На початок 2021 року по Запорізькій області нараховувалось 109 сміттєвих полігонів та великих звалищ, з яких 99 – дієвих. Шість з них перевантажені сміттям, а 40 взагалі не відповідають нормам безпеки. Тобто, майже половина. Сміття в області практично не переробляють і не використовують повторно.
У Європейському Союзі в середньому близько 50% муніципальних відходів відправляють на переробку. В Німеччині цей показник сягає 67%, у Австрії – 58%, в Нідерландах – 57%.
Першопричиною українських проблем є відсутність сучасного законодавства у сфері поводження з відходами. Тому єдиним “бізнесом” залишається взяти і вивезти на полігон, а не відсортувати, повторно використати, переробити, але насамперед – запобігти виникненню сміття.
Скоро буде рік як у парламенті лежить ухвалений у першому читанні законопроект, покликаний змінити ситуацію. Якою вона є зараз і якою може стати – досліджував Inform.zp.
Трохи цифр і вони вражають.
За даними Державної екологічної інспекції України, щороку виробляється близько 11 млн тонн сміття. Більше 90% сміття вивозять на полігони, а інше спалюють. В той час, як в Європі на переробку йде до 50% відходів, в сміттєспалювальні заводи працюють на користь населенню, виробляючи теплову енергію.
У звіті Мінрегіонбуду зазначається, що в Запорізькій області за 2020 рік зібрали 430983,52 тонн сміття. З них, 173,88 тони розподілили на заготівельні пункти вторинної сировини, 3604,5 тонн відправили на ділянки для компостування.
Жодної тонни відходів за минулий рік не направили до переробних підприємств, а також до сміттєспалювального заводу. А теперь ключове: 427205,14 тонн сміття було направлено за минулий рік на полігони по області. Це більше 90%.
Ще одна з проблем, яку досі не може вирішити міська влада – концентрація звалищ в тих районах, де людям недоступна послуга з централізованого вивозу сміття. Такі звалища завдають ще більшої шкоди. Адже по мірі накопичення сміття, населення починає спалювати зайві обсяги, тим самим завдаючи шкоди насамперед своєму здоров’ю та екології.
У продуктах горіння містяться дуже небезпечні речовини: оксиди азоту, сірка, феноли, токсичні вуглеводи, концентровані діоксини, які можуть впливати на спадковість, не кажучи вже про сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. Відомі випадки отруєння шкідливими речовинами, що виділяються при спалюванні пластикового сміття. Серед них отрута, створена людиною – діоксин, який може накопичуватись в організмі людини постійно отруюючи організм, – прокоментували в Управлінні ДСНС Запорізької області.
Загалом, по Україні ситуація з полігонами не краща. Більше 90% з них переповнені і підлягають закриттю. Але, поки немає альтернативи для поводження з відходами, полігони продовжують накопичувати сміття.
Визначенням компанії, яка займається поводженням з відходами, затвердженням санітарних зон очистки населених пунктів, санітарних норм очистки, виділенням земель, організацією полігонів займається місцева влада. Держекоінспекція може лише зафіксувати стихійне звалище, визначити, до якого населеного пункту воно належить, та скласти адміністративні протоколи, – наголосили спеціалісти Держекоінспекції.
Сміття, яке вже точно не можна переробити, бо воно не пройшло етап очистки та сортування – спалюють. Таким чином, отримуючи енергію для забезпечення населення теплом. В Україні поки що єдиний сміттєспалювальний завод – “Енергія”. Він працює на околиці спального району Києва. Туди звозять сміття не лише зі столиці, а й з інших регіонів країни. Але туди не потрапляє запорізьке сміття.
Переробка та вилучення твердих побутових відходів багато в чому залежить від кількості, складу і наявних коштів для оплати цих відходів. Деякі країни можуть дозволити собі сучасні технології, в той час як більшість країн залежать від захоронення відходів. Це можуть бути і неконтрольовані звалища, на яких не використовуються мембрани для запобігання потоку фільтрату. Це призводить до частих проблем з забрудненням грунту і води.
Як можна вирішити “сміттєву проблему”
Майже рік минув з того часу, як Верховна рада України ухвалила в першому читання законопроєкт 2207-1-д “Про управління відходами”. Це проєкт рамкового закону, в якому будуть закладені основи поводження з відходами. Він розроблений на основі трьох директив ЄС: 2008/98/ЄС Про відходи та скасування деяких Директив; 1999/31/ЄС Про захоронення відходів та 1999/75/ЄС Про промислові викиди.
Відновлення ієрархії управління відходами – це нова для нашого законодавства концепція, але на ній базується все. Перш за все, люди повинні запобігати утворенню відходів. Якщо це не вдається зробити – відходи повинні бути підготовлені до повторного використання. Або, підготовлені до рециклінгу, тобто, перероблення в інші матеріали, – зазначає проєктна менеджерка реформи управління відходами Команди підтримки реформи при Міндовкілля Тетяна Тевкун.
Рамковий закон допоможе створити підґрунтя для впровадження розширеної відповідальності виробника (РВВ). Його розроблено також з урахуванням основних вимог Директиви 94/62/EC “Про упаковку та відходи упаковки”.
Що це означає? Виробники ті імпортери несуть відповідальність за свою продукцію, навіть, якщо вона вже використана. Розширена відповідальність включає роздільний збір відходів, сортування та переробка. Тобто, безпечне поводження з відходами. Під дію РВВ підпадає упаковка, батарейки, акумулятори, електроніка, шини.
В законі буде прописано і механізм муніципальної системи управління відходами. Від роздільного збирання відходів та муніципальних пунктів збирання відходів до спрямування відходів на переробку, рециклінг або захоронення, у крайньому випадку.
