П’ять або шість великих районів матиме Запорізька область? Це найдискутованіша тема останніх тижнів.
Що стоїть за цифрами та як вплине остаточне рішення на життя звичайних людей в регіоні – в запорізькому ефірі радіо «Максимум» розповів Аскад Ашурбеков – кандидат на посаду голови Токмацької райдержадміністрації.
-Центри районів плануються в містах Запоріжжя, Бердянськ, Енергодар, Мелітополь, Пологи. Суперечки точаться навколо 6-го району з центром в Токмаку. Небайдужі громадяни почали збір підписів під зверненням до прем’єр-міністра на підтримку 6-го району. До останнього часу цю позиція підтримували політики і робоча група з питань децентралізації. Але ситуація різко змінилась. Що сталося?
– Нажаль, сьогодні не прийшли опоненти 6 районів, ми запрошували депутатів та експертів, які висловлювалися за позицію 5 районів, тому спробуємо без них обговорити позицію області. Ситуація така, що фактично реформування субрегіонального районного рівня розпочалось десь 2 роки тому. Були перші напрацювання міністерства регіонального розвитку, де вони намалювали карту цих районів і запропонували модель з 5 округів з тими територіями, які Ви назвали. Це міста обласного значення плюс місто Пологи. Але при цьому паралельно вони ініціювали створення робочої групи на базі кожної з областей. Ця робоча була підпорядкована голові ОДА. Туди входили експерти, народні депутати, представники міністерства регіонального розвитку, які повинні були напрацювати ту модель, яка буде враховувати і методику, і інтереси жителів області.
З першого засідання цієї робочої групи експерти сказали, що для Запорізької області неприйнятна модель з 5 районів. Чому? Так географічно сталося, що у нас досить невелика концентрація населення. І якщо у південно-східній частині області буде тільки один з центром у Токмаку або з центром у Пологах, велика кількість мешканців цих районів не отримають якісних послуг і будуть поза зоною досяжності. Тому ця обласна робоча група з першого засідання пропонувала 6 районів – ті, що Ви назвали, плюс Токмак. При цих районах фактично буде збережена досяжність до послуг і буде невелике відхилення від цієї методики. протягом цих двох років обласна група збиралася декілька разів. Фактично з питання 6 районів ні у кого не виникало суперечок, це була консолідована позиція Запорізької області, при цьому вона підтримувалася і губернатором. У нас була основна дискусія з Мінрегіонрозвитку. Я входив в цю групу фактично з першого дня роботи до травня. Ситуація загострилася наприкінці грудня минулого року. Було засідання робочої групи і з’явився лист народних депутатів, де вони кажуть, що потрібно 5 районів.
-Це депутати, які представляють Запорізький регіон?
Так, це запорізькі депутати. В більшій мірі вони представляють саме місто Запоріжжя, але в тому числі і весь Запорізький регіон. Вони сказали, що вважають, що необхідно 5 районів. Така позиція незрозуміла, аргументації не багато. Це звернення озвучено на засіданні робочої групи, але незважаючи на нього робоча група в черговий раз проголосувала, що буде 6 районів – це консолідована позиція області. Але ми всі розуміємо, що якщо є спроби змінити цей формат, напевно є ризик, що до народних депутатів прислухаються. Тому ми ініціювали збір підписів, зустрічі у Верховній Раді. Наша головна мета, щоб ці народні депутати стали нашими союзниками, тому що об’єктивно немає жодних причин для відстоювання 5-ти районів. Шість районів будуть здобутком Запорізької області.
-Зрозуміла Ваша позиція. Що говорять Ваші опоненти? Яка їх мотивація?
