Парламент Україні перезавантажено. Замість знайомих облич та прізвищ бачимо десятки молодих людей. Професійний та, навіть, життєвий досвіт деяких ставить під сумнів якість майбутньої роботи новообраної Верховної Ради. В той же час лунають меседжі, які дискусійні для більшої частини українців: продаж землі, мовний закон тощо.
То чого чекати від парламенту, який вже за кілька тижнів обіцяє розпочати бурхливу діяльність? Пояснити складні речі простими словами намагатимемось сьогодні з політологом Володимиром Глазуновим, професором кафедри соціальної філософії та управління ЗНУ, доктором філософських наук.
-Почнемо з загального враження. Яке воно від такої кількості нових облич? Ви як політолог бачили таку кількість оновлених людей в Верховній раді України?
-Так бачив. Це перше скликання першого парламенту, це було багато досить нових облич. Але вони всі прийшли із громадської роботи, із громадянського суспільства і також із політичних певних течій.
-Чи молодість та відсутність політичного досвіду, тих хто зараз обраний, позначиться на роботі народних депутатів і загалом Верховної Ради?
-Так. Це безсумнівно бути мати певні наслідки, тільки ми не можемо прогнозувати на скільки це будуть добрі наслідки або погані.
-Але ви бачите тенденції і можете спрогнозувати: які можуть бути позитивні або негативні наслідки?
-Можна говорити і щось аналізувати, якщо маєш якийсь предмет . Що маємо зараз? Парламент є? Він ще не почав працювати. Тому, за наслідками перших дій парламенту можна буде зробити певні висновки і побачити тенденції. Принаймні ми зможемо побачити, у якій бік рухається наш парламент, які пріоритети і таке інше. Більш того, ми можемо аналізувати якісь програмні документи. Але, такі програмні документи зараз відсутні. Ті люди, які прийшли до парламенту, не мають в більшості своєї певних програмних установ, які вони б хотіли, мріяли здійснити, і “Слуга народу”, як нова політична партія, їм дозволяє це зробити. Вона потенційно все дозволяє зараз, але чи влаштовує це «все» громадянське суспільство? У разі виборів це спрацювало. Політтехнологи “Слуги народу” дійсно дуже успішні. Вони спіймали жар-птицю за хвоста, але одна річ це виграти вибори, а інша – керувати державою.
-Зараз активно обговорюється монополізація влади. Ви справді бачите небезпеку узурпації влади?
-Все залежить від того, який сенс ми вкладаємо в розуміння — узурпація влади.
-Влада в одних руках. Тоді більш доцільно говорити про такий феномен, як диктатура. Але, диктатура чого? Диктатура совісті, диктатура певного соціального прошарку чи це диктатура самодура. Це теж все може бути диктатура. Крім того, ми забуваємо, що 5 рік точиться війна, а за часів війни диктатура це не самий поганий, скажемо, вимір політичної влади. Коли влада концентрується у руках, принаймні головнокомандуючого. Але чи побачили ми такого головнокомандуючого у Зеленському? Поки що ні. Тими меседжами, які він надсилає суспільству, він не дає того розуміння, що розуміє ті виклики, з якими стикнувся.
-Саме про непослідовність кажуть у діях новообраної влади. Наче б то у команди Зеленського не має стратегії, що далі буде відбуватися з Україною. Ви, як політолог, бачите послідовність дій того, що відбувається з обранням Президента: вибори до Верховної Ради, зараз обіцяють місцеві вибори.
