В Запоріжжі вперше відбувся Урбаністичний форум 2019. Це така всеукраїнська платформа для обміну досвідом професіоналів, митців, громадських організацій та ініціатив. Тема «Люди. Місто. Завод». Йдеться про розвиток міської інфраструктури.
Як, з точки зору урбаністики, виглядає Запоріжжя? Редакція Inform.zp.ua запитала у Нін Ходорівсько – організатора урбаністичного руху в Україні, комунікаційної менеджерки аналітичного центру Cedos.
Чи може промислове Запоріжжя бути комфортним?
-В цьому питанні кілька питань. Чи може промисловий центр взагалі далі існувати. Скільки ще ми будемо існувати у світі, де промисловий центр має сенс. Все далі промисловість передається в руки роботам, а люди починають працювати на креативний сектор. Друге питання – де людям краще жити? Там, де промисловий центр чи там, де вже постіндустріальний центр? Наразі маємо те, що маємо. Гібридне положення. Це не тільки в Запоріжжі.
Але в Запоріжжі ситуація ускладнюється тим, що промислові об’єкти займають велику частку ринку праці. І куди перепрацевлаштувати цих людей? Моментально це не можна зробити. На щастя заводи ніхто не закрив, ні в Україні, ні в інших містах. Тенденція така, що промислових робочих місць все менше, а все більше якихось інших. І Запоріжжя тут не виняток. Зараз, наскільки я знаю, населення зменшується в місті, люди переїздять туди, де є інші робочі місця. Чи це погано? Ні, просто цим процесом можна управляти: щоб ті, хто залишається, їхня якість життя була хорошою. Відповідно перепрофілювати місто з промислового центру на щось інше. Не через те, що в промцентрі погано жити, а через те, що світова тенденція така.
І екологія змушує зменшувати промисловість.
Ви в Запоріжжі не вперше. Чи бачите інфраструктурні зміни, поліпшення комфорту, зручності?
-Бачу, що з’являються агенти громадянського суспільства, які займаються цими питаннями. Якщо 3 роки тому я не могла знайти ці організації, то зараз їх вже до 10 різних. Вони не дуже великі, втім помітні. Справа в тому, що громадянське суспільство, його розвиток, це важлива частина прогресу. Якщо науково-технічний прогрес не підкріплюється демократизацією влади, тобто передачею частини влади в руки громад, то цей прогрес робить якість життя хорошою тільки для невеличкої кількості людей. Якщо хочемо, щоб якість життя була в цілому хорошою у великої кількості людей, треба брати ситуацію в свої руки, вступати в ГО і управляти процесом. І такі організації справді в Запоріжжі розвиваються.
В рамках урбанфоруму ми співпрацюємо з ГО «Дзиґа» – це наш місцевий партнер, вони займаються екологічними питаннями. І з креативною платформою «Млин» – вони переробляються старий індустріальний об’єкт: паровий млин Германа Нібура біля вокзалу в сучасний кластер для креативного розвитку.
Запоріжжя вибрали невипадково. Щоб показати, що такі промислові міста, екологічно навантажені, можуть змінюватися на краще, не закриваючи заводи. На Форумі зібралося багато людей з різних регіонів. Про що говорили і чого дійшли?
-Говоримо, що екологія – це дуже важлива загроза. Наразі вона на часі в усіх міжнародних медіа. На одній з обкладинок тижневика Times стоїть генеральний секретар ООН в каламутній воді і написано, що він стоїть на нашій потопаючій планеті. Тобто це вже очевидно – проблема набула дуже великої актуальності. Відповідно на місцях треба щось робити, в нас є окремі блоки, де ми напрацьовуємо, що можемо робити з екологією. Заводи можна закрити, але неможливо одразу, що тоді з людьми, які там працюють. Це важлива частина економіки і соціального життя Запоріжжя. Рухатись треба поступово.
Підприємства можуть існувати із століття в століття, тільки спочатку вони виробляють парові двигуни, а потім літаки в космос, а потім і штучний інтелект, який буде виробляти літаки в космос. Ми зараз рухаємося до штучного інтелекту. І питання – чи Запоріжжя візьметься за це також. Якщо так, то завод може і не треба буде закривати. Він може буде давати менше викидів і т.д.
