Саме такий шлях довелося пройти Комиш–Зорянській ОТГ. Вона стала однією з шести перших зареєстрованих об’єднаних громад на території Запорізької області, коли 2015 року почалася децентралізація.
За п’ять років про страшні події нічого не нагадує. Хіба що осколок на столі голови Комиш-Зорянської ОТГ Ігоря Гнатуші. Він лишив його аби нагадувати про руйнівну силу «руського миру» тим, хто забуває страшні події або привозить в селище сепаратистські настрої. «Я завжди таким людям демонструю уламок російської зброї: це те, що знищує наших людей,» – показує осколок пан Ігор.
За його словами, смт. Комиш-Зоря – історичне місто в Україні. З початку військових дій на Сході люди тут щодня відчували дихання війни. Пострілів не було, але саме тут розгрузилось близько 250 воєнних ешелонів.
80% збройних сил, які в той час йшли і воювали, тут зупинялись, розвантажувались. Ми їх кормили, ремонтували. На той час армія була слабо забезпечена, тому ми, як адміністрація, і звичайні люди допомагали, чим могли, – згадує голова ОТГ.
За 5 років децентралізації селище зробило потужний стрибок у розвитку. Європейського зразка школи та садочки, відеоспостереження на вулицях та сучасні ЦНАПи та будинки культури.
Аби дізнатися секрет успіху Комиш-Зорянської ОТГ редакційна група inform.zp.ua побувала на місті. Ігор Гнатуша зустрів словами:
Ми будуємо краще майбутнє нашої громади і маємо потужну підтримку європейських партнерів у вигляді грантів та фінансову допомогу для побудови безпечного життя. С початку децентралізації наша громада отримала близько 60 млн.грн. З них більше 30 млн. грн. це прямі європейські гранти.
Першими об’єдналися, першими стикнулись з проблемами
Значне навантаження переживала громада не тільки, як центр ротації військових. З початком війни до Комиш-Зорі прибували сотні переселенців. Люди тікали від вибухів, тому приїздили без посуду, необхідних речей у побуті, навіть без запасу одежі, тікали у чому були.
Станція Комиш-Зоря є найближчою в Запорізькій області, яка межує з Донецькою. Біженці приходили до мене в селищну раду і просили притулку, їжі. Всім першочерговим намагались забезпечити. Добре, що було літо, ми їх розселяли по території, підселяли де могли. Селяни пропонували житло безкоштовно. В моєму батьківському будинку жило три сім’ї. Їхали люди міські, вони не звикли до сільських умов, де немає санвузлів. А люди були різні, вагітні жінки, діти.
Прийняти родини переселенців в нормальних умовах допомогли європейські гранти. Проекти створення соціальних квартир для цієї категорії людей впроваджував Український фонд соціальних інвестицій за підтримки німецьких донорів з державного банку розвитку KfW.
Ми виграли грант німецького уряду на 4,5 млн.грн. І відремонтували 4-х квартирний будинок. За умовами проекту, ми також отримали 50% на благоустрій інфраструктури. Тому обрали школу, замінили там вікна, двері на всіх трьох поверхах. Вже за свої кошти купили меблі. В будинку зараз живе 4 родини: жінки з дітками. Квартири вони не мають право приватизувати, але можуть жити стільки, скільки захочуть.
В цьому будинку мешканці періодично змінюються. Наприклад, не так давно сім’я чоловік з дружиною та двома дітками переїхали до Маріуполя. Їм на зміну оселилися інші, – розповідає голова ОТГ.
Зараз йде будівництво ще одного будинку для переселенців. Тринадцять млн грн виділяє Уряд Німеччини через німецький Банк розвитку KfW. За проектом, європейські донори також профінансують перекриття школи майже на 6 млн.
Ми проїхалися населеними пунктами Комиш-Зорянської ОТГ і побачили відновлену інфраструктуру, сучасне обладнання, яким не можуть похвалитися навіть обласні центри. Нашим гідом стала Вікторія Левада, заступниця голови об’єднаної громади.
Зручне життя ОТГ починається з дороги
Дороги. Їх в бік Маріуполя сміливо можна назвати європейськими трасами. Наша дорога прямує саме по такому шляху. Комиш-Зоря знаходиться на відстані 80 км від Широкіного, яке часто з’являється у звітах військових про обстріли та провокації бойовиків. До речі, 50% кордону Комиш-Зорянської ОТГ межує з Донецьким регіоном, – пояснює голова Ігор Гнатуша .
Нові дороги покращали сполучення між населеними пунктами об’єднаною громади. І будівництво триває, навіть міжрайонні шляхи вже мають європейських вигляд: рівні, зі свіжою розміткою. Цей процес почався кілька років тому і сприяє розвитку населених пунктів, – каже Ігор Гнатуша.