-Все, що ви перелічуєте, це все знаходиться на рівні тактики. Певні тактичні рішення вони декларують, але ж, ми пам’ятаємо, що у них, як у будь якої політичної сили, є свої уявлення: як владу зберегти. Я розумію, вони дуже зацікавлені у проведенні місцевих виборів. Але чи є в них кадри, нові незаплямовані обличчя? Повинен бути пошук – це послідовна робота. А було обмаль часу. Принаймні, як що вони займуться таким пошуком, то згають час. Ви ж розумієте, як тільки будуть прийняти певні рішення, будуть розвіюватися певні уяви, химерні уяви про “Слугу народу”. І вони будуть втрачати свій шалений рейтинг. Тут не можна їм зволікати з проведенням місцевих виборів, а з іншого боку, в них не має кадрового потенціалу.
-Про місцеві вибори ми ще поговоримо, а я хочу уточнююче запитання стосовно стратегії. Чи є вона у команди Зеленського? Ви сказали, що бачите тактичні дії, все ж таки, стратегію ви вбачаєте в цих діях?
-Ні, я не вбачаю. Стратегія прописується у програмах. Програм немає. Я бачу зовсім інші речі. У нової команди потужній потенціал піар-менеджерів. Піарщіки знають, як працювати з ДіДжитал і цифровими технологіями. Я можу сказати, то ними проводиться така технологія: вони роблять крок і тут же аналізують фітбек, як сприймає це суспільство. З одного боку це позитивна технологія (владна команда начебто радяться с суспільством). А з іншого боку, вони закидають багато фейкових і штучних кроків.
Ми бачимо зараз команду, яка не структурована, це окремі видатні, так можна сказати, особистості і вони можуть собі дозволити що завгодно. Одна особистість у цій команді вкидає один фейк, а інша – протилежній. І дивляться на реакцію суспільства. А потім з’являється Президент, якій може собі дозволити узагальнити це все і сказати остаточно, а може і не сказати цього всього. І воно зависає у повітрі. Так довго продовжуватись не може.
-Ви маєте на увазі інформацію, яка викликала бурхливу реакцію останнім часом: скасування параду на День Незалежності і заява Богдана про звільнення.
-Так. Те, що стосується параду, гадаю, там все буде гаразд. Повинна бути повага до наших воїнів. І вона буде. Щодо заяви Богдана, то це вже була провокація. І з такими провокаціями не жартують. Одна справа, що це можуть собі дозволити, скажемо, піар-менеджери політичного штабу, але це не може собі дозволяти державний службовець. Бо державний службовець має зовсім інші важелі. І це перш за все довіра громадян.
-Які можуть бути наслідки, пересвариться влада з журналістами?
-Гадаю, що буде досягнуто порозуміння. В команді Зеленського професіонали, які вийшли із цього ж середовища журналістів, вони контактують безперервно зі своїми колегами. Тому тут порозуміння буде знайдено. Мене турбує зовсім інше. Наприклад, що у нас не має майже незаангажованих ЗМІ, а вони приналежать олігархам. Ось стосунки з олігархами – це дуже велика небезпека, все залежить від того, які будуть обрані кроки командою Зеленського у відповідності до наших олігархів, які тримають у фінансовій залежності всі сегменти громадянського суспільства та всі інститути державної влади.
-Якщо Верховна Рада відкриє ринок продажу української землі. Це врятує село та економіку, чи спровокує втрату найціннішого ресурсу?
-Приватизація землі буде. Буде знятий мораторій, але мене дуже непокоїть те, що заяви робляться що це відбудеться саме до кінця року. Все залежить від того, що мається на меті і якім чином цей ринок буде існувати. Він має бути упорядкований і дуже структурований. Більше того, я наполягаю, що ми отримаємо позитивний результат, якщо ця реформа буде проведена не похапцем, а дуже виважено і прозоро. Перш за все прозоро, і щоб наші громадяни розуміли, що відбувається. Зараз мій власний моніторинг суспільного бачення цього питання він « не дозволяє» до кінця року відкривати ринок.
-Тобто ви не проти продажу землі, вас лякає швидкість процесу?
-Ні. Не стільки навидь продажу. Ідеться про власність на землю. І яка мета? Мене дуже непокоїть, що державний бюджет отримає від продажу землі стільки то коштів. Не це призначення землі. Призначення землі – це енергетичний супровід через продукти нашого громадського суспільства а не двох-трьох осіб.
