5 березня 1929 р. у Києві засновали пересувний театр малих форм. Із 1931 року його трупа оселилася в Запоріжжі, як театр ім. Заньковецької. До речі, Заньковецька виступала в Олександрівську (Запоріжжі). Я пам’ятаю байки старожилів, як Марію після вистави несли на руках Дніпровською вулицею аж до пароплава (біля Дубовки).
Читайте также: В Бердянске выявили партию контрабандного табака на миллион гривен
23 березня 1931 р. у Запоріжжі на честь 10-річчя перейменування міста було відкрито державний театр ім. М. Заньковецької – один із найкращих театральних колективів СРСР. Іван Кочерга подарував право прем’єри нової драми “Свіччине весілля” і був на ній. Поставив п’єсу головний режисер Борис Романицький.
Запам’яталися тоді запоріжцям слова Івана Свічки:
Його [світло] здобути треба — не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви.
І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не засвітила.
Упродовж радянсько-німецької війни театр працював українською мовою, ставили українську та світову класику. Приміщення театру ім. Заньковецької знищили радянські «визволителі» у жовтні 1943 р.
Читайте также:Патрульные рассказали подробности аварии в Коммунарском районе
5 березня 1953 р. на місці театру Заньковецької у Запоріжжі відкрито драматичний театр ім. Щорса (нині – театр ім. Магара).
4 жовтня у 1939 році у Запоріжжі на алеї Ентузіастів ім. Серго Орджонікідзе (нині пр. Металургів) було відкрито філармонію.
А у 1941 році радянські війська залишили Запоріжжя і наше місто зайняли гітлерівці. У приміщенні СШ № 65 розмістився ворожий штаб (тут двічі зупинявся Адольф Гітлер, Муссоліні), проспект Леніна став Гітлер-штрассе.