Що цікаво відбувалось у Запоріжжі 1 листопада десятки років тому? Про це ми дізнались у місцевої журналістки Ганни Черкаської. Окрім подій, вона розповіла про життя поета Івана Манжури, який пішки обійшов нашу область.
1 листопада 1852 – при Київському університеті Святого Володимира почав діяти Центральний державний історичний архів, одним із директорів якого був запорожець Кость Гуслистий.
1879 – до Олександрівська приїхав винахідник і терорист Микола Кибальчич, оселився на вул. Соборній, 60 у будиночку на три кімнати у Желябова.
1927 – у Запоріжжі відкрили ПК енергетиків Дніпровської гідроелектростанції.
1947 – ЦК ВКП(б) перевів першого секретаря Запорізького обкому КП(б)У Леоніда Брежнєва на роботу до Дніпропетровської області.
1964 – засновано будівельно-монтажний трест “Мелітопольмашбуд”.
Іван Манжура народився у Харкові 1 листопада 1851 р. — український поет, фольклорист, етнограф, який виходив усю рідну Харківщину, а потім Катеринославщину в пошуках скарбів українського фольклору.
Доля була непривітною до нього: він не пам’ятав матері, яка померла дуже рано; батько-службовець позбувся роботи і шукаючи місця, разом із малим Іваном обійшов 12 губернських міст, подолав понад 6 тисяч верст. Дев’ятирічним хлопчик зостався круглим сиротою без власного кутка.
26-річним Олександр Опанасович Потебня одружився з небагатою, але коханою дівчиною. Вона ж мала на своїх руках десятирічного племінника Івана Манжуру (сина померлої сестри). Олександр Потебня з цього часу взяв на себе утримання сироти. Він віддав хлопчика до гімназії, але з шостого класу його виключили «за непокору». Допоміг Потебня Іванові вступити до ветеринарного інституту, та через рік «неблагонадійний» був виключений без права вступу до будь-якого навчального закладу. 20-річний Манжура поселився в Катеринославі, перебивався випадковими заробітками і, напевно, саме тому взяв собі псевдонім Іван Калічка. Жив серед робочого люду, вивчав його мову, збирав фольклор.
Читайте также:В Запорожье водитель, сбивший пешехода, выплатит 50 тысяч гривен
На 26-му році Манжура добровольцем сербської армії пішов на війну з турками. Після поранення Іван Манжура повернувся до Катеринослава, його охопив дух Григорія Сковороди: він ходив степами Запорожжя, ночував під небом, збирав фольклор.
Коли життя припікало, знаходив порятунок у О. Потебні. За свій кошт на гарному папері професор видав збірку Манжури «Степові думи та співи».
Читайте также:Кто из запорожцев попал под персональные «санкции» россиян
Після смерті О. Потебні Іван Манжура занепав. Через півтора року обідраного, голодного 42-річного поета запорозьких степів знайшли перехожі на вулиці Катеринослава та поховали у братській могилі Севастопольського кладовища.