Їх ключовий аргумент – це апелювання до методики формування районів. Фактично немає жодних законодавчих актів, які так чи інакше фіксують якісь обмеження. Ця методика говорить про те, що повинна бути між районним центром і периферією зона досяжності не більше 60км. Автоматично стають центрами великих округів міста, в яких населення більше 50 тисяч. Таким чином у нас Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар стали автоматично центрами великих округів. Далі методика каже, якщо немає великих міст, берете місто з населенням більше 10 тисяч, дивитесь щоб воно було географічно і логістично найбільш оптимальним для прилеглих територій. Почали розглядати варіанти Полог, Оріхова, Гуляйполя, Токмаку. Побачили, що в тій частині області Пологи можуть бути наступним районним центром, зробили Пологи. При цьому випадає Токмак і Токмацький район із зони досяжності. Плюс методика каже, що населення в окрузі має бути 150 тисяч осіб. Тобто всі ці райони виходили навіть більше 150 тисяч. Ключовим було те, що Токмак і Токмацький район опинилися поза зоною досяжності. Обласна робоча група сказала, що можна зробити 6-й район і тоді райони будуть меншими за 150 тисяч, тому що Токмацький буде 100 тисяч умовно кажучи, але при цьому ми зберігаємо баланс. Противники 6 районів кажуть, що оскільки там не буде 150 тисяч, то міністерство регіонального розвитку цей формат не пропустить. Але методика не є постулатом, якому неможливо суперечити. Для того робоча група і створювалась, щоб напрацювати ті моделі, які враховуватимуть інтереси всіх територій.
Хочу сказати, що історично у нас завжди лунає, що на центральному рівні не завжди розуміють, як проваджувати реформи на місцях, не враховується місцева специфіка. Ось Вам дають робочу групу – інструмент для урахування місцевої специфіки. І ми зараз маємо інструмент, можливість донести цю позицію до мінрегіону, як буде краще для Запорізької області з урахуванням розселення, з урахуванням концентрації населення. Ми кажемо: «Ні, давайте 5, нам і 5 нормально». При тому, що всі області відстоюють власні позиції, що їм потрібні ще райони, вони лобіюють свої інтереси.
-Як іншим областям вдалося відстояти додаткові райони?
Так, подібна гаряча ситуація в декількох областях. Я спілкуюся з експертами з Львівської області. У них трошки інша специфіка, але у них вже є консенсус з мінрегіоном. Мінрегіон вже готовий їм йти назустріч. Все залежить від аргументації, від політичного лобі. У нас на сьогоднішній день від Запорізької області разом з мажоритарниками та списочниками фактично 14 депутатів. Якщо у нас є така потужна сила народних депутатів, чому б не намагатися застосувати саме це політичне лобі, показати консолідовану позицію Запорізького регіону і сказати: «Нам потрібно 6 районів». Якщо питання центру у Токмаку когось не влаштовує, зробіть центр в Оріхові, Гуляйполі, але 6 краще ніж 5.
– П’ять або шість? А що за цими цифрами соціально і політично? Що додатково отримають або втратять мешканці?
З реформою децентралізації фактично всі повноваження спускаються на рівень громад і обласний регіональний рівень. Тобто в цьому районному окружному рівні залишаються повноваження представників територіальних міжрайонних органів державної влади. Це буде міжрайонне СБУ, міжрайонне МРЕО, податкова, пенсійний фонд, інші послуги, які будуть базуватися в центрах районів. В нинішній концепції більше ніяких повноважень в окрузі не буде. Тобто казати про те, що якщо ми створимо 6 районів, це буде утискати інші території та громади, не можна. Але чому важливо відстояти 6? Тому що центр району стає логістичним центром ділової активності, люди приїжджають і це означає, що за стратегією Кабміну пріоритетність в ремонті доріг мають дороги між районними центрами та периферією. Тобто районні центрі отримають швидше ремонт доріг, там буде більша ділова активність. Зараз питання не про 6 районів, а про збереження 6-ти центрів ділової активності на території Запорізької області. Тому не зрозуміло,чому ми зараз маємо цю ситуацію відпустити. Скажу відверто, це непатріотично і не піддаються якійсь логіці.
-Токмак відчуває нестачу робочих міст, немає бажаного економічного розвитку. Тому те про що Ви кажете, ділові центри є дуже важливими, аби район жив далі і розвивався.
Хочу назвати ще один аргумент, до якого апелюють опоненти – це статус депресивності у Токмаку. Чомусь так склалося, що люди не на професійному рівні розбирають термін депресивності. Цей статус формується фактично з двох показників – це середня заробітна плата та кількість працюючих. В Токмаку вона нижча ніж по Україні. Це не означає, що там депресивні люди, це не означає, що там не розвинена інфраструктура. По інфраструктурі в Токмаку достатньо будівель. Тільки 2 чинники впливають на цей статус. Для Токмака це вкрай важливо, тому що якщо там будуть розташовуватися органи центральної влади, люди будуть там працювати. Значить ці люди будуть сплачувати податки до місцевих бюджетів. Формуючи центр району, ми частково вирішуємо питання депресивності Токмака.
