Що почитати? Це один з найпоширеніших запитів в пошукових системах. З початком пандемії коронавірусу та періодичних локдаунів, коли не працюють кінотеатри та розважальні заклади, українці все частіше надають перевагу книзі. Для того, щоб зорієнтувати вас в безмежному просторі літератури, журналісти inform.zp.ua звернулись за порадою до українських письменників. Починаємо серію публікацій, в яких свій ТОП книг наведуть відомі українці.
Сьогодні про свої улюблені твори розкаже Андрій Кокотюха. Він автор більше 75 книжок та сотні сценаріїв для кіно і телебачення. Пише в різних стилях: детектив, трилер. В арсеналі Андрія Кокотюхи є не лише дорослі романи, а й дитячі історії. Він – багаторазовий переможець літературних конкурсів.
- Пане Андрію,то що порадите почитати?
Я ніколи нікому не раджу читати книжки якогось конкретного автора чи жанру. Для мене це означає декларувати власні смаки та нав‘язувати їх іншим, що для мене є не прийнятним. Крім того, мені важлива довіра. Якщо я комусь щось пораджу, мене послухають і книжка не сподобається – я втрачу довіру до себе чи бодай похитну.
Я раджу просто читати щодня. Хоча б по 50 сторінок на день. Саме книжкових, а не дописів у соцмеержах чи ЗМІ. Читання повинно стати такою самою потребою організму, як щоденна їжа чи щоденне прийняття душу.
Тим не менше, назву книги та авторів, без яких я б не відбувся.
- Артур Конан Дойл. «Собака Баскервілів». Ідеальний твір для українця. Інтрига побудована на страху перед забобонами. Страх дозволяє злочинцю маніпулювати людьми й домагатися свого. До всього, українці дуже люблять містику та готику.
- Кен Кізі. «Над гніздом зозулі». Роман я читав двічі. Вперше – у 18 років. Другий раз – у 36. Ставлення до героя, а отже, до життя з часом мінялося. Якщо в 18 років я підтримував не лише бунт Макмерфі, але і його жертовність, фактично – самогубство заради ідеї, у 36 я лишився бунтарем – але при цьому волів би вижити, аби довести справу до кінця.
- Джордж Орвелл. «1984». Після українського електорального божевілля 2019 року цей роман я поклав на робочий стіл, аби бачити щодня. І, звісно ж, перечитав. Орвелл показує світ, який міняється легким порухом руки тих, у кого в руках – пошта, телефон і телеграф. Це роман про перемогу агресивного невігластва.
- Чарльз Буковські. «Фактотум». Роман про вільну людину у вільному світі, яка своїм способом життя доводить щодня: світ, у якому вона живе, насправді не аж такий вільний. Це твір про боротьбу з умовностями – і водночас про те, що життя має бути підпорядковано бодай якимось правилам.
- Жан-Крістоф Гранже. «Багрові ріки». Просто ідеальний детектив, де нема жодного зайвого речення і все працює на сюжет.
- Джеймс Еллой. «Чорна орхідея». Неонуар, у якому одержимість правдою доводить героїв до божевілля. Але не заперечується, що правду треба знати. Хай навіть вона ламає життя.
Автор – Анастасія Агаркова