-Чи є приклад іншої держави, яка вже вирішила питання продажу землі?
-Гадаю, що тут може бути декілька успішних моделей, але Україна має ці всі моделі мати на увазі, а вибудувати своє і йти степ-бай-степ, кожен крок виміряти. Ми повинні від команди Зеленського зараз отримати чітку відповідь: що ми отримуємо на при кінці? Ми – це суспільство, не влада. Якщо буде знятий мораторій, то скільки буде земельних власників, яке буде кредитування, як буде працювати фінансова система забезпечення цього, як вони будуть мати змогу закуповувати мастила та пальне, як зможуть закуповувати насіння, як вони будуть обробляти, чи є у них можливість на це? Чи вбачаємо великі фермерські господарства, чи бачимо тільки шість агрохолдингів, як зараз. А куди подінуться люди? Тобто люди повинні бути стрижнем цієї реформи, принаймні згідно до нашої Конституції, яка діє на сьогодні. Бо Україна – соціальна держава, хоча в реальності вона перестала бути такою.
-Мене, як мешканку міста, повинно турбувати питання продажу землі чи це виключно проблеми людей села? Мешканці великий міст кажуть: чому я повинен думати про це, якщо я не живу на землі: не обробляю, не сію, не збираю, не продаю?
-Але ви маєте право на землю, принаймні ви маєте право на 2,28 га у 5 формах привласнити якісь земельні наділи. Ви маєте таке право, а у держави повинен бути відпрацьований механізм, що ви можете з ними зробити. Можете від цього відмовитись, але на користь кого? Пам’ятаю, як відбувалась приватизація наших підприємств. Десь 30% не скористалися своїм правом на акції наших заводів і підприємств. У мене запитання: куди вони поділися, хто скористався? Точно так може бути з землею. Можна формально підійти до цього питання. Ознаки держави – це народ, якій мешкає на певній території, яка відокремлюється певними кордонами. Де ця територія? Де земля? Можна залишитись без землі і зависнути у повітрі. Це не означає, що ви помрете. Ні, ви будете працювати, але чи на себе і в межах цієї держави, чи зовсім іншого утворення. Мені зраз випала нагода спілкуватися з багатьма місцевими мешканцями. І я здивований, що у нас з’явився великий прошарок обізнаних людей, які вважають, як що сюди прийдуть американці, європейці, це такий загальний образ, то нам буде краще. Вони налагодять нам життя. Мене це бентежить: таке ставлення до свого майбутнього.
-Взяти на себе відповідальність – це найтяжче. Думаю, можливість продажу землі заставить людей бігти і робити документи на свій шматочок землі. Чи це допоможе?
-Ні, я розчарую тих людей, які зараз вже будуть бігти. По-перше: куди бігти і хто це зробить? Не відпрацьовані ці механізми і, більше того, ці процеси гальмуються. Бачимо це на прикладі воїнів АТО, які першочергове мають таку нагоду отримати землю. Бачимо, що ці механізми не працюють. І до кінця року вони повинні запрацювати? Мене це бентежить. Я не бачу тих людей, які знають, як це можуть зробити.
-Президент та його команда анонсували першочергові закони: про імпічмент та зняття недоторканності народних депутатів. Ці рішення важливі на політичному рівні, а як вони позначаться на житті звичайних людей?
-На звичайних громадян України вони мабуть не позначиться ніяк. Це принципово питання. Але воно стосується перш за все влади, це саме почуття влади своєї гідності, своєї відповідальності. Коли нам кажуть, що можновладці отримують дуже малу платню, їм треба підвищити зарплати, бо це дуже відповідальна робота, я ставлю риторичне питання: а хто за 28 років відповів і за що?
