24 лютого виповнюється три роки, як росія вторглася з повномасштабною війною в Україну. За цей час країна пережила чимало територіальних змін та ментальних переломів суспільства
Цей час для українців видався нелегким. Проте нам є, що згадати, чим пишатися, та про що жалкувати. Поганих новин в мережі вдосталь, тому ми сконцентруємося переважно на здобутках.
Inform.zp.ua розповідає, чим запам’яталися три роки великої війни для Запоріжжя та Запорізької області.
Вторгнення та контрнаступ
З перших днів вторгнення росіяни планували окупувати всю Запорізьку область разом із містом Запоріжжя. Вони стрімко просувалися з півдня через Херсонську область. Вже за кілька днів вони встигли окупувати найбільші міста Запоріжжя. Проте Сили оборони України змогли зупинити їх на підступах до Гуляйполя, Оріхова та Кам’янського. Відтоді військові тримали лінію оборони майже незмінною.
Влітку Збройні Сили України розпочали контрнаступ. Однією з найяскравіших подій 2023 року та літнього контрнаступу ЗСУ було звільнення Роботиного у Запорізькій області. 22 серпня 2023 року воїни 47 бригади з боєм увійшли в село Роботине. Після чого населений пункт знаходився під контролем Сил оборони України.
Наприкінці 2023 року українським військам довелося відступити зі своїх позицій. Адже ворог почав активний наступ в Запорізькій області.
Спротив в окупації
Навіть в частково вже захопленому росіянами регіоні місцеві жителі почали чинити спротив. Вони систематично виходили на мітинги з українськими прапорами, а окупанти відкривали по ним вогонь та викрадали активістів.
11 березня окупанти викрали міського голову Мелітополя Івана Федорова та вивезли в невідомому напрямку. Мелітопольці виходили на протести з вимогою повернути мера, а Зеленський заявляв про це викрадення на міжнародній арені. 16 березня міського голову звільнили в обмін на російських солдатів-строковиків.
Після того, як мітинги почали жорстоко розганяти, місцеві все менше стали виходили на мирні протести.
Наразі рух опору жителів тимчасово окупованих територій має назву ”Жовта стрічка”. Активісти поширюють патріотичну символіку та листівки та викладають фото з патріотичних анонімних акцій.
Спротив мешканців в окупації став тихим, але більш точковим. Про результати роботи партизан ми писали в цьому матеріалі.
Ядерний терор
3 березня росіяни почали обстрілювати Енергодар, їхньою ціллю, зокрема була й Запорізька атомна електростанція. Територію та енергоблоки ЗАЕС окупанти захопили та почали обстрілювати 4 березня. З того дня розпочався ядерний терор Росії проти України.
Саме окупація росіянами Запорізької АЕС 3 2022 року створює постійні ризики атомної катастрофи. Окупанти не гарантують безпечну експлуатацію обладнання та не мають кваліфікованого персоналу для проведення ремонту.
“Загарбники перетворили ЗАЕС на військову базу, а за ядерну та радіаційну безпеку відповідають некомпетентні люди. Все це веде до неконтрольованих подій, які можуть мати значний вплив на безпеку АЕС»,– зазначив керівник Енергоатома Петро Котін.
16 лютого росія втретє поспіль зірвала ротацію експертів МАГАТЕ на Запорізькій АЕС. Ротації, які мали відбутися в січні та лютому, також не відбулися з тієї ж причини.
“Морський бій”
Рівно через місяць після вторгнення в порту Бердянська відбувся один з перших “морських боїв”. 24 березня 2022 року ЗСУ завдали ракетного удару по базі росіян у морському порту тимчасово окупованого Бердянська. Великі десантні кораблі “Орськ”, “Цезар Кунніков”, “Новочеркаськ” отримали пошкодження, “Саратов” був знищений.
Друга Чорнобаївка
Навесні 2022 року українські війська почали завдавати перших ударів по аеродрому.
Та найзнаковіший удар був 3 липня 2022 року. Після розбиття російської військової бази на аеродромі окупанти почали переміщувати свою техніку до дворів місцевих жителів. Авіацію згодом вони також намагалися переховувати в глибині півострова Крим.
Така ж доля “Чорнобаївки” згодом спіткала й Бердянський аеродром, по якому ЗСУ також влучали та пошкоджували російську авіацію.
Застосування HIMARS
Такі точкові удари по авіації росіян були б неможливі без наданої зброї від наших партнерів.
Відео та світлини з американськими HIMARS оприлюднили 4 липня 2022 року на офіційних сторінках Сухопутних військ ЗС України та Запорізької обласної військової адміністрації, на наступний день після удару по аеродрому в Мелітополі.
Саме 27-ма реактивна артилерійська бригада першою в Україні одержала системи HIMARS і зараз забезпечує артилерійську підтримку оборони Запорізької та Донецької областей.
