Коронавірус як будь-яка криза став ресурсом для змін запорізьких медійників. Крім внутрішніх управлінських проблем, які виникли після запровадження локдауну в березні 2020 року, журналістів підхопила нова хвиля обмежень щодо доступу до інформації та недотримання їхніх професійних прав, за які приходиться боротися. Або змирятися. В той же час коронавірус ніби подарував чарівне здійснення мрій міському голові Запоріжжя Володимиру Буряку і його команді: якщо раніше його демонстративне небажання спілкуватися з “не своїми” журналістами приходилось хоч якось пояснювати пресслужбі, то тепер карантинні обмеження стали палочкою-виручалочкою на всі випадки життя, включаючи сесії міськради. Наприкінці року карантин остаточно закрив двері міськвиконкому прямо перед носами журналістів. І скільки би юристи не говорили, що це незаконно, в 2021 рік ми заходимо з непохитним наміром міських чиновників так продовжити й надалі.
Отже, перше місце в топ-5 порушників прав журналістів 2020 року посідає переобраний мер Запоріжжя Володимир Буряк і його команда. За рік, прикриваючись карантинними обмеженнями, журналістів, мінімум, двічі не пустили на сесію міськради, а поступово просто заборонили їх присутність у приміщенні загалом і на сесіях зокрема.
Так, у серпні редактора медіапорталу “Гвозди” Богдана Василенка не пустили до приміщення міськвиконкому, фізично заважаючи йому потрапити всередину на сесію міської ради. Тоді нічим завершилися як його спроба потрапити на сесію, так і спроби написати заяву до поліції про перешкоджання професійній діяльності журналістам. Тобто заяви він написав, але їх так і не взяли в провадження. До того ж залишили без відповіді й запити до мера, які писали щодо цього інциденту, зокрема, депутати міськради. Правда, після зустрічі замначальника нацполіції в Запорізькій області Олега Григорова з представницею ІМІ в Запорізькій області в поліції пообіцяли провести повторні перевірки порушень прав журналістів, в тому числі, і інцидента з Богданом Василенко.
У листопаді на сесію, трансляція якої навіть не велася, не пустили ще двох журналісток. Тоді інформацію про позачергову сесію мер Володимир Буряк опублікував у себе на сторінці Фейсбуку, а його прессекретарка повідомила журналістам, які цікавилися часом і місцем проведення, що їх туди не пустять. Що, власне, чиновники і зробили, коли журналістки дійшли до турнікету із охоронцями. Тепер же перед кожною сесією на сайті з’являються анонси на кшталт “Як проходитиме перша сесія Запорізької міської ради?”, де просто повідомляється, що журналістів туди не пустять. На останній сесій, 21 грудня, після звернення депутатів до нього він просто відмовився ставити на голосування питання про допуск журналістів на сесію, бо “журналісти не є представниками органів місцевого самоврядування”. В цей же день на сесію не пустили кількох журналістів місцевих і центральних медіа, які намагалися потрапити у приміщення міськвиконкому.
Друге місце в топі порушень займає Запорізької ОДА і їх рішення про вибіркову акредитацію регіональних медіа на зустріч із президентом Зеленським під час його робочої поїздки в регіон. Тоді, у серпні 2020 року, щонайменше чотири місцевих медіа не були акредитовані на висвітлення робочої поїздки Президента України Володимира Зеленського до регіону.
Так, не був акредитований муніципальний телеканал Z. Головний редактор каналу Олександр Коваленко повідомив на своїй сторінці в фейсбуці, що така ситуація відбувається вперше за часів існування телеканалу. Також не були акредитовані журналісти тижневика “Запорозька Січ”, онлайн-видання “Форпост” та “Регіонньюз”. Про неакредитацію повідомив і журналіст телеканалу “Наш” Денис Розенков.
Після хвилі обурення журналістів пресслужба Запорізької обласної адміністрації наступного дня зреагувала на пост головного редактора телеканалу Z Олександра Коваленка і розмістила допис-відповідь із вибаченнями на своїй сторінці у фейсбуку. “Від імені Запорізької обласної державної адміністрації приносимо вибачення, що не всі представники ЗМІ змогли перебувати на всіх заходах за участю Президента України. У зв’язку з карантинними обмеженнями не було фізичної можливості розмістити всіх бажаючих з дотриманням дистанційних правил. Водночас ми запросили представників від УСІХ запорізьких медіахолдингів. Ми, так само як і журналісти, зацікавлені в широкому та об’єктивному висвітленні робочої поїздки Президента до нашої області. Тим більше вона є дуже результативною”, – йшлося у в повідомленні.