Дорожче працювати головою, ніж руками
– В рамках урбаністичного руху Ви відвідали багато міст не тільки України. Чи могли б Ви навести приклад для наслідування нашому Запоріжжю, як треба змінювати міську інфраструктуру?
-Прикладів багато, але здебільшого вони в містах трохи іншого типу. Це або Львів, або Івано-Франківськ – непромислові міста. Або це великі міста. У великих містах більше ресурсів, в тому числі і знань, як треба по-іншому. Ми власне обрали Запоріжжя для форуму, щоб зрозуміти, що робити в таких містах середнього розміру. Дуже схоже для вас місто Маріуполь, тримається на промисловості, але це не таке велике місто як Дніпро, Харків, Київ чи Одеса, воно не таке різноманітне.
Традиційна порада: додавайте різноманітності у свою економіку. Це змінює і соціальний ландшафт, більше різних місць, куди можна працевлаштуватися. Від цього приємніше жити, є вибір для життя. Плюс екологія справді розвантажується. Ставте собі за мету створювати нові місця, нові бізнеси, нові громадські організації. Орієнтуйтеся на постіндустріальне суспільство. Тому що Україна, давайте подивимось на національний, міжнаціональний масштаб, насправді ми конкуруємо не міста України між собою, ми всі вже на глобальному ринку. Ми одягнені в одяг, який вироблено в Китаї, Кореї чи Бангладеші, сидимо за столом, який с Білорусі, на килимі, який з Румунії. Тобто всі наші промислові вироби конкурують на глобальному ринку. Все дорожчими стають продукти, вироблені за допомогою інтелектуальної праці, штучний інтелект, програмне забезпечення і т.д. І все дешевшими стають сировина і продукти, вироблені руками. Відповідно ті міста і ті країни, які орієнтуються на більш сучасні види виробництва, опиняються в кращому положенні.
Але також ті міста, які дивляться не тільки на ВВП. А які дивляться на різноманітність не тільки в плані продуктів, які ми продаємо, але також людей. Помітити цю різноманітність, помітити групи, які сьогодні маргіналізовані і задіяти їх, інтегрувати їх в суспільство – це дає поштовх розвитку країн. Подивіться на ті ж Нідерланди – країна, в якій багато суспільних груп. І вони намагаються інтегрувати всіх в спільний процес вже багато століть і дуже гарно живуть.
Чи хоче влада змін?
Чи буде змінюватися місто залежить від міської влади. Чи прийшли на урбаністичний форум представники міської влади?
-Так, учасниками були представники Запорізької міськради з інститутів при виконкомі. Приїхали чиновники та чиновниці з інших міст. Загалом 350 людей, з них 55 – держслужбовці. Вони зацікавлені.
Давайте пояснимо людям, що таке урбаністичний форум. Тому що для багатьох в Запоріжжі це щось незрозуміле.
-Слово «урбаністика» на заході теж незрозуміле. Тому що немає такого єдиного поняття в інших мовах. В інших країнах англосаксонського світу або франкомовного світу це багато різних термінів. В одному з термінів буде йтися про міське планування: як планувати міста.
Традиція склалася, що в українській мові, як і в російській у нас був спільний розвиток урбаністики. В цей рух включається не тільки міське планування. Сюди ж включається думки і практика міського життя. Міське життя відрізняється від сільського. Тут взагалі багато публічного спільного простору. Як ми себе в ньому почуваємо – це така урбаністика про спосіб життя. Це вивчення цього способу життя, це практикування цього способу життя.
Є урбаністика в третьому сенсі – міський дизайн, естетика міського простору. Як все розмістити на такому маленькому просторі, щоб було приємно глянути. Щоб від цього не виникало відчуття дискомфорту.
Ще є «нова урбаністика» – така течія архітектури, містобудування і критичної теорії культури. Коли професіонали почали говорити, що нам не потрібно розширювати приміські території, як в серіалах і фільмах про США, де кожна сім’я живе в своєму будиночку. Оці розтягнуті передмістя, по яких довго треба їхати. Це з точки зору розподілення ресурсів нежиттєздатне. З’явилась течія – давайте робити це все більш компактно. Давайте знайомитися з сусідами, жити в багатоквартирних будинках, будувати стосунки, ми маємо робити спільний простір приємним і т.д.