Піклуємось про місцеві шляхи. По території ОТГ 80% грунтові дороги. Тому ми придбали грейдер, навантажувач. І тепер завдяки новій техніці робимо підсипку. У належний стан привели всі під’їзди до цвинтарів. Їх у нас аж 30. Вважаємо, центр села і кладовища – ще обличчя громади.
Комиш-Зорянська громада має підтримку від німецького товариства GIZ і щодо запобігання насильства на території ОТГ. Враховуючі відстань від лінії фронту та загалом для профілактики злочинів в населених пунктах розроблено проект відеоспостереження. Європейські донори надають фінансування на закупівлю техніки та створення пунктів контролю. Проект буде реалізовано до кінця 2020 року.
На першому етапі три населені пункти Комиш-Зоря, Благовіщенка, Білоцерківка. На кожній території буде пункт спостереження, відеозаписи зберігатимуться. Проведемо інформаційну компанію серед населення, що відтепер за безпекою в населених пунктах буде контроль 24\7. Впевнений, це відіб’є бажання не тільки робити кримінал, а взагалі просто ламати пісочниці або лавочки.
Успішна громада має сильну соціальну сферу
Найстарша за віком школа Комиш-Зорі тепер одна з найсучасніших в регіоні, – пишається голова ОТГ. І зазначає: на капітальне будівництво немає грошей не у держави, не у міст. Саме тому у відбудові соціальної сфери досить відчутна підтримка європейських партнерів. За роки децентралізації модернізовані всі соціальні об’єкти, замінені вікна, двері, проведено утеплення, 12 котлів переоблаштовані на пілет-брикети, що дозволяє значно економити.
Ми не змогли б за свої кошти провести таке відновлення. У нас власних доходів біля 26 млн. грн. в рік на життя (крім субвенцій). А в школі провели ремонт на кілька млн. Тепер на кожному поверсі сучасні туалети окремо для дівчат, окремо для хлопців, є тепла вода. Загалом 7 санвузлів, один з яких для інвалідів. Для порівняння: раніше робило всього два на всю школу.
Ще один коштовний проект профінансувало німецьке товариство зі співробітництва GIZ. На 7 млн.грн. відремонтовано три об’єкти: два садочки і школа: замінили освітлення, зробили водопостачання.
Стояла будівля дитячого садочка, більше 20-ти років ніхто ним не користувався. Завдяки потужні підтримці європейців маємо діючий дошкільний заклад. Ще було багато невеликих грантів по 200 тисяч грн, але вони допомогли багато чого вирішити в громаді.
Дитячі садки громади вражають оснащенням та сучасним ремонтом. В дошкільному закладі «Веселун» люстра схожа на окрасу концертних залів або палаців. Батьки в захваті, – кажуть вихователі. (Вражені і ми, як журналісти)
Цього року відкрили приміщення, які багато років були нежилими, вони не опалювались. Стояло законсервоване, бо не було грошей. Тепер тепло, гарно. Тут проходять свята та заняття фізичною культурою маленьких вихованців. Ви бачите відновлену гіпсову стіну. Ці малюнки зробили майстри із Західної України у 90-ті роки. Зараз ми їх розфарбували, оновили, – розповідає завідувач садочка Олена Богданова.
Олена Богданова показує сучасні санвузли для персоналу, де вихователі залишають верхній одяг, переодягаються і йдуть в групи до дітей. Є туалет для інвалідів. Облаштовано кабінет медичної сестри з боксом, в якому дитинка, якщо занедужає, може перебувати до повернення батьків.
У нас все є! Тільки діток мало, – зізнається пані Олена. Потужність садочка 45 місць. Але в селі зараз тільки 24. Бракує спеціалістів. Люди просто не знають, як тепер комфортно в селищі. Розповідайте, щоб їхали до нас!
Саме в Комиш-Зорі створена єдина в ОТГ і друга в Запорізькій області патронатна сім’я. Якщо раніше дитину вилучали з неблагополучної родини, то відправляли її до обласного інтернату. Тепер везуть в патронатну сім’ю. Це звичайна родина, де діти можуть перебувати до 3 місяців. Ігор Гнатуша розповідає, що досвід патронатних сімей досліджував у Німеччині, коли перебував там з ознайомчою поїздкою.
За кордоном немає інтернатів. Дитина залишається в громаді, опікуни з найближчого оточення дитини, яка опинилася в скруті. Дитячий будинок в Україні іноді погіршував психологічний стан дитини, соціум не сприяв відновленню, а навпаки – міг калічити. Тепер у нашій громаді є спеціально навчена патронатна родина. Це звичайна сім’я, тому діткам легше. Приймають малечу і з вадами.
За три місяці ми дитину лікуємо, якщо треба, психологічно «витягуємо». І спостерігаємо за мамою. Створюється комісія, яка дає висновок щодо повернення дитини рідним батькам. Досвід показує, що мами кидають пити, влаштовуються на роботу, починають нормальне життя. Звичайно, діти повертаються в таку родину. Дуже рідко забираємо. Завжди даємо шанс, – каже Ігор Гнатуша.