Поки закону немає, єдиним сучасним документом з поводження з відходами в Україні є Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року. Її ухвалили ще 2017-го.
В 2019 вже було створене технічне завдання для Регіонального плану. Але, в тому документі лише переписані рекомендації, яким він повинен бути – тобто, ніякої конкретики. Зараз створення цього плану першочергове завдання в регіоні. Саме від нього залежать і місцеві плани управління відходами, – розповіла Ірина Пирогова, запорізька эко-активістка та віднедавна помічниця голови ОДА з екологічних питань.
По всьому світу відходи – це сировина для іншого підприємства. І Регіональний план повинен окреслити всі інвестиційні можливості підприємств. Це робиться для того, щоб в подальшому запобігти або суттєво зменшити утворення відходів. Документ розробляється відповідно до згаданої Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року.
Зараз в області низька якість грунтів і для того, щоб її підняти, треба впроваджувати виробниче компостування, в великих масштабах. А гіпохлорит кальцію, який є відходом Титано-магнієвого комбінату може бути сировиною для знезараження стоків на Водоканалі. В Регіональному плані ми можемо передбачити залучення і використання певних видів відходів та зобов’язати підприємство розробити технічні умови, якщо вони на це погоджуються.
Еко-активістка зауважила, що в області можуть створювати так названі “кластери” по певним ознакам. У плані мають бути передбачені особливості області та визначена рентабельність того, чи іншого виду сбору чи переробки відходів.
Розгалужена система поводження з відходами наприкінці кожного з видів переробки або спалювання може приносити користь громаді. Наприклад, органічні відходи стають компостом. Сміття, яке підлягає спаленню перетворюється на енергію. Важкі та промислові відходи також можуть стати в майбутньому енергією. Відходи, які проходять через сортувальні лінії – переробляють на вторинні ресурси.
Після прийняття Регіонального плану, в ньому будуть прописані “ролі” місцевої влади, інвесторів, екологічної інспекції для розподілу відповідальності, фінансування та контролю.
Як в Європі справляються зі “сміттєвим” навантаженням
2019 року в ЄС було утворено майже 225 мільйонів тонн міських відходів – це 502 кг на людину.
В тому ж 2019 році Данія виробила 844 кг муніципальних відходів на душу населення – це найбільша кількість відходів серед країн-членів ЄС. Іншими країнами, в яких утворилося понад 600 кг муніципальних відходів на людину, були Люксембург (791 кг), Мальта (694 кг), Кіпр (642 кг) і Німеччина (609 кг).
Найнижчі показники по виробленню муніципальних відходів були у Румунії – лише 280 кг на людину в 2019 році. Ще три держави-члена ЄС виробили менше 400 кг на людину: Польща (336 кг), Естонія (369 кг) і Угорщина (387 кг). ).
За останні 25 років в Європі значно збільшили обсяги переробки та спалювання відходів. В той час, як обсяги вивезеного сміття на сміттєзвалища зменшилися більше, ніж удвічі.
Як можуть вплинути на цей процес люди?
Скільки би людей, не казали, що проблеми екології в контексті поводження з відходами є важливими, лише 20% з них докладають зусиль, намагаються знизити споживання пластику та сортують відходи. Такі дані навела дослідницька компанія Active Group.
Задля того, щоби дбати про довкілля, майже чверть 20,1% намагається використовувати менше пластику, 19,1% сортують сміття.Але, є і такі опитані, хто не вважає за потрібне хоч чимось допомогти екології. І це майже п’ята частина респондентів (17,2%) .
Свідоме споживання тільки на перший погляд здається чимось складним та новим для нас. Багато хто ще не до кінця розуміє, як дії однієї людини можуть вплинути на екологічну ситуацію країни. Тому скуповує все, що йому нав’язує реклама, продавці чи знайомі. І через відсутність культури споживання мільйони тонн продукції щорічно опиняються на смітнику. Над цим варто замислитись.
Інший фактор, на який повинні звернути увагу люди: уникати одноразової тари, використовувати альтернативу у вигляді крафтових сумок для покупок, що зараз є дуже популярним, багаторазових пляшок для води, мішечків для фруктів та овочів і таке інше.
В 2020-2021 роках за час пандемії продовольчі мережі змінили підхід до пакування та фасування продуктів. Через епідеміологічну небезпеку для населення, весь товар, з яким може контактувати людина – пакували в окремі пакети, пластикові контейнери та стретч-плівку. Замисліться тільки, наскільки зросли обсяги відходів цього пакування. З одного боку – це особиста безпека під час поширення вірусу, з іншої – додаткове навантаження на екологію.
Якщо вже ніяк не можна уникнути покупки в одноразовій тарі, експерти радять надавати перевагу тій, яка піддається рециклінгу, тобто, яку можна переробити, в тому числі на території України. Наприклад, ПЕТ-пляшки білого кольору, в яких часто можна знайти молочну продукцію, на території України не переробляється. Чому? В нас немає спеціальної установки, яка би це зробила.
Також, люди можуть самостійно сортувати та здавати на рециклінг цінні компоненти відходів: картон, пластик, скло, метали. В Запоріжжі за період 2020 року через пандемію багато пунктів прийому вторсировини зачинились, а ті, що продовжують роботу, можно переглянути за посиланням.
Отже, висновки для себе кожен робить сам. Чекати, поки на місцевому рівні впровадять Регіональний план поводження з відходами та продовжувати збирати збирати одноразову тару та пакети в надії, що хтось прийде і все це забере на переробку. Або вже зараз обмірковувати, як полегшити навантаження на екологію та зменшити кількість сміття і використовувати відходи на користь суспільству та природі.