Наразі під час штурмів, оборони та контрнаступу ЗСУ більшість запорізьких військових знаходяться у полях. Хлопцям не вистачає теплих речей. Волонтери збирають на відправляють на передову теплі шапки, грілки, фліски, балаклави, буржуйки та окопні свічки.
Про це Inform.zp.ua розповів Денис Довгаль, засновник благодійного фонду «Довгаль», що з першого дня війни опікується військовими та допомагає дружинам загиблих.
«Якщо військовим верхній одяг видають, то з іншим виникають деякі проблеми. Тому ми передаємо українським військовим окопні свічки, які самі робимо, закуповуємо мобільні буржуйки. Вогонь запалювати військовим неможна, тому хлопцям потрібно якось грітися. Тож наразі в нагоді різні теплі речі – термобілизна, теплі шапки та балаклави», – розповідає Денис Довгаль.
Допомагати військовим чоловік разом з дружиною, які живуть у Кушугумській громаді, почали з першого дня війни. Спочатку Денис поїхав будувати блокпост, а дружина почала передавати хлопцям печиво та ласощі. Також подружжя відвозили допомогу на Оріхів, збирали кошти на автівку для військових.
«Потім заснували благодійний фонд та почали їздити до 128-ї бригади. Відвозили хлопцям посуд, їжу, одяг, різні речі, павербанки, турнікети. Поступово підтягнулися інші бригади. Зараз їх близько двадцяти – наші хлопці стоять на усіх напрямках. Це Угледар, Лиман, Ізюм, Куп’янськ, Бахмут, Авдіївка. А зараз ми допомагаємо не лише військовим, а й тваринам, яких люди залишили при евакуації. Возимо корма у Преображенку, Оріхів, Степногірськ», – розповідає Денис Довгаль.
Нещодавно волонтери передали військовим антитепловізійні плащі, які дозволяють скриватися від російських військових.
«Щодо настроїв, то наразі хлопці втомлені. У військових немає ротації, понад року вони не були у відпустці. Морально хлопцям дуже важко, але попри все військові готові йти вперед! А ми всебічно їх підтримуємо, будь-то дитячі малюнки, чи військове обладнання, якого не вистачає», – говорить Денис Довгаль.
Волонтери бувають на самих гарячих точках фронту вже другий рік, але звикнути до руйнувань, загибелі та війни досить не можуть.
«Коли ми були у Харківській області, це було справжнє пекло. Місто Ізюм, яке рік було в окупації, розбите, його відновити просто неможливо. Страшно, коли люди гинуть… Страшно, коли зі 100 людей вийшло 10, а інші загинули», – ділиться враженнями чоловік.
За словами волонтера, допомога військовим потрібна завжди, як увага та підтримка.
«Якщо хтось думає, що хлопці там получають по 100 тис грн, то це не так. Вони стільки не заробляють. Відійшов, наприклад, на три кілометри і вже зарплата – 20 тис грн. Але ж відійти – це ще небезпечніше, саме туди найчастіше прилітає», – говорить Денис Довгаль.
Фото з особистого архіву героя