-Це Ви кажете про соціальні питання. А що стосується політичних? Чи отримають політичні сили, маючи додатковий район, якісь дивіденди?
Зараз об’єктивних політичних чинників в цьому питанні немає. Можливо у деяких депутатів є якесь бачення власне. С новим виборчим кодексом у нас буде нарізки округів у Верховну Раду зовсім інша, у нас буде фактично 3 округи на всю область, тому що у нас буде багатомандатна система. Фактично збереження або не збереження району на склад Верховної Ради або можливість йти на вибори ніяким чином не вплине. Також це не впливатиме на місцеві вибори. Тут головна боротьба за збереження ще одного центру економічної активності. Я сподіваюсь, що в цей період між першим, минулим і майбутнім засіданнями робочої групи народні депутати переглянуть свою позицію. Я в своїх постах називаю їх «опонентами». Але вони не наші опоненти, ми хочемо, щоб вони стали нашими союзниками. Тому що саме від їх зусиль буде залежати, чи буде 6-й район. Ми можемо зараз зібрати хоч мільйон тих підписів. Але якщо депутати не проявлять консолідовану позицію і не звернуться до мінрегіону з тим, що ми хочемо 6 районів, ми втратимо район.
-На чому ґрунтується позиція народних депутатів, про яких Ви говорите? Чи вони відвідали район?
Значна частина депутатів, з тих 8-ми, які підписалися, вони в Токмаку були раз чи два у житті. Якогось профільного виїзду на територію не було, хоча ми запрошуємо всіх. Якогось експертного розгляду також не було. У них був лист на ім’я голови ОДА, де вони писали, що хочуть 5 районів, тому що 6 районів суперечать методиці.
– Яку позицію відстоює обласна влада? Від неї також багато чого залежить.
Насправді обласна влада є інституцією, яка подає цей перспективний план по великим округам. Всі засідання обласної робочої групи на чолі з головою ОДА постійно підтримують 6 районів. Тобто зараз наша активність спрямована не тільки на обласний рівень, вона спрямована на мінрегіон, щоб там побачили, що для нас важливо трошки глибше подивитися на ситуацію в Запорізькій області. Розуміємо, що ми такі не одні, але завдяки нашій активності ми можемо привернути більше часу і уваги до цього питання і може все ж таки ми зрушимо це питання. Об’єктивно для інтересів області це є плюсом.
– Пане Аскаде, які є механізми відстоювання інтересів 6-го району в Запорізькій області?
Наша стратегія така – ми збираємо підписи. 2 січня ми були у Верховній Раді, зустрічалися із головою підкомітету по адміністративно-територіальному устрою, передали йому всю аргументацію. 13 січня буде засідання спільної комісії мінрегіону і профільного комітету Верховної Ради. Ми також будемо там відстоювати цю позицію і надавати свою аргументацію. Наступний крок – це обласна група, яка формалізує це питання. І тоді вже має бути звернення народних депутатів не до голови ОДА, а до міністра розвитку громад та профільних комітетів, де, я сподіваюся, всі 14 депутатів скажуть, що важливо відстояти 6 районів. Можливо вони проведуть якісь консультативні зустрічі у Верховній Раді і таким чином вдасться. Інших механізмів немає. Ми зараз входимо в площину правильного політичного лобіювання і правильної ситуації, коли повинні у нас домінувати інтереси Запорізької області над політичними чи особистими інтересами.
– Які дедлайни вирішення цього питання?
Я думаю, що січень буде найбільш насиченим, тому що в січні буде і перше засідання у мінрегіоні, буде засідання обласної робочої групи і на початок лютого ми вийдемо на якийсь напрацьований проект. Чому важливо зараз поспішати? Якщо подивитися концепцію впровадження децентралізації на державному рівні, у лютому плануються зміни до Конституції, будуть також прийняті супутні профільні закони. Це і закони про засади адміністративно-територіального устрою, які фактично унормують всі ці питання. Зараз якраз є те вікно, коли формуються нормативи, які увійдуть до законів та до змін у Конституції.
-Тобто потрібно протягом місяця вирішити питання 6-го району, а інакше ми втратимо цю можливість?
