Чи є перспективи вирішення екологічних проблем Запоріжжя? Відповіді та рецепти порятунку від забруднення шукають еко-активісти, які вже об’єдналися в Екологічну коаліція. Її представники взяли участь у парламентських слухання щодо екозаконодавства.
З чим повернулися? –Inform.zp.ua запитали Олесю Крамаренко – керівницю ГО «Дзиґа».
– Їздила потужна делегація. Представники екокоаліції: Микола Ралик, який активно бореться з проблемою винищення амброзії в місті. Ірина Пірогова – також серце і мозок нашої екокоаліції, яка представляє всеукраїнську екологічну лігу в Запорізькому регіоні. Були депутати міської ради, а також керівництво обласного лабораторного центру МОЗ України, які займаються моніторингом забруднень навколишнього середовища. Ми спільно збиралися декілька разів і опрацьовували пропозиції від Запоріжжя до стратегії екологічних дій Верховної Ради. Треба сказати, у нас не було великих очікувань від парламентських слухань, тому що в принципі за своєю суттю парламентські слухання – це актуалізація проблем, висловлювання думок різних регіонів і винесення на публічний порядок денний екологічної проблематики. Звичайно були виступи і декларативні, і політичні. Ми бачили, що громадські організації працюють над цими питаннями давно і розуміють проблематику.
Звичайно, для запорізької делегації найболючішім питанням було промислове забруднення атмосферного повітря. Тому і наші пропозиції, які подали до секретаріату, стосувалися саме цієї проблеми. Ми ретельно пропрацювали, що необхідно виносити. До нас долучилась ще й екоінспекція, вони надавали пропозиції. Їх було приблизно 20, основні стосувалися розробки та відновлення стандартів нормативів. Що мається на увазі? При уряді Яценюка був здоровий намір змінити санітарні норми, бо вони застарілі і розроблені ще за радянських часів. Але старі відмінили, а через дуже потужне промислове лобі в парламенті нові не запрацювали. Немає зараз затверджених норм, які можна було б в судах використовувати, міряти і показувати, що в нас перевищення. Зараз у нас критична ситуація, у нас можна міряти, але немає норм, за якими ми могли б реально оцінити рівень забруднення.
– А якщо відштовхуватись від попередніх норм?
Попередні не діють. За думкою фахівців, будь-які сполуки, наявні в повітрі, воді, будуть вважатися ненормальними і вони мають вплив на здоров’я людей. Одна з наших пропозицій стосувалась того, щоб відновити та юстувати нормативи, щоб можна було проводити цей моніторинг і мати реальні показники і з ними далі працювати, приймати управлінські рішення.
У нас є проблема з кореляцією зв’язку здоров’я і забруднення. На державному рівні не зафіксовано в законах вплив забруднення на здоров’я. Ми про це говоримо, лікарі про це говорять, але на законодавчому рівні цієї кореляції немає. Треба розробляти методику розрахунку впливу забруднення на здоров’я.
– Але вже є європейський досвід, треба тільки його запозичити в українське законодавство. Чому цього не роблять?
Ми теж кажемо, що треба імплементувати директиви, дивитися на європейське законодавство і змінювати своє. Але це не просто скопіювати закон, треба змінювати купу різної нормативки. Я хочу привести у приклад постанову про моніторинг, яка була прийнята у вересні. Раніше у нас область мала відповідати за моніторинг довкілля, що ми маємо отримувати цифри, далі йти з цими цифрами визначати забруднювача, визначати ризики для людей і з цим працювати, покращувати ситуацію і впливати на забруднювачів, щоб вони швидше модернізували виробництво. Міська влада казала, що вони не можуть міряти за законом. На сьогодні ця постанова змінює правила, і міська влада зобов’язана створити орган, який буде контролювати, попереджати населення, проводити моніторинг і оповіщення. Але ця постанова набуває чинності лише через рік. Там не розроблені порядки як проводити моніторинг, скільки потрібно стаціонарних постів на одне місто, де вони мають бути розташовані, як ці данні збирати, де їх показувати населенню.
– Тобто постанова є, а інструментів немає?