-За парламентськими анонсують місцеві дострокові вибори. Фахівці з децентралізації вбачають в цьому велику небезпеку. Ваш прогноз розвитку подій.
-Так. Повинна спочатку закінчитися децентралізація, а потім вибори. Коли люди усвідомлять, що їм принесла децентралізація, коли сформується культура розпоряджатися левовою частиною бюджету. Такого розуміння зараз не має. Крім того, люди, які повинні бути обрані на місцевих виборах, отримають доступ до цих фінансових ресурсів. Це надвеликі ресурси, а розуміння, що з ними робити, як з ними працювати ще не має.
-Якщо вибори відбудуться достроково цієї осені, які небезпеки ще бачите?
-Ми не повинні забувати, що у нас війна. Це той фактор, якій більшість з нас вже не приймає до уваги, але це дуже небезпечно. Як що не має сталої системи управління, керування процесами – це дуже не безпечно на тлі того ворога, який у нас є. Ми бачили ці намагання на парламентських виборах і вони будуть продовжені, принаймні у нашому регіоні на місцевих виборах. Те, що ми можемо отримати за наслідками місцевих виборів – може нас вразити. Є велика небезпека, що результати місцевих виборів на Заході та Сході будуть діаметрально протилежними. І с цим треба жити. Чи готова до цього центральна влада, щоб опонувати ці розбіжності? Це повинен бути поступовий діалог і компромісні рішення, щоб вийти на спільне бачення нашого майбутнього. А бачення цього майбутнього ні одна команда зараз не дає. Наприклад, позиція політичної сили “За життя”. Да, ми отримаємо газ, але якою ціною? Ми отримаємо мир, але якою ціною? Ми отримаємо мир на Донбасі, а що з Кримом? На другу частину запитання в нас відповіді не має. Із того, що Рабінович каже на Красной площади, що Крим український, мене це не влаштовує. Мене влаштовує, коли я наступним літом поїду до свого улюбленого українського Криму.
-Багато питань без відповіді. Ще одне: що буде з Конституцією? Партія «Слуга народу» збирається переписати основний закон держави. Чи ризикуємо втратити одну з найкращих Конституцій в світі?
-Те, що у нас найкраща Конституція у світі – це наше власне уявлення. Те, що “Слуга народу” обіцяє переписати Конституцію, мене це мало турбує. Конституцію можна переписувати але, мета всього цього? Ми зробимо наше життя згідно до Конституції, чи зафіксуємо в Конституції реалії, які є у нас. У нас не соціальна держава, і, навіть, не демократична. Україна – олігархічна, олігархо-центрична, де все вирішує купка олігархів. Тому головне питання, що буде зафіксовано? Для цього треба усвідомити, що нас не влаштовує в Конституції. Але ж Конституція тільки фіксує, що нас влаштовує у житті. Не влаштовує багато чого. На перший Майдан люди вийшли щоб довести, що так жити не можна. Знадобилося 10 років для того, щоб люди вийшли на Майдан вдруге, щоб сказати: «Ми не хотіли би жити, як в Росії, а хотіли би жити, як в Європі». І нам знадобиться ще 10 років, щоб ми усвідомили, а як живуть у Європі? Ми повинні розбудовувати Європу тут, повинні знати стандарти, до яких прагнемо. А чи дає ці стандарти нам молода команда “Зе”. Поки що я цього не бачу. Нема чого аналізувати.
-Ви могли б оцінити потенціал нового складу парламенту?