Чому Європа допомагає українським селам?
Це питання ставили мешканці Комиш-Зорянської ОТГ на початку співпраці з європейськими донорами. Ігор Гнатуша зізнається, що сам задавався тим самим неодноразово.
Люди спочатку морально не були готові до такої допомоги. Вони не розуміли, чому Європа дає таку підтримку, фінансування. Навіщо їм даром витрачати гроші? Потім зрозуміли стратегію Європи: заможні країни вважають, що поряд повинні бути не бідні сусіди, а країни з забезпеченим населенням, розвиненою інфраструктурою. І фінансування благоустрою та підвищення рівня життя таких сусідів, як Україна, буде суттєвим плюсом у майбутньому.
Ігор Гнатуша каже, що громада цінує грантову підтримку. Бо ОТГ не заможна по своїм доходам. А кошти іноземних донорів вирішують проблеми людей на місцях. Найближчий рік обіцяє нові зміни, – радіє новому гранту голова громади.
Ми виграли програму «DOBRE» (UASD). Проект додав ще три регіони України:Чернівецький, Чернігівський та Запорізький. Будо 90 заяв, із нашої області 33. Загалом обрали 25 учасників. І ми серед переможців. Експерти спілкуватимуться із місцевим населенням, визначить реальні потреби і профінансує вирішення найважливіших проблем.
Для Комиш-Зорянської громади найбільшою проблемою є вода. Суттєво падає рівень води в колодязях та свердловинах.
Вода зараз – то наша біда. У нас колодязна вода. Все життя було так. Але рівень води зараз так упав, що в селищі Комиш-Зоря води майже немає. Практичне вирішення є, ми зробили два проекти: один на три млн., другий – на 11 млн. грн. Сподіваємось на грантову підтримку.
Територія Комиш-Зорянської громади 370 кв км.: 10 сіл з населенням близько 7 тисяч. Проблема з водою у всіх населених пунктах. Тому готуються проектні документи по всіх напрямках.
Потужним центром громади лишається ЦНАП. Де люди отримують всі 100% державних послуг. В кожному селі є представник Центра адмінпослуг, і місцевим мешканцям не треба кудись їхати. Підходиш до колишньої сільради, через комп’ютер йде з’єднання і людина отримує послугу, за якою прийшла.
Ігор Гнатуша наголошує, що ЦНАП це теж допомога іноземних донорів – облаштування пройшло в рамках співпраці з німецькою організацією співробітництва GIZ. Ця ж європейська організація профінансувала облаштування адміністративної частини ОТГ.
В ці будівлі раніше був інтернат, потім вона пустувала. Самостійно громада навряд колись знайшла гроші на такий ремонт і меблі. В кабінетах ради ОТГ ви бачите сучасні меблі, ремонт, пластикові вікна. Дякуємо європейським грантодавцям!
Становлення громади триває
Комиш-Зорянська ОТГ цьогоріч отримала черговий удар – пандемію коронавірусу.
Ми пережили дежавю з 2014 роком. Тоді боялися війни. Так і на весні з відчуттям страху зустріли ковид-19. Але люди звикли до нових реалій карантину. Життя триває… Я за фахом інженер-механік. Але вже глибоко розібрався в проблемах медичної галузі. Точно знаю потреби ОТГ в цьому напрямку. І відстоюю їх на найвищому рівні, як член правління Асоціації ОТГ України. Зустрічаюсь з Міністром охорони здоров’я. Поки нас не почули, але ми продовжуємо стукати, – посміхається Ігор Гнатуша.
В планах громади відбудовувати комунікацію з людьми. Ігор Гнатуша каже, що після вирішення першочергових проблем, постає важливість налагодження спілкування, пояснювальної роботи.
Зараз більшість населення вважає все зроблене, як обов’язковий самостійний процес. Багато виконано загальних проектів для громади. Тепер хочемо поновити квартальних і перейти до вирішення повуличних питань (обрізка дерева, сміття тощо)
Голова ОТГ зізнається, що не сподівається на побудову великих підприємств на території громади. Тому розробляє альтернативні плани розвитку. Наприклад, є ідея побудови військової частини.
Розуміємо, що не відомо коли закінчиться війна. А бригади по три тисячі людей, їм треба десь жити. Разом розвиватиметься інфраструктура, магазини.
Ігор Гнатуша наголошує, децентралізація – це процес, у якому все передбачено і робиться для людей.
Тим, хто починає тільки зараз жити в нових умовах об’єднаних громад, складно передбачити і зрозуміти майбутні зміни. Комиш-Зорянська ОТГ була першою, пройшла складний шлях. Але ми цінуємо можливості і продовжуємо користатися ними надалі.