Склянка наполовину повна або напівпуста. Погляд на звичайний стакан з водою зараз уособлює загальну тенденцію в інформаційному світі та ситуацію в медіа. Кожну подію висвітлюють опираючись на оціночні погляди, а не на факти, як про те кажуть стандарти журналістики.
Як же розібратися звичайному українцю, де правда, а де фейк? Які події несуть добрі зміни, а які повинні насторожити? – спробуємо відповісти на ці питання разом з політологом Володимиром Глазуновим, професор кафедри соціальної філософії та управління ЗНУ, доктор філософських наук.
Хто такий сучасний українець?
– Новообраний Президент розпустив парламент. Що означає ця подія для звичайного українця?
В. Глазунов: По перше, на мій погляд, такого явища як «звичайний українець» не існує. У нас дуже велике розшарування у суспільстві, тому для кожного українця особисто це може бути визначна подія, а може бути подія, яка не вплине на його буденне життя. Принаймні для країни це визначна подія, а для пересічного українця, треба з’ясувати, хто такий пересічний українець. Можна розмовляти про більшість населення, у якому стані вона знаходиться, і більше того – цей стан вплинув саме на вибір цього президента. Але повинен зауважити, що це теж не зовсім реальна картина, це уявний образ президента. Тобто тієї людини, яку хотіла побачити більшість, і вона її намалювала у своєму уявленні. Тобто на рівні свідомості є запит на певні зміни в системі.
– Зеленський завдячує перемогою молоді, яка прийшла голосувати. То Ви зараз говорите про більшість – молодь?
В. Глазунов: Не зовсім так. За Зеленського голосувала не стільки молодь, хоча молодь вперше висловилась на виборах, вони вперше пішли голосувати. Це визначна подія, але прибічниками Зеленського були не тільки молоді люди. І не стільки це прибічники Зеленського, скільки це супротивники тієї системи, яка склалась в останні роки правління Петра Порошенко.
– Ми з’ясували, що не можна узагальнювати середньостатистичного українця. На кого вплине розпуск Верховної Ради? На бізнес?
В. Глазунов: Впливає будь-яка зміна влади у нашій системі, яка розбудовувалась за часів незалежності. Бо бізнес вже навчився пристосовуватися, бо кожна влада приходить і намагається, відверто кажучи, підкорити бізнес під свої зацікавленості і програми. А ось інші прошарки менш залежні від коливань у сфері політики і влади.
Мене більш бентежить, що у нас майже відсутній середній клас. Англійською мовою «middle class», а так, щоб зрозуміти, що мається на увазі, краще взяти переклад французькою – «вourgeoisie». Буржуазія – це дрібний та середній бізнес. А цей прошарок у нас скорочується і дуже суттєво. Він зовсім не відповідає стандартам, які бачимо в Європі, куди ми прагнемо. Там цей відсоток 40-60%, а у нас немає такого.
– Тобто українці поїхали з країни, щоб бути «буржуа» у Європі?
В. Глазунов:: Так, бо там бути буржуа легше, принаймні немає нападок із державних інституцій. І вони шукають, де краще, де легше робити бізнес.
– Чи Ви бачите можливості зі зміною влади в Україні для стабільного розвитку середнього класу, про який Ви говорите?
В. Глазунов: Є декілька парадигм, як розбудувати середній клас. У мене зовсім інше до цього ставлення. Принаймні на Ваше запитання відповім: можливості відродити середній клас і сформувати потужний середній клас є завжди, принаймні в Україні.
Коли починали перебудову, були надпотужні можливості, бо основа формування середнього класу – це культурний рівень, який задається рівнем навчання на Заході, а потім похідними є професія, посада, яку обіймає людина, ті надходження, які вона заробляє, це впливає на рівень життя. А якщо рівень життя більшості населення влаштовує це населення, ставлення до влади інше, їм байдуже, якою буде влада. У нас до останнього часу не ходили на вибори, аргументуючи: щоб не відбувалося з владою, нам стане ще гірше. Нажаль, такий стереотип існує.
Мажоритарка: «+» та «-»
– Ви назвали розпуск Верховної Ради визначною подією для держави. Якою бачите парламентську кампанію? Піде нова команда Зеленського, Вакарчука, є партії, які вже не потраплять до Верховної Ради. Ваше бачення, яким буде новий парламент?
В. Глазунов: Обмаль часу, сказати достеменно, якою буде кампанія, дуже важко. Провалена зміна виборчого права. була можливість докорінно змінити Верховну Раду. Тепер 50/50.
– Поясніть, що поганого в мажоритарці? Що змінять партійні списки, чому вони краще ніж мажоритарка?
