У Запоріжжі є благодійний фонд “Служба захисту тварин “Шанс”, який включає однойменний притулок. Наразі він переповнений: до широкомасштабної війни там перебувало близько 200 собак, а зараз – понад 300, тож організація зосередила свою діяльність на лікуванні та реабілітації постраждалих безпритульних тварин у запорізькій ветеринарній клініці “Добродій”.
Журналісти Inform.zp поспілкувалися із директоркою та волонтеркою благодійного фонду “Шанс” Галиною Грищенко про лікування безпритульних тварин, яке відбувається під кураторством притулку.
Організація “Шанс” діє понад десять років, а з початком повномасштабної війни робота фонду зазнала суттєвих змін. До проблем тварин, які постраждали від рук людини додалися ще ті, які постраждали внаслідок бойових дій.
“З приходом повномасштабної війни трохи змінилися аспекти нашої діяльності. До тих проблем, які були – збиті та отруєні тварини, які постраждали від рук людини – ще додалися тварини, які постраждали під час війни” – розповідає Галина Грищенко.
За її словами, багато тварин передають військові або люди, які ще залишилися на небезпечних територіях та в сірих зонах. Тварини часто перебувають у важкому стані: травмовані, зголоднілі або постраждалі від уламків ракет. Хоча лікарня працює скорочений день, у термінових випадках лікарі приймають тварин навіть ввечері.
“Спочатку тварини заїжджають в лікарню на обстеження та першу допомогу. Тут безумовно велика подяка і шана нашій лікарні “Добродій”. З перших днів війни двері лікарні завжди відчинені. Хоча лікарня працює до обіду, якщо волонтери привозять тварин навіть увечері, ми просимо, і лікарня приймає. Лікар терміново приїжджає з дому, якщо це важка тваринка, щоб надати першу допомогу”, – пояснює Галина.
Жінка розповідає, що попри великі борги за лікування, які має виплачувати притулок, лікарня й далі продовжує приймати тварин.
“Лікар йде нам назустріч – надає знижки, довго чекає оплати, приймає нових тварин, хоча знає що у нас борги дуже великі. Ці цифри є у соцмережах, і кожен охочий може нас підтримати”, – ділиться волонтерка.
У клініці є великий стаціонар приблизно на 25-30 боксів, і він на 95% зайнятий безпритульними тваринами. Через лікарню пройшли вже кілька тисяч тварин. Найчастіше у клініку потрапляють кинуті у прифронтових територіях тварини, які згодом були поранені від вибухів.
Нещодавно до клініки потрапила собака на прізвисько Деміму, яку після влучання снаряда знайшли військові зі зламаною лапою і зміщенням кістки. Їй будуть робити операцію.
Ще одну собаку привезли з блокпоста військові: у неї була травмована лапа і таз внаслідок вибуху. ЇЇ пролікували та прийняли знову на блокпості. Але, на жаль, вона потрапила в капкан – лапка була затиснена довгий час, її прооперували і зараз собака проходить реабілітацію на спеціальному тренажері, щоб знову звикнути опиратися на лапу.
Також у клініці наразі лікуються й інші поранені собаки із блокпостів та підприємств.
Собака Кузя привезений з Тарасівки Пологівського району, у нього був перелом лапи.
“Видно, що він був домашнім. Коли вигулюємо, він прям тягнеться до нас, видно, що хоче до людини”, – розповідає Галина.
Двох дівчаток-цуценят волонтери знайшли у сумці біля Андріївського собору. Наразі вони також шукають дім. 
Кота Маркіза привезла до клініка сама Галина. У нього сильна черепно-мозкова травма і розтрощена нижня щелепа.
“Я їхала на роботу, побачила його на дорозі, у калюжі крові. Я привезла Маркіза сюди о восьмій ранку, він був дуже холодний, тобто вже давно лежав на вулиці. Його вже прооперували, а зараз він вчиться заново їсти й ковтати”, – ділиться спогадами волонтерка.
Деякі тварини мешкають у клініці вже кілька років. Наприклад, собаку Снікерса привезли із пошкодженими задніми лапами. Проте поки його лікували, хазяїн загинув на війні, тож собака мешкає у “Добродії” вже два роки. Стільки ж живе тут і кіт Віктор, якого привезли волонтери. Він був покусаний, а зараз перебуває на лікуванні нирок.
Основна проблема, з якою стикаються волонтери – відсутність місця для тварин після лікування.
“Найголовніша проблема, що тваринам нема куди повертатися. Ми шукаємо їм родину або тимчасовий прихисток, перетримку хоча б на період адаптації”, – говорить директорка фонду.
Як можна допомогти “Шансу” та “Добродію”
Галина Грищенко розповідає, що допомога тваринам потрібна завжди й у різних аспектах. Наприклад, якщо це допомога руками – можна взяти тварину у сім’ю або ж надати тимчасовий прихисток.
“Взяти додому тваринку на кілька місяців, тижнів або навіть днів – інколи дуже важливо. А найліпший варіант – забрати до себе у сім’ю. У нас вже три хвостика мають от-от виписатися, а ми не можемо звільнити ці місця, щоб взяти інших, бо в цих немає дому”, – ділиться волонтерка.
Також жінка каже, що завжди актуальна допомога кормом, ліками, пелюшками та іншими необхідними речами. А також є опція фінансово підтримати лікування конкретної тварини або допомогти погасити загальний борг перед клінікою.
Реквізити й контакти притулку можна знайти на сторінках у інстаграмі та фейсбуці.
Окрім цього, Галина наголошує, щоб люди не боялися брати дорослих тварин з притулків.
“Люди бояться брати дорослих тварин. Є такий стереотип, що треба з цуценяти чи з кошеняти. Насправді ні, це велика праця та час. Набагато простіше, коли доросла тваринка – вони якось одразу все розуміють, я обожнюю дорослих тварин”, – розповідає жінка.
Також волонтерка акцентує на відповідальності господарів перед тваринами. Галина Грищенко звертає увагу на серйозності у підготовці до приймання тварини у сім’ю та на розумінні, що вона – не іграшка. А при виникненні проблем, жінка закликає звертатися до притулку.
Авторка фото та тексту: Маргарита Рогова