Так. Інструменти може і будуть коли буде покроковий порядок що і кому робити. Написано багато, ідея хороша, але одна постанова не виконує завдання. Так само ми кажемо і про закон. Далі ще про податковий кодекс і збільшення екологічного податку каже не тільки Запоріжжя, це проблема всієї Україні. Промислові лобісти кажуть: податок треба не збільшувати, а повертати не просто в бюджети, а назад підприємствам начебто на модернізацію. Але екологічний податок є платою забруднювача за те, що він впливає на наше здоров’я, це його фінансове відрахування за шкоду. Його не можна їм назад повертати на їх плани модернізації та різні природоохоронні заходи. Це гроші громади, яка їх отримує за те, що вона перебуває в промислово забруднених містах. Тут скоріше має йти мова про ефективність використання екологічного податку. В міста повертається 35%. Зараз говорять, щоб поверталися 100%. Ті 45%, які йдуть в державний бюджет. Вони не повертаються в міста, вони розпорошуються. На містах гроші, які сплачуються в рахунок екологічного податку, йдуть суто на екологічні заходи. Але питання в тому, наскільки вони ефективні. Треба переглядати механізм їх реалізації.
Треба розробити закон про контроль промислового забруднення. Ми подавали пропозиції на парламентських слуханнях 27 листопада, а 4 грудня вже з’явився проект закону. В його розробленні брали участь такі українські громадські організації як «Екологія Право Людина», його розробляли з урахуванням впливу громадськості на видачу дозволів. Ми ще читаємо цей документ, але він точно регулює і процедуру отримання дозволів. Це те, про що ми кажемо, що великі підприємства отримують дозволи на 7 років і в цих дозволах вже зазначені максимальні рівні викидів. Вже в дозволах підприємства закладають собі великі обсяги хімічних речовин, які викидаються в повітря. Нас травлять в рамках закону, в рамках цих дозволів. А цей закон трохи змінює порядок, там громадськість має право відкликати або впливати на видачу цих дозволів. Ми будемо надсилати свої коментарі до закону. Але він точно потрібен, в імплементаціях директив ЄС він є одним із зобов’язань України.
– Найголовніше питання, чи Вас почули? Що буде далі з пропозиціями від Запоріжжя та інших регіонів?
По-перше, ці пропозиції не конкретно до законів, а до пріоритетів, що нам треба в першу чергу змінювати в природоохоронному законодавстві. Пропозиції зараз збираються комітетом природокористування та екологічної політики Верховної Ради, обробляються, виноситься резолюція і вони мають враховуватися при подальшій роботі цього комітету, при розробці законопроектів. Які наші подальші дії? Тримаємо руку на пульсі. Розуміємо, що маємо лобіювати наші пропозиції. Маємо пояснювати на місцевому рівні людям, що це змінює. Це системна робота і в тому числі в законодавстві. По-друге, ми працюємо з народними депутатами. На жаль, вони не входять до профільного комітету, але при ньому створена окрема робоча група по закону про повітря. В цю робочу групу зараз увійшли декілька наших колег активістів із промислових міст, але там немає нас. Тому ми направили свої листи до членів цього комітету. Я особисто направила листа на депутатів з проханням включити нас до цієї робочої групи.
Плануємо, що тут на місці ми створимо науково-технічну раду з поважних науковців, які є професорами в наших університетах, які є фахівцями з екологічної проблематики, мають великий досвід. До речі, ми спілкувалися з представниками міністерства екології і енергетики, вони кажуть: «У нас немає листів від людей, що їх взагалі в містах щось турбує. Ви активно пишете про моніторинг, але де листи. Коли ми маємо хоча б 50 листів з регіону, ми приходимо до міністра і кажемо, що люди пишуть про вирубку лісів чи збереження національних парків, чи про Молочний лиман». Я кажу про те, що не треба недооцінювати свій один лист і думати, що це крапля в морі. Це все важливо, треба писати. В кожному міністерстві та комітеті сидять люди, які розуміють ці проблеми, але вони не можуть самі вимагати щось, вони мають ґрунтуватися на зверненнях людей, які пишуть їм з регіонів.
– Фото з димом над Запоріжжям постять в соцмережах щодня, але особисто брати участь в акція активістів бажаючих не багато.