Наймасованіші обстріли Запоріжжя
30 серпня 2022 року загарбники обстріляли цивільну колону на виїзді із Запоріжжя. Люди зібралися в пункті пропуску, аби виїхати до родичів на тимчасово окуповану територію. В цей момент ворог випустив по цивільних 16 ракет із комплексу “С-300”. Загинули 32 людини, ще 86 були поранені.
З перших днів війни цілями ворога стали не лише військові та критичні об’єкти інфраструктури, а й житлові будинки та квартири у Запоріжжі. Росіяни досі заперечують, що їхні ракети руйнують та забирають життя цивільних людей. Однак варто згадати лише випадки наймасовіших обстрілів, коли ворог тероризував мирне населення.
Рано вранці, 6 жовтня 2022 року, окупанти запустили сім ракет по житлових будинках у центрі Запоріжжя. В той день постраждав багатоквартирний будинок за адресою проспект Соборний, 151/ Сталеварів, 11. З-під завалів зруйнованої будівлі рятувальники витягнули 14 загиблих людей.
У ніч на 9 жовтня 2022 року під атаку росіян потрапила дев’ятиповерхівка в Осипенківському районі Запоріжжя. Чотири під’їзди були зруйновані, тоді понад 150 мешканців втратили свої оселі.
2 березні 2023 року ракета влучила в будинок на вулиці Незалежної України, 67. Відновлювальні роботи розпочались у листопаді 2023 року. Загалом від російського обстрілу загинуло 13 людей, 8 поранено та 11 людей вдалося врятувати.
18 березня 2023 року окупанти вдарили ракетами по відомому комплексу на правому березі Запоріжжя – “Моніка Белуччі”. Також постраждав ЖК “Ренесанс”. Від вибухової хвилі в дев’яти будинках вибито 240 вікон і 7 дверей, приблизна площа пошкодженого скління – 650 квадратних метрів, в чотирьох будинках частково пошкоджені покрівлі. 
9 серпня 2023 року росіяни нанесли ракетний удар по жилому кварталу Шевченківського району Запоріжжя. Найбільше тоді постраждала церква Українського патріархату. Від вибухової хвилі постраждали 400 квартир у 15 багатоповерхівках.
10 серпня 2023 року росіяни вчергове вдарили по цивільному об’єкту. Пізніше стало відомо про 11 потерпілих. Згодом в ООН прокоментували обстріл готелю в Запоріжжі. За їхніми даними, їхні працівники й представники інших гуманітарних організацій використовували готель «Reikartz» для допомоги запоріжцям. В готелі зупинялася й гуманітарна координаторка ООН в Україні Деніз Браун, коли відвідувала місто.
18 жовтня 2023 року російська С-300 влучила в будинок на проспекті Соборному, 44. З-під завалів дістали тіла п’ятьох загиблих, ще п’ятеро жителів будинку травмовані.
Вранці 29 грудня 2023 року російські війська вдарили 10 ракетами по Запоріжжю. Атака по місту тривала майже годину — з 07:30 до 08:25, внаслідок якої постраждали понад 100 людей. Цілями стали території декількох підприємств міста. Одна з ракет влучила по відкритій місцевості, ще одна зруйнувала приватний будинок. Вибуховою хвилею та уламками пошкоджено багатоповерхівки в одному з районів.
22 вересня 2024 року центр Запоріжжя атакували керовані авіаційні бомби. Таке бомбардування сталося вперше в обласному центрі, до цього КАБами обстрілювали населені пункти Запорізької області. Наступного дня війська рф завдали повторного удару керованими авіабомбами. Внаслідок обстрілу 23 вересня були частково зруйновані 149 житлових будинків, з них у 103 будинках пошкоджено дахи.
10 грудня 2024 року росіяни балістичною ракетою вдарили по бізнес-центру М11, в якому розмістилися центр MRT-діагностики, сучасна офтальмологічна клініка, центр по відновленню руху, IT та сервісні компанії. Тоді загинуло 11 людей та 22 отримали поранення.
8 січня 2025 року російські війська атакували Шевченківський район Запоріжжя, поблизу заводу “Мотор Січ”. 14 людей загинуло, близько 130 отримали поранення. Ця атака стала наймасованішою за кількістю поранених, за даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.
Дні обстрілів Запоріжжя назавжди закарбувалися в пам’яті містян, як часи найбільшого страху. Руйнування будинків, пожежі та біль у поглядах сусідів стали частиною реальності, яку важко забути. Через тисячу днів війни росіяни продовжують і далі тероризувати запоріжців, застосовуючи авіабомби, балістичні ракети та дрони проти мирного населення.
Удари по ДніпроГЕС
Дніпровська ГЕС потрапляла під російські атаки декілька разів. Вперше – 31 жовтня 2022 року.
Наступний раз ракети влучили по станції наприкінці грудня 2022 року. Енергосистема міста тоді витримала удар, але потребувала відновлення.
Про пошкодження станції ні чиновники, ні спеціалісти відкрито не заявляли. Проте пізніше, у травні 2023 року, начальник транспортної ділянки Дніпрогес Юрій Слободяник повідомив, що у Запоріжжі на Дніпровській ГЕС є значні руйнування. Фото та відео пошкоджень в результаті російських ударів співробітники станції опублікують тільки після війни.