Також урбаністика – це критична теорія міста. Тобто взяти до уваги як працює влада, як працює політика і економіка, розподіл ресурсів в містах. І як це впливає на якість життя.
Форум закінчився. Які результати? Очікуєте домовленостей, стратегій?
-Стратегія, яку напише 150 людей за 3 дні, нежиттєздатна. Ми не ставимо такої мети. У нас проект з довгостроковими цілями. Як взагалі працює громадське суспільство? Є проблема, наприклад, брудний двір. Двірник прибирає стільки, скільки зобов’язаний. І я виходжу і кажу сусідкам: «Давайте разом приберемо, щоб було чистенько, поставимо табличку «не смітіть» і на 3 місяці може вистачить». Така одноразова акція вже теж громадянська діяльність. Далі може бути постійна ініціатива з моїми сусідками – нам не подобається, що ми через той двір ходимо, а в них теж сміття, давайте їх організуємо. І результати діяльності помітні, вимірювані. Це короткострокові цілі. Далі можемо зробити громадську організацію, вирішити, що нам недостатньо порядку в наших навколишніх дворах, хочемо, щоб люди не смітили в районі. Тоді робити інформаційну кампанію, мережу волонтерів, добиваємося штрафів, які введуть за сміття. Щоб наш патрульний поліцейський чи поліцейська стежили, щоб не смітили і т.д. Це вже громадська організація і її цілі більш середньострокові. Тобто результату за один день тут не буде.
Але до чого Ви йдете?
-А от далі те, що ми робимо. Це вже коли ГО зібрались разом і це вже велика штука, в якої довгострокові цілі. Тому результату не буде такого за один день. Наша мета, щоб люди по-перше усвідомлювали, що вони займаються міським розвитком. Ми займаємось просвітою, що таке міський розвиток, де Ви в цьому, Ваша організація чи ініціатива, як Ви можете зробити краще. Ми займаємось просвітою, щоб розвиток міст України був якісним і ефективним. І по-друге ми робимо так, щоб ці люди знайомилися і робили спільні проекти, обмінювалися досвідом не тільки на форумі, а й потім. Це безумовно має потім фактичний вплив на вулиці, по яких ходимо, на зарплати, які матимемо в наших містах.
Чи проросте зернятко – залежить від кожного
Ви кидаєте зерно, яке потім колись проросте. Ви сказали про конкуренцію на глобальному рівні. Чи співпрацюєте Ви з ГО інших країн? І який досвід запозичили?
-Ми самі їздимо на навчання закордоном. До речі, троє з п’яти людей, які організовують укрурбанфорум навчалися на магістерських програмах у європейських університетах по цій тематиці. Ще у нас є Українська урбаністична платформа Mistosite – це сайт, на якому ми публікуємо міську аналітику, аналітичні статті. Це довготривале чтиво, щоб зануритися, щось собі перебудувати у голові на тему міського розвитку. Там у нас є серія інтерв’ю з закордонними експертами. Вони українською, хоча ми спілкувались іншою мовою. Це також для поширення іноземного досвіду на український контекст.
Ми – ГО «Аналітичний центр CEDOS». У нас є різні напрямки діяльності, які об’єднують наші 2 головні цінності. Одна цінність – це соціальна справедливість, щоб всі в соціумі мали рівні можливості досягти якісного життя. І друге – це обґрунтованість, тобто приймати рішення на основі науково обґрунтованих аргументів. І далі спираючись на ці цінності, ми досліджуємо доступ до вищої освіти в Україні, досліджуємо і розвиваємо український урбаністичний рух. Досліджуємо і аналізуємо стратегії українських міст, інтеграцію внутрішньопереміщених осіб і іноземок та іноземців в Україні.
Люди люблять «бачити горизонт», куди прямує та чи інша людина. Скільки б Ви дали Запоріжжю на перебудови, про які сьогодні говорили?
-Закликаю кожну жительку і жителя Запоріжжя не перекладати відповідальність на того, хто звідкись приїде і все зробить, а поставити собі питання, що Ви хочете бачити в своєму місті через 5-10 років, через рік, такий короткий, довший і ще довший проміжок. І реалістично оцінити, що Ви можете для цього зробити. Якщо Ви реалістично оціните, Ви зможете зробити план і йти до цього.