Я і людей розумію, тому що їм неясно, що зміниться, якщо вони вийдуть. Але хочу нагадати, коли ми виходили останнього разу до міської ради, коли була аварія на рибскладах і ми говорили з представниками МНС та влади про те, що у нас немає інформації про ситуацію, що відбулося з повітрям, просто написано, що загрози немає, але на чому це ґрунтується. Під час Чорнобилю теж казали, що немає загрози. Коли люди дійсно вийшли і задавали питання, після того гроші все таки виділили. Тобто якщо потроху крапати на скелю, це дає результати. Я думаю, що треба бути більш активними. Пости у соцмережах також мають силу, але написати листа до міністерства займає 10 хвилин, ми більше витрачаємо на коментарі.
– Вже вирішене питання щодо подальшої роботи еколабораторії. Коли вона зможе повноцінно функціонувати?
Це дуже добре, коли активістів питають про ті речі, за які мають відповідати чиновники… Проблема з мобільною лабораторією була в тому, що машина куплена, але немає коштів на бензин і вона не може виїжджати тому що немає автострахування. Після останніх активностей громади влада пішла назустріч. Міська влада виділила повну суму майже 547тис. грн на бензин і страхування. У листопаді в мережі Прозоро було оголошено тендер на пошук фірми, яка здійснить цю процедуру. Не було розкриття тендерної пропозиції, бо була лише одна компанія. За правилами тендер не може відбуватися за участю лише одного учасника, бо це корупційна складова. Тендер було оголошено повторно, зараз він триває. Якщо нас читають люди, які працюють у страхових компаніях, будь ласка заходьте до Прозоро, там треба застрахувати автомобіль та обладнання.
Сподіваємось, що з січня машина запрацює. Було 2 наради робочої групи по відновленню роботи лабораторії. Обласний лабораторний центр зустрівся з представниками муніципального контактного центру 1580, з обласною гарячою лінією, яка працює при облдержадміністрації і є вже домовленості, що скарги мешканців будуть проходити саме через систему цих контакт-центрів. Диспетчер буде отримувати заявку, збирати певну їх кількість, оперативно передавати на обласний лабораторний центр. Сподіваємось, що весь цей процес відбуватиметься протягом доби з моменту отримання заявки до визначення рівня забруднення. Будуть лаборанти виїжджати на місце, робити виміри та розміщувати інформацію щодо стану повітря, ґрунту та води.
Я просто кричу, що необхідно, щоб лабораторія запрацювала, щоб можна було виїжджати не наступного дня о 9-й ранку, а і вночі, і у вихідні дні машина має працювати і виїжджати до людей.
– Чи змінилося ставлення місцевої влади до екологічних питань? Чиновники завжди наголошували, що це не їх відповідальність.
Так, можна сказати, що трохи лід тронувся. Думаю, що впливає наближення виборів місцевих і влада розуміє, що екологічне питання за соціологічними дослідженнями є одним із найактуальніших для городян. Ми бачимо певний конструктив, влада виявляє неабияку активність, виділила кошти на лабораторію. Також зараз створена комісія, в яку увійшла громадськість, спеціалісти-екологи, екоінспекція. Ця комісія зараз проводить перевірки промислових підприємств незалежно від форми власності: великі і невеликі підприємства. Ця комісія переглядає документацію, дивиться виробництво. Звичайно, ми дилетанти в цьому питанні і не вдаємо із себе спеціалістів. В цій комісії є спеціалісти-екологи, вони наголошують на якихось речах, в яких ми не розбираємось. Але знову ж таки це можливість для нас поспілкуватися безпосередньо з адміністрацією заводу. Конфронтація нічого не дасть, а так начебто ми вибудовуємо певний діалог, бо вони також мешкають в цьому місті, їх працівники народжують дітей, хворіють. Думаємо, що з цього може вийти певна співпраця. Комісія є і ми принаймні бачимо, як працюють заводи, в яких умовах працюють люди і т.д. Ми сподіваємось, що в подальшому нам вдасться попрацювати з владою в плані більш активної участі у процедурі ОВД(оцінки впливу на довкілля).