Однозначно. Думаю, що через місяць ми вже будемо мати результат, буде це 5 районів або 6. Я думаю, історія кожному з нас дасть оцінку, як хто себе вів у цій ситуації. Чому я про це кажу? Тому що це рішення приймається не каденцією якогось конкретного народного депутата, конкретного міського голови чи політика. Минулий розподіл на райони у нас був 100 років тому у 20-30рр минулого століття. Тоді теж були цікаві речі, коли райони формувалися під партійних керівників. У нас так з’явився Великобілозерський район – сільська місцевість з населенням у 8 тисяч, з якої зробили районів. Це дало якісь конструктивні результати? Ні. У нас є зараз можливість відкинути політику, взяти державницьку позицію і прийняти максимально вірне рішення. Можливо через 2-3 роки ми не відчуємо негативних наслідків, але потім буде і відтік населення, і репресивність територій. Ми будемо мати ці наслідки. Потім знову всі будуть кусати лікті і казати: «Чому ж ми не проявили активність?». Зараз якраз той час, коли треба проявляти активність і займати державницьку позицію.
-Ви вже сказали про дороги, про доступність адміністративних послуг. Давайте докладніше. Якщо не буде 6-го району, що втратять мешканці саме тих районів, про які Ви казали?
В більшій мірі це буде стосуватися Токмака і Токмацького району, тому що в нинішньому формуванні вони відчують найбільше. Зараз в Токмаку вже базується ряд міжрайонних органів державної влади – це міжрайонний пенсійний фонд, міжрайонна податкова. Ці міжрайонні управління будуть розформовані, їх перенесуть у Пологи або в інше місце, людям треба буде довше добиратися до цих територій з урахуванням стану доріг. Плюс ми повинні розуміти, що там, де буде центр району, там буде знаходитися префект, там будуть прийматися дозвільні речі та інші питання. Тобто люди будуть приїжджати вирішувати свої адміністративні питання, бізнесові речі. Ми отримаємо втрату робочих місць на першому етапі, втрату доступності послуг на другому етапі і на третьому етапі відчуємо міграційні процеси, коли люди будуть їхати до центрів району, а периферія буде залишатися знекровленою.
-Що буде з медициною? Це питання також стосується поділу районів.
Взагалі 5 округів з’явилися саме тому, що це були межі госпітальних районів. Два роки тому ми ділили область на госпітальні райони. В один день фактично МОЗ відмовилися від цієї концепції і прийняли, що у нас є тільки один госпітальний район – це Запорізька область, а інші госпітальні округи стали опорними лікарнями. Токмацька лікарня отримала статус опорної. Їх тільки 9 в області, при тому що 4 в Запоріжжі. Ми є опорним міжрайонним центром, тому потрібно відстоювати Токмак. Ніхто не здався, відстоював це питання і це вдалося. Я скажу відкрито, на медичні послуги розподіл районів не вплине, тому що опорна лікарня отримала свій статус, люди туди будуть приїжджати. Це питання в тих факторах, які я до цього перелічив, ділова активність, міграція, дозвільні послуги та префектура. Але цього достатньо, тому що ми розуміємо – де приймаються рішення, туди і буде спрямовуватися життя. І ми повинні розуміти, що лікарня у тих же Пологах буде більш підживлена людьми. А ми знаємо, що гроші йдуть за пацієнтом.
Токмацьку опорну лікарню потрібно буде взагалі закрити і перенести в інший район. Звісно це не буде через рік, але через 5 років це буде.
-Пане Аскаде, завжди коли хтось активно відстоює якусь позицію, є власний інтерес. Ви є кандидатом на посаду голови Токмацької райдержадміністрації. Який Ваш інтерес? Ви напевно є одним із найактивніших у відстоюванні позиції стосовно 6-го району.
Прямих матеріальних вигод у мене немає! Ми всі знаємо, що ці районні адміністрації будуть функціонувати максимум до березня наступного року. Я ще не призначений на цю посаду. Якщо навіть президент підпише, в майбутньому в центрі району буде префект – це людина, яка має стаж юридичної практики і буде в більшій мірі виступати прокурором на цій території. Ні в якому разі я цією людиною не стану. Якихось інших політичних преференцій у мене також немає. Так, я виріс в цьому місті, закінчив школу, живу там зараз. Мене як громадянина хвилює це питання. Я просто боюся, що якщо ми не відстоїмо це питання, як ми будемо дивитися в очі тим людям, які навколо нас.