Третє місце в топі порушників прав журналістів займає ПРАТ “Мелітопольгаз”, працівники якої не пустили представників, як мінімум, трьох ЗМІ на громадські слухання із підвищення тарифів. Інцидент трапився 28 жовтня. Тоді журналістів та мешканців міста не пускали всередину, мотивуючи це тим, що для участі в слуханнях потрібно було заздалегідь зареєструватися. Не допомогла і поліція, яка приїхала за викликом. Журналісти написали заяви про перешкоджання професійній діяльності журналістів, але пізніше стало відомо, що Мелітопольський міський відділ поліції відмовився відкривати кримінальне провадження щодо перешкоджання журналістській діяльності з боку співробітників ПРАТ “Мелітопольгаз” через те, що правоохоронці не знайшли складу злочину в діях газовиків.
Четверте місце в топі порушників прав журналістів 2020 року займає Запорізька служба автодоріг, яка примудрилася місяць не відповідати на запит, сховавши його у надрах бюрократичних процедур. Перший раз запит від журналістки 061.ua Катерини Майбороди щодо кількості автомобілів, які перебувають на балансі служби, ніби загубили, бо в ньому не було вказано ПІБ керівника служби. Другий раз, коли журналістка, хоч це і не вимагає закон, відправила запит ще раз, тільки після телефонного дзвінка отримала пояснення, що лист до обласної Служби автомобільних доріг надійшов, але на пресслужбу його не “розписували”, тому про долю запита пресслужбі знову невідомо. До слова, за цим кейсом, як повідомив у грудні регіональній представниці ІМІ в Запорізькій області замначальника відділу слідчого управління ГУ НП Олександр Григор’єв, також буде проведена перевірка.
І п’яте місце в топі порушників прав журналістів посідають мешканці Запоріжжя, які протягом року не давали журналістам виконувати свої професійні обов’язки.
Зокрема, в травні невідомий чоловік накинувся на знімальні групи центральних телеканалів, які готували сюжет про порушення правил карантину на ринку “Бахчисарай”. Чоловік почав переслідувати журналістів, щойно вони зайшли на територію ринку, і нецензурно їх ображав. Потім став кидатися на операторів і намагався зірвати маски з журналістів та пошкодити техніку.
А на початку червня головному редактору порталу “Гвозди” Богдану Василенку перешкоджали проводити знімання пожежі на взуттєвій фабриці. Тоді до нього підійшов чоловік у помаранчевій спортивній майці й починав перешкоджати проведенню знімання, ігноруючи, що перед ним журналіст і відтісняючи його від входу до фабрики.
У липні місцевий мешканець напав на оператора місцевого телеканалу Z та перешкоджав проводити відеозйомку. Під час їхньої роботи між оператором та мешканцями одного з будинків раптово виник словесний конфлікт. Під час суперечки чоловік 1945 року народження агресивно відреагував на проведення відеозйомки та наніс удар ціпком по відеокамері. В результаті інцидента було відкрито кримінальне провадження за статтею “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”.
До слова, наразі поліція здійснює два кримінальних провадження щодо перешкоджання професійній діяльності журналістів. Всього за 2019–2020 роки відкрито шість кримінальних справ у сфері перешкоджання журналістській діяльності. На сьогодні п’ять із них закрито через відсутність складу злочину, до суду передано одне кримінальне правопорушення.
Власне, обмеження доступу журналістів до приміщень, установ, організацій, відмова у наданні доступу до інформації – основний фон роботи журналістів в 2020 році. На цьому фоні проблеми, з якими журналісти стикнулися в редакціях через перехід на дистанційний формат роботи, зараз здаються вже чимось легкоздолаємим, що і продемонструвала більшість редакцій різних форматів.
Наталія Виговська, регіональна представниця ІМІ в Запорізькій області
Матеріал підготовлено в межах проєкту “Мережа медіаспостерігачів”, який виконує ІМІ за підтримки Freedom House