«Я не підтримую синдром «відкладеного життя». Треба жити тут і зараз»: психологиня ДСНС про запоріжців під час війни

Війна – певне випробування для кожної людини. Хтось ще більше гуртується та міцніє, дехто розчарований та зневірений, кожен по своєму переживає майже два роки воєнного вторгнення.

Про те, як поводитись під час війни, які виклики виникають у запоріжців та чи варто відкладати життя на потім журналістам Inform.zp.ua розповіла психологиня Головного управління ДСНС України у Запорізькій області, старший лейтенант служби цивільного захисту Юлія Сидоренко.

За словами психолога, війна стала випробуванням для всіх. Перш за все, ніхто до цього не був готовим та не знав з чим доведеться зіткнутися. Якщо раніше психологи ДСНС працювали переважно з особовим складом, то зараз виїжджають на надзвичайні ситуації, щоб надати допомогу населенню.

«Війна – вона скрізь і ти розумієш, що, де б ти не був, ти можеш бути у небезпеці. Це те, що змінилося особисто для мене. До початку повномасштабного вторгнення я працювала в Енергодарі і моя основна робота була з особовим складом. А з початком війни – почала працювати з мирним населенням. Наразі кількість надзвичайних ситуацій збільшилася, населенню необхідна екстрена психологічна допомога», – розповідає Юлія Сидоренко.

За словами Юлі, як у мирний час так і під час військових дій люди реагують на надзвичайні події однаковими емоціями. Це істерика, плач, нервовий зрив, страх.

«Окрема категорія – вимушені переселенці, які покинули свої домівки. Таких людей дуже багато. І це теж для них те, з чим вони досі не зтикалися і це завжди стрес у любому випадку, бо люди не знають, чи повернуться вони потім додому. Люди розуміють, що там у них залишилися домівки, майно, щось рідне, а зараз вони переїжджають у невідомість», – говорить психологиня.

Кожного українця торкнулася війна: люди бачили наслідки атак, хтось постраждав, діти чують звуки сирен та вибухів. Психологічна допомога та підтримка потрібна кожному українцю, хто залишився. Та ще підтримка необхідна тим українцям, хто виїхав за кордон.

«Ми все ж таки залишилися вдома, у своїй країні. А люди поїхали в щось нове взагалі для них. Це інша країна, мова, люди. Для кожного це певний стрес – як для тих, хто поїхав, так і для тих, хто лишився. Допомога потрібна кожному», – вважає психолог.

Серед порад для українців, які за різних причин не можуть чи не хочуть звернутися за допомогою до фахівців, психолог радить просту пораду – якщо людина хоче піти в парк, випити каву, не треба у цьому собі відмовляти, це допоможе відпочити та відволіктися.

«Я не підтримую синдром «відкладеного життя». Все ж таки треба жити тут і зараз», – впевнена фахівчиня.

• За майже два роки війни як загалом змінилися українці, вони зневірились, чи згуртувалися та зміцнили?

«За останні майже 2 роки стан людей «стрибає», бо немає одного якогось настрою, немає чіткого стану. То все добре, то погано, потім знову ейфорія, після якої певний спад. А потім якісь позитивні новини і стан знову піднесений. Все нестабільно. Універсальної поради для всіх немає, але я можу сказати одне – людина не повинна залишатися одна, треба, щоб поряд були рідні чи друзі, які можуть вислухати, допомогти. Потрібно бути поряд з кимось, кому людина довіряє, з ким більш спокійно. Кожна людина по своєму переживає все те, що відбувається, тому кожній людині потрібна своя порада», – говорить психолог.

За словами психолога, ми всі травмовані психологічно, але не зламні. І треба вірити у нашу перемогу.

Як ми писали раніше, запорізькі рятувальники працюють над розмінуванням території не лише в Запорізької області, а й на деокупованих територіях інших областей. Сапери виїжджають у Харківську, Херсонську та Миколаївську області. Не дивлячись на те, що піротехніки щоденно працюють над розмінуванням, знадобиться ще багато часу, аби очистити території України від вибухонебезпечних предметів.