ОВД – це такий документ, який видається підприємству, там є оцінка, наскільки впливає робота цього підприємства на здоров’я людей і на навколишнє середовище. Сподіваємось, що ми зараз активно будемо проводити ці процедури з залученням людей завдяки співпраці з програмою сприяння громадській активності «Долучайся», яка здійснюється в Україні. Сподіваємося, що нам вдасться попрацювати з міською владою і нам будуть допомагати, надавати приміщення, де люди можуть провести громадські слухання. Вулиця – це добре, коли ми виступаємо і висловлюємо думку, але треба говорити. Всі розуміють предмет дискусії, всі розуміють проблему екології, але чомусь у нас в односторонній активності все йде. Але сподіваюсь, що потроху завдяки змінам у законодавстві будемо цим користуватися, тому що ми представляємо інтереси людей, своїх дітей і хочемо швидше щось змінити з екологічною та економічною перемогою для всіх, щоб і дихати було чим, і заробляти було де.
– Олеся, знаю, що до Вас звертаються активісти з інших регіонів щоб запозичити рецепт вирішення місцевих екологічних питань. Яким рецептом ділитесь?
Ми також питаємо у них. Ми дуже тісно співпрацюємо, немає однакових міст. Проблеми начебто одинакові у всіх, але ситуації і відношення людей різні. У нас немає іншого рецепту крім того, щоб не припиняти цю діяльність, тому що по-перше, ми ще не прийшли до таких результатів, щоб можна було просто сказати «зробили все, що могли». Звичайно, нас виснажує емоційно, ми вигораємо через повільність змін. Люди також думають: де ж ваше чисте повітря? Шановні, це не так швидко може здійснитися. Поганий рецепт – це нічого не робити – це порада для всіх активістів, для всіх людей, не тільки для тих, хто прагне чистого повітря у місті. Треба діяти, залучатися. Забудьте, що ми чогось не варті або не на часі і не можемо нічого змінити. Точно можемо!
– 2019 рік можна назвати ключовим в екологічних змінах Запоріжжя. Вирішене питання щодо мобільної лабораторії, встановлена велика кількість датчиків громадського моніторингу. Ви особисто що вважаєте найбільшим успіхом і чого не змогли досягти?
Все правильно: з’явилася лабораторія, станції моніторингу, мережа громадського моніторингу активно розвивається. Ми налагодили зв’язки, які нам допоможуть в майбутньому більш активно вирішувати ці питання. Це і судді Верховного суду, тому сподіваюсь, що у нас з’являться певні практики наступного року в площині відстоювання своїх екологічних прав.
Основним недоліком я вважаю трохи несистемну не концептуальну роботу екокоаліції, тому що ми якось на течії, що в нас виходило, туди ми і йшли. У нас немає такої стійкої організації. Можливо це і добре, немає одного керівника та планів роботи, у всіх є основні зайняття, місця діяльності. Хотілося б дещо активніше працювати. Хотілося б бачити більше молодих людей, ми бачимо перспективу за освітою. Вчора були в школі і я була вражена та зрозуміла, наскільки важливо, щоб були програми, які залучають школярів до вирішення екологічних питань. Мені здавалося, що це для дітей корисно, але воно не має практичного сенсу. Я зрозуміла, що ці проекти дозволяють дітям взагалі орієнтуватися, бути інформованими і розумітися на цих питаннях. Вчора дівчинка-старшокласниця, коли ми говорили про проблеми забруднення і екології, сказала: «Ну так подождите, а тюрьмы, а тубдиспансеры. Вы представляете, какое это влияние на экологию?». Я зрозуміла, що ми трохи недопрацьовуємо з дітьми, коли у них виникають такі неточності в розумінні. Нам треба терміново йти до людей і пояснювати їм. Нам здається, що ми зараз встановлюємо датчики, лабораторію і люди всі піднімуться, що вони розуміють значення цього. Але виходить так, що люди багато чого не розуміють, не розуміють впливу на них, не розуміють загрози. Зрозуміло, що є промислове забруднення, автотранспорт, але мені здається, що пересічна людина, яка активно не працює в громадському середовищі, не уявляє, який вплив вона має, яку загрозу вона може становити своїм сміттям, нерозумінням необхідності сортування сміття, що вона може сплати листя. Люди недооцінюють свій вплив, поганий і хороший. Тому мені здається, що треба більше виходити до людей, говорити з ними, питати їхнє бачення вирішення проблемі розказувати їм, що це проблема і треба спільно на неї впливати, принаймні не стояти осторонь.