Медична реформа – тема, яка одночасно обурює, бентежить та ставить безліч запитань. Якщо деякі реформи мають «чітку навігацію» з досвіду європейських країн, то як організувати медичне забезпечення вирішує окремо кожна країна ЄС (у тому числі і наша держава, яка підписала Угоду про Асоціацію).
Наскільки ефективний шлях в реформуванні надскладної галузі обрано Україною і що може змінитися після парламентських виборів, розбиралися в запорізькій студії радіо «Максимум» (101,8FM). Дискутували експерти, представники політичних сил, які балотуються до Верховної Ради. Наводимо найцікавіші моменти:
Медицина в Україні змінилась. Ваша оцінка: зміни відбулися на папері, чи є реальні кроки в житті?
Н. Мотовиця: Изменения коснулись как медицинских работников, так и всех пациентов. Их глубина зависит от участия конкретных медработников и местной власти. Точечно где-то реформы достаточно успешны, где-то преобразования ещё не видны. Пока говорим только о первичном звене, потому что изменения на уровне скорой медпомощи, на II-м и III-м уровне ещё пока в планах. В первичке где-то успешнее, где-то менее успешно, где-то, к сожалению, ещё на низком старте. Но всё зависит, прежде всего, от человеческих качеств. В частности, в Запорожской области в Веселовском районе руководитель местной власти подталкивал медработников, Центр первичной медико-санитарной помощи, чтоб они входили в реформу. И там достаточно денег на зарплату, закупили компьютерную технику не только для врачей, но и для среднего медперсонала. Замечу, изменения удаются там, где люди чётко понимают, что делать и хотят делать. Любые изменения – это всегда сложно, это ломка стереотипов. Но если поставить цель, грамотно идти к ней, тогда увидим конкретный результат. Пока мы в начале большого и нелёгкого пути, результат сможем увидеть не через год и не через два.
М. Прасол: Три роки тому був запрошений Українською школою політичної студії на семінар, де Уляна Супрун розповідала, як відбуватиметься реформа. Ті речі, про які вона говорила, я побачив у 2018. Реформа працює тільки перший рік, але вже 26 млн. українців підписали декларації з сімейними лікарями. Я так само підписав. І це дуже добре.
Уляна Супрун перша людина, яка бореться з корупцією в медицині. За результатами її роботи, на 40% скоротилися витрати на закупівлі ліків, які замовляв МОЗ, тому що почали закупати через європейські організації. Раніше деякі ліки були дорожчі в 26 разів. Сьогодні є можливість ці 40% витрачати саме на розвиток медичної реформи. Нажаль наша область не потрапила в пілотний проект, а там близько 15 областей активно розвиваються в цьому напрямку. Це питання до очільника області, вже не діючого губернатора Бриля.
Реформа розрахована на 5 років, у нас ще 4 роки попереду. Якщо б ми попали в пілотний проект, думаю, ми б в перший рік багато чого побачили.
М. Ярмощук: Любая реформа должна улучшить доступность, качество оказания услуг и дать экономическую выгоду. Если говорить о доступности, то зайдите в поликлинику и посмотрите на очереди… По поводу качества мне трудно сказать, но если человек не может получить вовремя то, что он хочет, значит и качество страдает. Что касается экономической выгоды, Михаил сказал о 40% экономии, но если эти лекарства пришли к больному с опозданием в год, он не дожил до «счастья»… Считаю, это неправильно. Министерство должно проанализировать, сделать выводы, коррекцию и двигаться дальше, а не заявлять о том, что это единственно правильный путь.
С. Скалозуб: Мені зручно говорити про медреформу: я пацієнт і молодий батько. Спілкувався з багатьма лікарями первинної і вторинної ланки. Реформа відбувається! Не так швидко, як хотілося б, і попри шалений спротив на місцях. Перемог в реформі дуже багато. Черг в лікарнях навпаки немає, можу обрати будь-якого сімейного лікаря. Я переобрав декілька, визначив, який з них найбільш професійний. Питав: «Які відвідували семінари за останні рік-два з медичного підвищення кваліфікації?». Перший лікар сказав: «А чого я маю тобі говорити, ти хто такий?» Відповідаю: «Вибачте, тоді декларацію укладати з Вами не буду». Люди мають обирати лікарів, так само з педіатрами. Лікарів достатньо. Інформація, що лікарів не вистачає – міф. Кількість вакансій навіть зменшилась. Що зараз буксує реформу – це шалений спротив на місцях. Всі лікарі, з якими я говорив, кажуть, що місцева влада саботує реформу. Лікарняні не видають, особливо ФОПам, з аналізами проблеми. Це класно, якщо буде мережа ФОПів сімейних лікарів Зручно, я не маю їхати за 3 км від свого будинку, можу піти в сусідній будинок до ФОПа. Успіхи реформи є! Рівень вакцинації та інформування про вакцинацію збільшився в рази. Завдяки Супрун і її команді, яка постійно нагадує, сам зробив щеплення від правцю та дифтерії. Дитині робимо всі щеплення за календарем. Тому реформи потрібно продовжувати системно. Якраз тому в Раду і йдуть молоді команди (такі як партія «Голос») для того, щоб подолати корупцію на місцях, щоб реформи продовжувалися, щоб вони не збавляли темп.