-Як буде працювати вся ця команда, яких навчають у Трускавці натискати на кнопки? Я все це розумію. Це може бути бліц освіта. Але, мене турбує, де та команда, яка буде розпрацьовувати законопроекти? Можливий і такий парламент. Він мені скидається на те, що мали за часів Радянського Союзу. Коли там були і доярки, і звичайні робітники. А законопроекти розробляли фахівці. Представники різних верств населення в парламенті були фільтром, пропускали їх через себе. Чи є фільтром ті молоди особи, нові обличчя, які зараз прийшли у Парламент? Це перше. По-друге, хто ті фахівці, хто буде готувати законопроекти? Це мене бентежить. Якщо старі обличчя будуть готувати, то можливо ми наступимо на ті ж самі граблі А якщо є нові, то хто вони? Мене дуже бентежить, наприклад, засідання Ради з Нацбезпеки, яке відбувалося за головуванням Данилюка. Прийнято рішення провести аудит «Укроборонпрому». О, цей крок мене влаштовує. Треба провести аудит усіх галузей, і принаймні ми повинні бачити, в якому стані знаходимося. Але, ще одна річ мене вразила. Це засідання РНБО проходила за участю представників Американського Посольства і представників ВПК Сполучених Штатів, які будуть давати поради нам у війні. Це дуже добре, але є таке поняття, як державна таємниця. Мені дуже-дуже хотілося б вірити, що будуть знайдені наші фахівці, які будуть готувати законопроекти, які будуть розвивати стратегію, потім цю стратегію будуть переводити у тактику, плани. Треба жити своїм розумом.
-За кілька тижнів ВР розпочне роботу. За якими критеріями та через яких час звичайні люди зможуть оцінити якість та результативність нових облич?
-Уяви населення стосовно того, яку команду ми б хотіли бачити в якості керівників, вони збігалися з нашими очікуваннями на покращення життя. Тому можна сказати, що більшість українців зараз турбує війна. Стосовно війни, чи будуть певні рішення? Перші перемовини Зеленського з Путіним були дуже неоднозначні. І сприйняті у суспільстві неоднозначно. Стосовно Нормандського формату і розширення його – це крок, але це один з кроків. Треба шукати зовсім інші рішення. Принаймні, ми повинні готуватися завжди до гіршого. Мій життєвий досвід каже, що краще так. Є люди, яким хотілось би закінчити війну так, як пропонують, наприклад, Медведчук і Рабіновіч. Але треба готуватись до дуже складних питань. І треба мати міцну армію і розбудовувати свій ВПК. Те, що було проведення засідання РНБО с приводу реформування «Укроборонпрому», дає надію. Але не бачимо певних кроки. Коли ми побачимо, що почнуть працювати наші підприємства у Запоріжжі, у Харкові – це відчують люди. Бо це позначиться на їх заробітній платні, на купівельній спроможності. А потім можна бути вирішувати і де витрачати ці гроші…
-Коли ми зможемо зрозуміти, що новообрана влада Верховної Ради діє якісно, і наше життя покращується?
-Емоції — це класно: Зеленський когось поставив на місце… А що саме «Я» отримав у своїй кишені? Нічого. Тому, найближчім часом ми усвідомимо це стосовно тарифів. Побачимо, як зміняться тарифи, що бути з Ротердам+, що побачимо в платіжках. У вересні почне працювати парламент, а у жовтні вже починається опалювальний сезон, і ми побачимо перші кроки нашого керівництва. Це буде робота Міністерств, які будуть обрані цим парламентом. Це побачимо дуже швидко. І потім вже від цього почнеться відлік і в наших кишенях, яку будемо отримувати заробітну плату. Побачимо, скільки людей виїде на заробітки: чи до Польщі, чи вже до Німеччини, чи залишаться тут. Що відбуватиметься з пенсіями. Ось це буде маркером роботи нового керівництва. А те, що вони вміють грати на наших емоціях, ну, “95 Квартал” – я в захваті! “Слуга Народу” теж це блискучій варіант!
-Останнє питання. Про що зараз говорить суспільство і ЗМІ: про реванш. Ви, як політолог, чи можете оцінити: є повернення попередньої влади?
-Намагання реваншу завжди буде, але «попередня влада» ми маємо на увазі регіоналів чи Порошенко? Бо реванш і там, і там намагання є.