В. Глазунов: Треба з’ясувати, задля чого йдуть до парламенту і які очікування від парламенту у нашої більшості у населення. Більшість обирає тих, хто їм пообіцяє краще життя. Причому у їхньому будинку, на їхній вулиці, у їхньому мікрорайоні і ті. Тобто це не має відношення до функції парламентаризму, це має відношення до фінансування округів.
Я не проти мажоритарки. Наголошую, що за відкритими списками – прогресивний крок, але це не остаточний. В Україні партії – не зовсім партії європейського або західного типу. Це політико-економічні проекти більш потужних фінансово-олігархічних груп, які замовляють законодавство під себе. І це, на мою думку, саме вони відповідальні за всі негаразди, які виникають у нашій країни. Якщо будемо прискіпливо дивитись на будь-яку подію в країні, то побачимо, що за лаштунками завжди знаходяться інтереси цих 5-10 сімей, кланів. І навіть той військовий конфлікт, який маємо зараз на сході, теж починався з війни кланів, яка призвела до втручання і зовнішньої агресії.
– Чи зміниться ситуація за часів нового президент, якого пов’язують з одним із олігархів?
В. Глазунов: Сказати так однозначно неможливо. Розуміємо, що є бізнес-інтереси у Зеленського з Ігорем Валерійовичем. Принаймні вони поділяють один телевізійний канал. Але це виключно площина, в якій вони співпрацюють. Я б хотів зауважити, що за Зеленським стоїть не тільки Ігор Коломойський, там є і Хорошковський, інші олігархічні групи. Принаймні є зацікавленість у цій політичній фігурі і на заході. Проте повинні розуміти, що сподівання є і у Росії, і у російських олігархічних груп.
– Цьогорічна передвиборча ситуація в Запоріжжі матиме серйозний вплив ззовні. Це пояснюється безпосередньою близькістю війни та географічною переорієнтацією політичних сил. Після втрати Донецька багато політичних і бізнес-лідерів переїхали до запорізької області. Як це позначиться на політичних вподобаннях мешканців Запорізького регіону?
В. Глазунов: Важко прогнозувати. Хоча певні тенденції бачимо. По перше «захоплення» медіапростору. Медіапростір майже підкорений під Донецький вплив, але ми повинні чітко розуміти, що таке донецька група і які в неї зацікавленості. Вони розглядають Запоріжжя, як бізнес-платформу, а потім вже розбудовують і цікавляться певною політикою внутрішньою і зовнішньою. Тому, гадаю, бізнес структурам дуже цікаве припинення війни, але яким чином поки невідомо. Бо припинити війну можна або здавшись, або виграти. Нам доводять, що виграти війну Україні майже неможливо. Я б посперечався, можливо. Але і проводити ту політику, яку проводила адміністрація екс-президента, коли очікували, що за нас всі проблеми буде вирішувати захід, це теж не підхід.
Гадаю, вплив бізнес структур в нашому місті не викликає сумнівів. І щодо того, що переможуть саме ці сили в нашому регіоні, в мене теж сумнівів немає. При цьому певні надбання є у інших політичних сил, але вони незначні. Організаційно непогані структури у Батьківщини, але на останніх виборах вона не змогла їх використати.
Хтось відходить на другий план, хоча був в перших рядах – УКРОП. Він зіграв велику роль безпосередньо у незалежності регіону. Я це усвідомлюю, але структури і більше того якихось змістовних ідей від УКРОПу ми не отримали. Тому він відходить зараз на другий план, хоча бізнес вплив на Запоріжжя потужніший.
Дуже багато фейкових організації.
Чи є у Запоріжжя свої олігархи?
Запоріжжя – унікальне місто, яке не має своєї олігархічної крупної групи, тому за це місто завжди йде боротьба між донецькими та дніпровськими, – пояснює Володимир Глазунов.
В. Глазунов: Намагання створити запорізьку групу впливу були. Намагалися за Вадима Гетьмана, за часів Малєва, Поляка – це наші надпотужні впливові фігури, яка намагалися це зробити. Закінчилось тим, що ми не маємо своєї олігархічної групи. А якщо не маємо, будемо на периферії олігархічної боротьби, будемо об’єктами, а не суб’єктами. Хоча я не прихильник олігархічної структури, гадаю, що всі біди України від того, що вона стала олігархо-центричною державою. Скільки б ми не сподівалися на добрий парламент, мудрого президента, все буде залежати від того, чи буде знайдена мова з олігархами. Бо олігархи в цій країні вирішують усе і в тому числі зараз дуже велике питання, як поведе себе Зеленський, чи є за ним певні олігархічні групи. В нього є можливість звернутися до народу, але розумієте, це дуже велика загроза. Бо що таке народ? Це бунт, новий Майдан, який на тлі російської агресії дуже-дуже небезпечний. І більше того, кров «Небесної сотні» – це надпотужні жертви, ми не можемо уявити наступні жертви, коли стільки озброєння зараз на руках.