Чому медична реформа отримала шалений спротив? Що з цим робити?
М. Ярмощук: Вопрос «нужна или нет реформа» появился не вчера. Говорим о необходимости реформирования здравоохранения уже десятки лет. Система Семашко, которая была при Советском Союзе, себя исчерпала. Зачастую в огромных корпусах наших больниц вечером окна были тёмными, значит, там никого не было. То есть, исходить из койко-места нецелесообразно. Но любая реформа предполагает улучшение. Улучшения на сегодняшний день нет! Можно сколь угодно говорить о гениальности и.о. министра здравоохранения, но не могут быть все наши врачи дураками, а только министр умной…
Не понимаю, чем отличаются функции семейного врача от участкового терапевта, который был в поликлиниках. В городах (Запорожье, Бердянск и т.д.) надо было сохранить поликлиники с их узкими специалистами, со всем набором оказания медуслуг, а на отдалённых территориях создавать условия для семейных врачей.
Н. Мотовиця: Основа преобразований системы здравоохранения, которые сегодня ощущаем, заложена ещё в 2000 годы. В Украине работало несколько проектов Евросоюза. В 2001г. закончился проект ЕС по первичной медпомощи. Работал проект ЕС по изменению системы финансирования здравоохранения. В 2009г. завершился проект ЕС «Реформа II-III-го уровня». То есть, то что сегодня реализует МОЗ, это не изобретение Супрун, это то, что накапливалось её предшественниками. Гневные нападки на неё не воспринимаю, она исполнитель. На данном этапе происходит разрушение старой системы, поэтому такое количество недовольных пациентов и медработников. Пока мало что создаётся, идёт разрушение.
На первичном уровне далеко не всё так благополучно, как сказал Станислав. К примеру, есть определённое количество пациентов, прикрепленное к семейному врачу, не более 2000. А если в отдалённом районе живут 5000 пациентов и всего один врач? Если к врачу прикрепляется 2001-й, 2010-й и т.д, МОЗ внесло понижающие коэффициенты, за них врач не получает. 2000 взялось не из потолка – это качественное диспансерное наблюдение. Возникает вопрос – если нет врачей, где их взять. Предлагаются ФОПы, но пока нет такого количества семейных врачей. Отмечу, у меня нет примеров, когда окулисты, лоры, кардиологи рванулись переучиваться на семейных врачей. Не пойдут специалисты, которые много лет отдали своей специальности, переучиваться в семейных врачей. Поэтому давайте реально говорить о тех проблемах и заслугах, которые на сегодня имеем. Пока, к сожалению, у нас в первичном звене поменялись зачастую только вывески. Потому что функция семейного врача на сегодняшний момент ничем не отличается от функции терапевта и педиатра. Когда кроме финансовой мотивации будет урегулирован ряд вопросов на законодательном уровне, тогда мы сможем говорить о каких-то успехам.
М. Прасол: Ми чекаємо від медреформи вулканічного ефекту. Але такого не буде. Все буде поетапно робитись. Який супротив був, коли пропонувалось пенсіонерам отримували пенсію на банківські картки. Кричали: ми не вміємо, з внуками ходили. А потім все нормально. Так само електронна медицина та електронна черга.
Супротив дійсно є. Міська влада закупала обладнання для реєстрації в електронному вигляді, але коли доходиш до реєстратури, там сидить бабуся і каже: «Хлопці, я не вмію користуватися тим комп’ютером». Звичайно, оновлення кадрів буде.
Питання якості. Якості 100% додає конкуренція. Коли є конкуренція і 2 лікаря мають між собою конкурувати, до кого піде пацієнт. Це добре. Тільки в конкуренції є можливість покращення рівня лікування. У мене є знайомий лікар, в якого 1500 людей на обслуговуванні, має приватний кабінет. До речі, за рік в Україні з’явилось 100 приватних підприємців, домашніх лікарів. Вони розвиваються, купляють собі в кредит обладнання. Мій знайомий за півроку віддав кредит і зараз думає найняти собі в допомогу медсестру.
