Лікарня Шевченківського району – єдина в Запоріжжі, де пандус з’явився не тільки зовні будівлі, а всередині. Зроблений він відповідно до європейських стандартів і завдяки звичайному пацієнту, який втомився чути обіцянки місцевої влади переглянути доступність лікарні (і не тільки її).
Ця історія про Віктора Карпова і його друзів з клубу «Рівні можливості», в який об’єдналися люди з інвалідністю для вільного спілкування. Вони звертаються до влади і бізнесу не поплакатись, а з готовими рішеннями існуючих проблем.
Пандус – це не тільки про інклюзію
Відсутність пандуса в лікарні. Думаєте, це проблема тільки людей з інвалідністю. Я теж так думав, поки одно разу не довелося тривалий час провести в фойє звичайної поліклініки. Перед входом лікарні з десяток сходинок (як у більшості подібних будівель), поряд не зручний, але все ж таки пандус. Люди на візку в’їзжають в двері і опиняються перед новою перепоною: нові сходинки. Сторонні пацієнти поспішають на допомогу, інші – лаяться на владу, що вона не звертає уваги на звичайних людей. Зазвичай, герої таких ситуацій – люди з інвалідністю – соромляться. Розгубленість відчувають і мами з дитячими візочками: чи лишити їх надворі, чи спробувати підняти сходами візочок разом з дитиною.
Так було раніше. Тепер на внутрішніх сходах поліклініки є пандус. Його побудову ініціював Віктор Карпов. Він, як і його дружина, пересувається у інвалідному візку. Але це не завадило їм об’їхати пів України. В той же час дістатися потрібного кабінету в лікарні рідного міста – залишалося випробуванням.
«Коли відвідуєш лікарню раз на кілька місяців, ще якось миришся з відсутністю пандуса. Але у мене виявили онкологію. І доводилось їздити до лікаря майже щотижня. Крім того,здача аналізів, комісії МСЕК. Після операції, зібрався із силами і те, що в мене було у вигляді думок і якихось заощаджень вклав в побудову пандуса», – розповідає Віктор Карпов.
Віктора у тяжкі боротьбі з хворобою підтримали небайдужі люди, хто скільки міг перераховував на карту. Після операції лишилась сума, саме вона і пішла на оплату пандуса.
«Коли збирали кошти, думав, що гроші, які лишаться, я віддам на благодійність. Потім побачив, що є проблема районного масштабу і вирішив, що пандус буде допомогою не одній людини, а багатьом. Туди приходять тисячі людей з інвалідністю або проблемами руху. Далі все дуже просто. По-перше, переговори із самою лікарнею, керівництво якої вже неодноразово обіцяло вирішити проблему. По-друге – з тими, хто може це зробити. Наступний крок – це безпосередні роботи по створенню пандусу.
Віктор Карпов сам знайшов фірму, її фахівці зробили відповідні заміри і за тиждень вже приїхали встановлювати пандус. Після цього до Віктора почали масово звертатися за консультацією представники інших лікарень аби запозичити корисний досвід.
«Всі звертаються. Але я вважаю, що в наш час технічного прогресу вирішення цього питання – це насамперед бажання. Решта – не проблема. Зараз чітко прописані ДБН (державно-будівельні норми), де визначені технічні вимоги до пандусів. Фірми, які їх будують, все це знають. Проблема в замовниках: лікарні та інші установи просто економлять і замовляють такі конструкції, якими важко скористатися або взагалі не можливо», – констатує Віктор Карпов.
Даний пандус коштував 8000 грн. Для однієї людини – це велика сума, але для мешканців району фінансування спільної справи може обійтись в кілька гривень, а результат стане в нагоді не тільки особливим людям, але і матусям з дитячими візками, – визнають пацієнти лікарні, які охоче користуються пандусом.
«Розпочали діалог ще з одним лікарняним закладом. Там людина, навіть, без інвалідного візка не може без ліфту і без підйомника дістатися другого поверху. Є пацієнти з проблемами дихання, серця тощо. Будемо збиратися з представниками влади, фахівцями і шукати варіанти вирішення. Наші підопічні опинилися в ці лікарні, і ми побачили, як складно медикам, які там працюють. Вони намагаються допомогти, але їм надскладно довезти людину до другого поверху, особливо коли в неї серце зупиняється. Тому будемо збиратися, проконсультуємось з Віктором, який покроково розкаже, як краще зробити», – розповіла Інеса Носенко, громадський діяч, який підтримує клуб «Рівні можливості».