65 мільйонів українців – нова національна ідея?
Українців 65 мільйонів. Таку цифру назвав новообраний Президент. Зараз всі знову шукають національну ідею. Мова є, релігія є, тепер – нас має бути 65 млн. Це може бути новою національною ідеєю?
В. Глазунов: Це гасло, а ідея більш складна. Ідея – це соціальна держава, де більшість українців комфортно себе почувають. І бізнес, і студенти, а головне – пенсіонери, які вже свої відпрацювали. Це моє бачення.
Нас вже 65 млн., тільки частина за межами України. Чи може так бути? Потрібна побачити перші кроки. Якщо кроки будуть у цьому напрямку, нас буде 65 млн. в Україні.
– Роль медіа в політичному житті українців. Ви політолог і бачите тенденції. На що б Ви звернули увагу звичайного українця? Почались парламентські перегони, яка інформація зараз може використовуватися аби впливати психологічно на широку аудиторію?
В. Глазунов: Мене більш за все бентежить те, що наша публіка, в тому числі і завдяки медіа, привчається до дуже простого вирішення складних запитань. Питання дуже складні, проблеми дуже складні, але всіх привчають, що є дуже проста відповідь. Це не так. На це я б звернув увагу.
Перш за все треба бачити мету, а вона, як правило, не називається. Просто ставиться завдання. Приклад, як можна оцінити медичну реформу. Хтось каже, що Уляна Супрун поборола внутрішню корупційну схему, але чи стало легше українцям від цього? Якщо кажемо, що пристосовуємо медичну або пенсійну реформу до спроможності нашого бюджету – це завдання. Якщо у нас не вистачає коштів? Ми розбудовуємо систему під кількість коштів, то яка мета?
Хотів би побажати, коли щось кажуть, треба все «приміряти» на себе. Коли радіють, що український народ краще став жити і краще став їсти, я хотів би побачити конкретну особу.
– Тобто якщо кажуть, що добре живемо, відриваємо холодильника?
В. Глазунов: Так, і вимикаємо телевізор. Треба на собі все відчути. Бо переконати можна завдяки новим технологіям у чому завгодно.
І ще одне. Коли Ви приміряєте на себе, є велика засторога. Треба уявляти, чи Ви є типовим українцем чи ні. Чи таких як Ви більшість, чи меншість. Я дуже добре пам’ятаю ще пропаганду Радянського Союзу, коли ти бачив, що холодильник не працює, але відчував себе начебто ти виняток, бо вся країна живе дуже добре. Треба крім того, що дивитися на холодильник і вимикати телеприймач, треба ще усвідомлювати, чи поряд знаходяться такі самі люди з такими самими проблемами як у Вас, і Вас більшість чи меншість. Бо відверто кажучи, ми не завжди знаходимо спільну мову навіть з дітьми. Діти отримують зовсім іншу заробітну платню, у них зовсім інше бачення, у них інші можливості. Наприклад, одна з моїх доньок працює на закордонному підприємстві, вона вважає себе великою патріоткою, і це дійсно так. Але розуміння того, що вона не в системі цієї країни, до неї погано доходить. І ми дуже сперечаємось з цього приводу.
– Давайте окреслимо теми, які можуть бути використані як маніпуляція та вплив на виборця під час парламентської кампанії?
В. Глазунов: Фахівці радять завжди перед собою бачити, так звану, піраміду Маслоу. Є базові цінності – матеріальне забезпечення, економічне зростання. Якщо у Вас з цим все нормально, то все буде гаразд. Бо економіка забезпечує соціальний добробут, те, як ми живемо. І для більшості українців, які животіють і поставлені на грань вимирання, це найбільша загроза. На це треба звернути увагу.
Загалом будуть нав’язувати як завжди мову, віру, що завгодно, розбрат.
Стосовно персоналій, які йдуть в парламент. Не можна піти у політику не забруднившись. Ті, хто хочуть залишитись чистими і пухнастими, вони не йдуть в політику. Це перше – у кожного є свої плями стосовно того, як змінювалась наша політика, бо у нас не завжди була війна з Росією. Тому всі історії пов’язані з Росією, у кожного з нас є. Є в нашій шафі все: і добре, і погане. Тому по-перше, подивитись, чи є бачення майбутнього і чи здатна ця людина перетворити це майбутнє на сучасне.