Страхова медицина – це наступне питання. І не просто застрахувався і вона в тебе просто є. Кожен рік ти обов’язково повинен проходити обстеження, щоб на ранніх стадіях все вирішувати.
Стосовно корупції. Якщо раніше на ОЛХ завжди були об’яви «продам лікарняний». Зараз такого не знайдете, тому що за це йде відповідальність, навіть кримінальна для сімейного лікаря. Їх вже ніхто не продає і держава не витрачає кошти на купівлю таких лікарняних.
С. Скалозуб: Що стосується віддалених пунктів, так, дійсно, не вистачає лікарів на 5000 людей. Але це питання корупції, яку потрібно душити. Тому що місцева влада може, якщо буде менше красти, виділити гроші, за які будуть стимулюватися місцеві лікарі. Я б поїхав в село, яке знаходиться за 30 км від міста, якщо б мені запропонували будинок і конкурентоспроможну зарплату. Чим практика сімейного лікаря відрізняється в селі і в місті? По суті нічим.
Україна несе масштабні втрати медичних кадрів. Що робити аби не втрачати українських лікарів?
С. Скалозуб: Надати лікарям гідні умови оплати праці, підвищити фінансування галузі. В медичній реформі головні пацієнт і лікар. І для того, щоб створити відповідні умови для пацієнта і для лікаря, потрібно щоб всі механізми працювали класно. Боротися з корупцією, бо держава – це організм. Якщо десь розкрадають, то десь не вистачає грошей. Якщо ліки закуповувались в десятки разів дорожче, то грошей не вистачало на зарплату лікарям. А завдяки безвізу лікарі можуть їздити закордон, кваліфікуватися, стажуватися, це просто і дешево.
М. Ярмощук: Мне лично нравится безвиз. Приехал, паспорт показал и пошёл. Давайте посмотрим на безвиз с государственной точки зрения. Получили массовый отток рабочей силы, которые уехали зарабатывать деньги в другие страны. На практике с помощью безвиза выгнали людей из страны и сегодня говорим, что нет денег на здравоохранение.
С коррупцией надо бороться. Просто Вы во главе угла ставите борьбу с врагами, а я – создание условий. Вы сначала боретесь с коррупцией, а я говорю, что нужно создать условия здравоохранения.
Н. Мотовиця: Предлагаю перестать говорить лозунгами. Больше 20 лет медики Украины находятся в состоянии хронического стресса. Кроме материальной заинтересованности они должны получать и достойную моральную оценку, потому что сегодня не ругает медработников только ленивый. Причём без доказательств вины. О какой коррупции в медицине говорим?! Назовите мне одно-два дела, которые завершились судебными разбирательствами о коррупции в медицине. Не надо ругать медработников.
У медиков тоже есть семьи. Поэтому они и уезжают. Наши врачи и медсёстры, которых ругают в нашей стране, востребованы во всех странах Европы и Америки. Что нужно сделать? Во-первых, мы до сих пор не знаем, куда идём и что строим. Несмотря на длительные разговоры о реформе, о преобразовании системы, стратегии до сих пор нет. Мы говорим об изменениях в первичке, об изменениях во вторичке и тд. Это всё нужно делать. Но к чему мы в конце концов придём? Не лозунги, а реальные точечные шаги. Да, принята концепция реформы в 2014г, но это общая канва. А нужно, чтоб мы чётко понимали, что мы хотим построить.
М. Прасол: Все своє життя до депутатства, завжди слухав «Немає грошей». Як депутат знаю, що їх дуже багато, але вони використовуються неякісно. У 2015-2016рр у нас бюджет розвитку використовувався на 40%, гроші просто згорали. Нам розповідали, що це якісно і ми отримали дивіденди за те, що не використовували гроші, вони пролежали в банку.
Якщо кажуть, що немає корупції, вона є. Згадаємо ангіограф в обласній лікарні, обладнання для дихання в 5-й лікарні. Воно є і кримінальне провадження є, і карні справи є, і в суд все передали.
Гроші є, можливо їх недостатньо. Тому тут найголовніше питання – страхова медицина. Якщо у нас більшість людей працює на заводі, хай завод і купує для кожного цю страхову медицину. Якщо ти приватний підприємець, сам собі купиш. Якщо пенсіонер, тобі держава купить цей страховий поліс і будеш лікуватися.
За цей рік використано мільярд гривень на будування аеропорту. А яка кількість людей в Запоріжжі літає? Ви кажете, що Ви любите подорожувати, я теж, за своє життя я тричі був закордоном, нажаль немає часу і можливості. Так само і більшість людей. А використали мільярд гривень, великі кошті. Якщо мільярд пустити в реформу! Гроші є, просто їх використовують не в тому напрямку, як їх потрібно використовувати.
