Свіжою тенденцією останнього півроку діяльності медіа стали нові взаємовідносини з владою, яка навчилася використовувати як корисний ресурс карантинні заходи, введені по усій країні. Зокрема, не дивлячись на те, що Запоріжжя буквально донедавна було в зеленій зоні, міська влада обласного центра зробила все, аби не дати журналістам бути присутніми на важливих засіданнях комісій або сесіях міськради. При цьому, говорячи про порушення прав журналістів, варто уточнити тільки один нюанс: в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 1 січня 2019 року й до сьогодні немає жодного вироку, постанови чи ухвали, які б стосувалися перешкоджанню журналістській діяльності. А перешкоджання нікуди не зникли.
Так, з березня по початок вересня цього року в Запоріжжі було зафіксовано не менше шести порушень щодо журналістів. На них нападали, не давали знімати, не пускали на сесії і просто не акредитовували.
Так, одним із інцидентів з цього списку став травневий напад на кілька знімальних груп, коли вони робили сюжет про порушення правил карантину на міському ринку. Тоді невідомий чоловік накинувся на знімальні групи центральних телеканалів, зокрема, НТН, 112 та ICTV, які готували сюжет про порушення правил карантину на ринку “Бахчисарай”. Чоловік почав переслідувати журналістів, щойно вони зайшли на територію ринку, і нецензурно їх ображав. Потім почав кидатися на операторів і намагався зірвати маски з журналістів та пошкодити техніку. Через це представники ЗМІ були змушені захищати себе та техніку за допомогою газового балончика.
За цим фактом слідчий Запорізького відділення поліції відкрив кримінальне провадження за ознаками ч. 1 ст. 171 (“Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”). На цьому, поки що, інформація вичерпана.
Вже в липні ще на одну знімальну групу, цього разу муніципального телеканалу Z, знову напали. Як повідомили правоохоронці, журналісти місцевого телеканалу спільно з представниками громадської організації проводили відеозйомку щодо жорстокого поводження з тваринами. Під час їхньої роботи між оператором та мешканцями одного з будинків раптово виник словесний конфлікт і під час суперечки чоловік “агресивно відреагував на проведення відеозйомки та наніс удар ціпком по відеокамері”. За цим фактом також було відкрито кримінальне провадження по статті “Перешкоджання професійній діяльності журналіста”.
Але більш системними порушеннями є недопуски журналістів до інформації з боку чиновників і представників влади. Наприклад, почастішали випадки, коли журналістам не відповідали на запити, не допускали на місця зйомок, засідання комісій чи просто до сесій міської ради. Одним із таких маркерів став конфліктів між редактором медіа медіапорталу “Гвозди” Богдана Василенка і чиновниками міськради. У серпні його не пустили до приміщення міськвиконкому, фізично заважаючи йому потрапити всередину на сесію міської ради. Тоді нічим завершилася як його спроба потрапити всередину, так і спроби написати заяву до поліції про перешкоджання професійній діяльності журналіста. Тобто заяви він написав, але їх так і не взяли у провадження. До того ж, залишили без відповіді і запити до мера, які писали щодо цього інциденту, в тому числі, депутати міськради. На сьогодні журналіст залишив спроби добитися, аби цей інцидент став предметом розгляду в рамках кримінальної справи про перешкоджання. І такі кейси, мабуть, найбільше демонструють розподіл сил у співпраці медіа-влада.
Якщо з обласними чиновниками, зазвичай, у журналістів не виникає критичних проблем у доступі (наприклад, їх сесії давно відкриті для журналістів), то з міськими чиновниками, особливо з міським головою Запоріжжя Володимиром Буряком, давно склалася доволі деструктивна взаємодія.
Як би його пресслужба не рапортувала про відкритість і формування умов, в яких журналісти отримують всю інформацію, як і має бути за законом, у журналістів інша позиція. Вже стало притчею во язицех небажання (чи ігнорування?) проводити пресконференції за участі міського голови. Після його обрання ще у 2015 році він провів чи не єдину зустріч з журналістами. Тепер “зустрічі з журналістами” означають спілкування тільки з найлояльнішими, так званими “своїми” медіа. В цьому сенсі карантин і карантинні заходи зіграли дуже позитивну роль для чиновників: вони дали привід ще більше закрити доступ до всього, що стосується міського голови та справ міськвиконкому. До речі, те, що це порушення закону, схоже, нікого не лякає.
Так, медіаюрист Алі Сафоров вважає, що закриті сесії – це пряме порушення закону. За його словами, в умовах пандемії місцева влада може встановлювати певні обмеження щодо допуску в приміщення, але, коли карантинні обмеження є мінімальні для області, це можна вважати перешкоджанням, бо обмеження допуску журналіста на сесію перевищує встановлені Кабміном норми й має ознаки необґрунтованого обмеження свободи слова, а отже, ознаки злочину, передбаченого статтею 171 Кримінального кодексу України. До слова, зараз у регіона “помаранчевий” рівень обмежень. Але це означає лише додаткові обмеження щодо візитів у центри соціальної допомоги. Сесії міської ради не є такими місцями.
Тож, на цьому фоні неакредитація журналістів на візит президента Зеленського є логічним продовженням цих неконструктивних відносин влади і журналістів. Так, у серпні, щонайменше чотири місцевих медіа не були акредитовані на участь у робочій поїздці до регіону Президента України Володимира Зеленського. Тоді чиновники Запорізької обласної держадміністрації також все пояснили “карантинними обмеженнями”, бо, мовляв, не було фізичної можливості розмістити всіх бажаючих з дотриманням дистанційних правил. Це пояснення не влаштувало нікого, але відбулося те, що завжди трапляється: журналісти, за великим рахунком, перетерпіли і продовжили працювати далі.
Наталія Виговська
Матеріал підготовлено в межах проекту “Мережа медіаспостерігачів”, який виконує ІМІ за підтримки Freedom House