Локальні партії викликають більше довіри у виборців, ніж загальнодержавні. Відповідальні живуть поруч.
Експертна думка
Елліна Геннадіївна Позднякова-Кирбят’єва, доктор соціологічних наук у коментарі газеті “Запорізька Січ” пояснила тенденції у настроях жителів Запоріжжя.
Люди довіряють тим, кого знають. До кого можуть прийти і з кого можуть спитати. За ями на дорозі, за відсутність дитячих майданчиків чи автобусних маршрутів, за речі, які є доступними і водночас чомусь відсутні у їхньому місті чи селищі. Місцеві політики – це перша ланка влади, з якою стикаються громадяни. Бо народні депутати – це люди, які голосуванням приймають рішення щодо всеукраїнських законопроєктів, а ось мер – він завжди на місці та займається саме вирішенням міських питань. Його робота – робити місто кращим, комфортнішим, гарнішим. І якщо йому це вдається, значить, можна обирати його ще раз.
Ця тенденція – довіряти місцевим політикам більше, ніж загальнодержавним – стала помітною в останні кілька років у європейських країнах. Вибори до органів самоврядування, які відбулись у Норвегії минулої осені та у Франції цієї весни, показали, що громадяни вважають місцевих політиків найпопулярнішими, а громадські ініціативи інколи перемагають партійну ідеологію.
Мешканці Запоріжжя поставили високу оцінку діяльності мера. Згідно із соціологічними опитуваннями, які проводилися у червні Інститутом соціологічних досліджень та громадських ініціатив (ISRSI), містяни задоволені роботою Володимира Буряка, його підходом до вирішення муніципальних проблем та стратегічним баченням розвитку міста на найближчі роки, тож 54,3% опитаних серед тих, хто визначився та збирається брати участь у виборах, готові голосувати за нього повторно.
Довіряють запоріжці і управлінським навичкам Володимира Буряка: вмінню формувати команду, працювати з людьми. У лютому цього року, коли він заявив, що створює свою партію «Єднання», згідно отриманих даних опитування, проведеного Інститутом соціологічних досліджень та громадських ініціатив (ISRSI), за неї готові були проголосувати 16% опитаних (серед тих, хто визначився та збирається брати участь у виборах), і цей рейтинг за нашими прогнозами зростатиме. Адже такий стартовий рейтинг свідчить про значний рівень довіри, який мешканці Запоріжжя мають до свого мера.
Така ж традиція довіри вже десятиліттями існує у Франції. У цій країні налічується майже 35 тис. місцевих органів самоврядування, найбільше серед усіх країн Європейського союзу. Участь у місцевих виборах, які відбулись 15 березня (І тур) та 28 червня (ІІ тур) взяли 902 465 кандидатів. Як писала напередодні І туру газета «LeMonde», опитування під час виборчої кампанії показало, що мери міст – найпопулярніші політики для французів, їм довіряють 74% опитаних, тоді як депутатам у парламенті довіряють не більше 39% (в Україні цей показник майже вдвічі нижчий – 21% згідно з даними КМІСу за червень). Більшість виборців – 80% – голосують за політичні партії лише з огляду на те, як саме ці партії вирішують локальні проблеми. «Під час локальних виборів, – зазначає «LeMond», – увагу звертають на захист інтересів мешканців, а не на партійну етикетку». Саме тому партія чинного президента Емануеля Макрона провалилась на виборах, адже вона не встигла підготувати достатню кількість кандидатів для участі у місцевих виборах. Сформована відносно нещодавно партія «Вперед, республіко!» показала, що на місцевому рівні її кандидати не можуть конкурувати із представниками локальних партій. Знайома ситуація для України, чи не так?
Інколи правильне визначення проблеми є половиною успіху на шляху до її подолання. Цікавий приклад з Норвегії, де перед виборами з’явилось громадське об’єднання активістів «Neitilmerbompenger» (Ніяких більше плат). Його метою було скасувати плати за користування автошляхами. В Норвегії проїзд автострадами, головними дорогами, тунелями та мостами є платним. Тож ця ініціатива викликала поважну підтримку серед виборців, і в Бергені (другому по величині місті Норвегії) її представники посіли 3 місце у місцевих виборах, а у столиці – Осло – були п’ятими. Здавалося б, питання досить специфічне, але ж кожна родина в Норвегії має автомобіль, (інколи і 2), тому скасування оплати за користування автошляхами могло б полегшити сімейний бюджет. І виборці голосували саме за це – заощадження коштів простим і зрозумілим шляхом.
Ці 2 європейських приклади наочно демонструють, що люди схильні обирати тих, кого знають особисто – хто живе і працює поряд, або тих, хто береться вирішити їхні малі, але важливі проблеми. І що прикметно, їх зовсім не цікавлять «партійні етикетки» з жорсткими ідеологічними протистояннями – щодо мови, щодо зовнішньої чи кадрової політики. Це втомлює і виснажує. Це позбавляє довіри, а найголовніше – безпеки. Натомість вибір своїх, «сусідів» створює зону комфорту і безпеки, яка базується на власному досвіді: я знаю цих чиновників, я можу до них звернутись, вони допомогли моїм знайомим, вони живуть на моїй вулиці, я можу їм довіряти. Посилює довіру також рівень професіоналізму – якщо ці люди показали себе господарниками, керівниками, організаторами та менеджерами, значить їм можна доручити керувати містом.
Думка запоріжців
Як ставитесь до того, що міський голова Володимир Буряк веде свою партію «Єднання» на вибори?
Яна
– Наш мер щось робить для міста. Я думаю, що краще буде він, ніж хтось новий. Бо нова людина, як нова мітла, – мете по-своєму, тому краще нехай все залишається, як є.
Олександр (у синій футболці)
– Ставлюся до цього позитивно. Видно, що в місті йдуть роботи, а про нову людину ми ще нічого не знаємо.
Павло (у білій футболці)
– Ми знаємо Володимира Буряка по його справах. Тому й за. Це наша думка, звичайно. А хто там буде… що це за люди.
Світлана
– Головне, щоб для громадян було все добре. Я не проти.
Альбіна
– Взагалі, як і кожен мер, він мусить вести свою партію на вибори для того, аби покращити наше життя, майбутнє. А там вже вибір за нашими людьми, як мер покаже себе, яка його програма і команда.
Андрій
– Позитивно сприймаю, що міський голова веде на вибори свою партію. Поки що альтернативи не бачу.
Нагадаємо, за думкою експертів – місцеві лідери мають більше шансів перемогти у виборчих перегонах.