М. Ярмощук: Денег, наверное, никогда не будет хватать, но сегодня от потребности не хватает как минимум 60-70% . По страховой медицине я с Михаилом согласен на 100%. Ещё один момент, нужно готовить кадры. Уверен, за бюджетные деньги должны учиться врачи и педагоги. Сейчас молодой врач думает, как я отобью вложенные в учебу деньги? Отсюда всё начинается. Согласен со страховой медициной. Не согласен с неэффективным использованием средств. В частности аэропорт. Было такое понятие при Семашко «санавиация» в буквальном смысле слова. Сегодня она есть? В Запорожье санавиация – это скорая, которая мчится по разбитой дороге.
Возвращаемся, что в основе лежит экономика государства. Когда у нас будут созданы рабочие места, откроем закрытые предприятия, получим рынки сбыта, в частности запорожской, мелитопольской, бердянской продукции, потому что сегодня эти рынки закрыты. Тогда мы заработаем, появятся деньги для страховой медицины. В основе всё равно лежит экономика, благоприятный инвестиционный климат. А для начала нужно открыть аэропорт, в который по мнению Михаила, нерационально вкладываем деньги. Инвесторы приезжают в Запорожье и смотрят на нашу автобусную станцию под названием «аэропорт».
Медична реформа: що далі?
М. Прасол: Йду як депутат мажоритарщик самовисуванець. Я повністю підтримую реформу У.Супрун і далі буду їй допомагати. Думаю, вона залишиться, тому що Президент підтримує реформу. Найголовніше, щоб запорізький регіон найближчим часом потрапив до «пілотних», яким дають гроші на реалізацію медреформи. І найголовніше, впровадження страхової медицини. Ми так само боялись страхування авто. Зараз у всіх є страхування третіх осіб. І всі радіють. Людина не повинна страждати, якщо в неї немає грошей на лікування. Вона повинна бути впевнена, що потрапляючи в лікарню, вона там виживе навіть без копійки грошей.
С. Скалозуб: Запропонуємо розширення програми доступу до ліків. Щоб дійсно люди могли отримати ті ліки, які вони мають отримати, незабезпечені прошарки населення перш за все. Потім збільшення оплати праці лікарям. І забезпечення поваги до лікарів, тобто створення для них належних умов. Запровадження системних реформ навіть в елементарних ремонтах лікарень. Потім зробити більш суворими покарання за махінації від отримання дипломів лікарів і до довідок, лікарняних і т.д. Прибирання корупції перш за все. Тому що не лікарі корупціонери. Корупціонери – керівники структурних підрозділів, наприклад, департаментів місцевої влади. Не кажу конкретно про персоналії, загалом.
М. Ярмощук: Если говорить о том, что будет делать партия «За життя» после победы на выборах, то первое – нужен мир. Без мира в стране развитие экономики не будет. Поэтому мир, развитие экономики. Следуя логике Станислава, убрать от руководства здравоохранением людей, которые мешают. Я с этим в принципе согласен. Осмотреться, привлечь к дальнейшему анализу и разработке программы нашу науку. Продолжать однозначно, но разумно, с учётом сделанных ошибок сделать анализ и двигаться вперёд.
Н. Мотовиця: Замминистра Павла Ковтонюка говорил: возможны 3 источника улучшения финансирования системы здравоохранения. Это значительный рост ВВП, инвестиций. И самый реальный путь – перераспределение денег внутри самой системы здравоохранения. Как здравоохранение финансировалось: пока до 3% ВВП. Обещают с 2020г, в законе «Про финансовые гарантии» записано, что обязательно 5% ВВП. Будем на это надеяться. Но всё равно понимаем, этих денег недостаточно.
Сейчас наши коммунальные учреждения превращаются в коммунальные неприбыльные предприятия, это ещё один очередной этап реформы уже касающийся 2-го и 3-го уровней. Это в принципе вход в реформу, это изменение хозяйственной формы лечебного учреждения, которое даст самостоятельность. Можно заключать договор с Нацслужбой здоровья и получать оплату по факту лечения, можно – с местной властью, громадой.
Когда лечебное учреждение станет предприятием, оно теряет зависимость от горздрава, облздрава, закладывает основу под страховую медицину. Реформу останавливать нельзя, просто нужно грамотно просчитывать шаги.
У меня пожелание: я независимый эксперт, а здесь со мной представители политический партий и кандидаты в нардепы. Поэтому я хочу пожелать всем кандидатам, при условии попадания в Верховную Раду, не забывать проблем пациентов и медработников. Прислушиваться к профессионалам и грамотно проводить реформы. Всё нужно делать взвешено, потому что за этим стоят человеческие жизни.