Та наймасованіша атака по Дніпровській ГЕС від початку повномасштабного вторгнення сталася 22 березня 2024 року. Тоді росіяни випустили по Запоріжжю 20 ракет, з яких 12 влучили по гідроелектростанції. В той час греблю перетинав тролейбус, водій загинув на місці. Тимчасово рух транспорту був перекритий.
Внаслідок влучання зруйнований машинний зал, що свідчить про те, що росіяни порушили виробничі потужності ДніпроГЕС, заявляв очільник Запорізької ОВА Іван Федоров.
1 червня 2024 року, вночі, російські окупанти здійснили масовану комбіновану атаку по території України, під ракетний удар потрапило й місто Запоріжжя. За даними обласної та міської влади, в Запоріжжі окупанти вгатили по об’єкту енергетичної інфраструктури. Після нічних масованих ракетних ударів по Запоріжжю тимчасово перекривали рух греблею Дніпровської ГЕС. За повідомленням начальника Запорізької ОВА Івана Федорова, внаслідок ракетної атаки РФ по місту вночі 1 червня, ДніпроГЕС перебуває в критичному стані, а про вироблення електроенергії навіть не йдеться.
Розбір завалів ГЕС завершили 14 липня, це зайняло півтора місяця після останнього обстрілу.
“Укргідроенерго” готує позови в міжнародні та національні суди щодо компенсації росіянами збитків через обстріл ДніпроГЕС, як і щодо Каховської ГЕС.
Протидія КАБам
Нещодавно в Запорізькому районі українські військові збили керовану авіаційну бомбу (КАБ). Це вже не перший випадок збиття такого засобу авіаційного ураження.
Росіяни застосовують їх з літаків тактичної авіації, не заходячи в зону ураження нашої ППО, тобто запускають ці бомби з безпечної дистанції. Однак Повітряні сили використовують різні методи протидії тактичній авіації, яка застосовує КАБи.
У Повітряних силах не уточнили, яким саме способом вдалося уразити авіабомбу, що була збита над Запоріжжям.
Повітряні тривоги
Перша сирена у Запоріжжі пролунала 24 лютого 2022 року. Тоді цей звук викликав паніку та невідомість у людей, більшість з нас ночували в укриттях, щоб зберегти своє життя. За 1000 днів війни цей звук став індикатором небезпеки, не дивлячись на спокійних перехожих під час оголошення тривоги.
Згідно зі статистикою, Запорізька область знаходиться на третьому місці за кількістю повітряних тривог по всій території України. За період повномасштабного вторгнення сирена лунала в нашій області 5481 раз. Середня тривалість – 59 хвилин. Найдовша тривога лунала понад 13 годин.
Українізація
Події Революції Гідності започаткували найважливіший етап в історії України – дерусифікацію. Тоді завдяки зусиллям активістів в центрі міста знесли пам’ятник радянського вождя та диктатора В. Леніна. А найдовший проспект в Європі отримав назву Соборний.
Повномасштабна війна стала каталізатором для подальшої боротьби з радянськими та російськими символами у Запоріжжі. Містяни розпочали активно перейменовувати назви вулиць, які стосувалися російської, а не української історії. Також зносилися радянські зірки з верхівок домів, а найважливішим кроком для Запоріжжя став демонтаж пам’ятника російського поета О. Пушкіна.
Деякі запоріжці реагували на це позитивно, деякі засуджували. Однак перейменування тривало, а прифронтове Запоріжжя починало звучати по-новому. Наприклад, майдан О. Пушкіна отримав назву академіка В. Вернадського, а вулиця Маяковського української художниці М. Примаченко. Також перейменували парк імені Гагаріна у Комунарському районі на парк імені Міст-побратимів. Ознайомитися з повним переліком нових назв вулиць та скверів у Запоріжжі ви можете за посиланням.
Запоріжці відокремилися від російського минулого не лише ментально. Більшість з нас перейшли на українську мову, відмовилися від музики та фільмів російського виробництва. Нас почали обслуговувати виключно державною мовою в публічних місцях, а вивіски магазинів та кафе все рідше можна зустріти мовою ворога.
Вперше за часів повномасштабної війни саме у Запоріжжі восени 2024 року відбувся один із найвпливовіших культурних фестивалей Європи “GOGOLFEST”.
Не дивлячись на постійні обстріли росіян, запоріжці невпинно продовжують зберігати історію міста. Зокрема запоріжці почали створювати нові артсимволи, наприклад, вздовж проспекту Соборного з’явилися інсталяції присвячені 10 рокам українського спротиву російській агресії. Також в парку Металургів встановили “Дерево Пам’яті”. Це – символ вшанування загиблих у російсько-українській війні.
Читайте також:
Як Запоріжжя готувалося до повномасштабного вторгнення у 2022 році: згадуємо хронологію подій
Як змінилася лінія фронту в Запорізькій області за три роки вторгнення