Зустрічі ініціативної групи з владою стосовно пандусу в цій лікарні заплановані на вересень.
Аудит доступності в Запоріжжі
Проблем, що стосуються людей з інвалідністю, безліч і всі вони потребують вирішення. Держава декларує зміну ставлення до цієї категорії громадян, але фінансово підтримує поки тільки інклюзію в освіті. Місцева влада теж не вважає доступність міста – першочерговою проблемою. Тому людям у візку важко потрапити у будь-яку установу. Віктор Карпов разом з друзями з клубу «Рівні можливості» тепер перевіряє на доступність різні об’єкти у Запоріжжі. На рахунку – близько сотні.
«Обрали кілька напрямків, які пов’язані із місцями загального користування. Аптеки, магазини, заклади харчування, поштові відділення, куди людина має вільно заходити, неважливо вона в інвалідному візочку пересувається чи може на милицях. А також кафе та кав’ярні, де зручно спілкуватись із друзями», – пояснює координатор проекту «Рівні можливості» Юлія Рогачевська.
Під час аудиту доступності в одному з кафе команда «Рівних можливостей» потрапила на власника закладу, який пообіцяв зробити пандус найближчим часом.
«Нам зателефонували за тиждень і запросили перевірити зручність пандусу. Виявилося, як завжди поклали дві рейки, на які не один візок не вміщується. Ми все пояснили, і ще за тиждень біля того кафе з’явився нормальний зручний пандус з поручнями. Це приклад, коли замовник робить пандус для людей, а не для «галочки», – вважає Віктор Карпов.
Запоріжжя кроками черепахи стає доступним містом. І, зрозуміло, що головне не кількісний показник, а якісний. Наприклад, театр ім. Магара має пандус, але туалет зручний не для всіх людей з особливими потребами, – визнають члени клубу «Рівних можливостей». Вони не тестують об’єкти за якимось своїми критеріями, а перевіряють на відповідність діючим нормам законодавства. Згідно їм, всі державні установи повинні буди доступними для маломобільних людей та людей з інвалідністю .
«На сьогодні найкраще виконує ці норми державний банк. В місті пандусами облаштовані майже всі відділення. Але всередині не передбачені туалети для такої категорії людей», – підкреслює Віктор.
Тепер членів клубу часто запрошують «подивитись, чи доступна територія, чи ні». Так сталося з парком Дубовий гай, коли представників «Рівні можливості» попросили перевірити, чи доступний на цій території туалет. Потім пройшли випробування запорізького центрального пляжу, куди запросили людей з інвалідністю, щоб з’ясувати: чи доступний вхід на територію відпочинку, спуск у воду тощо. З таким самим проханням до клубу «Рівні можливості» зверталося керівництво запорізького цирку.
«До нас почали звертатися ОСББ і інші комунальні організації, щоб розпочати діалог про те, як зробити доступними в тому числі і житлові будинки, якими пандусами мають бути обладнані під’їзди. Це класна практика! Починається виконання закону, який зобов’язує усі організації бути доступними», – радіє Інеса Носенко.
Нічого для нас без нас!
Саме такий лозунг людей з інвалідністю: не одне рішення не повинне формуватися без повної та прямої участі членів груп, на які воно має безпосередній вплив. До речі, удосконалення політики розв’язання проблем осіб з інвалідністю – це і вимоги Європейського Союзу.
«Поки на державному рівні думають, де взяти кошти на розширення доступності в масштабах країни, в Запоріжжі розпочався діалог між місцевою владою, бізнесом та людьми з інвалідністю. Кожна установа може зробити перший крок. Поки не радіємо дуже, але надихаємося і крок за кроком рухаємося вперед. Ми знайшли низку підприємств, які в Україні працюють саме над створенням обладнання для більшої мобільності. Плюс у нас з’явилися інформаційні партнери із різних країн, з Європейського Союзу. Дуже багато інформації надає Англія. Там, до речі, є урядовий відділ – Офіс з питань інвалідності, який відповідає за координацію стратегії уряду з питань інвалідності у всіх міністерствах Англії. Головна їх стратегія: інвалідність не повинна впливати на ставлення суспільства до цих людей», – розповідає Інеса Носенко.
Сьогодні завдяки клубу «Рівні можливості» існує регіональна карта доступності. Її можна знайти на Google Maps Запоріжжя. Ресурс відкритий і доступний. Звертаю увагу, його ще й можна заповнювати далі.
Автор: Андрій Меняйло