Голодомор 1932-1933 років був найбільшим голодом в історії України. Ті страшні часи назавжди залишилися в історії та пам’яті кожного українця. Навіть на сьогодні наслідки страшного голоду продовжують впливати на свідомість людей, самоідентифікацію нації, а також на українські традиції та культуру.
Журналісти Inform.zp.ua поспілкувалися з доктором філологічних наук та співкоординатором проєкту Erasmus+ Jean Monnet “Політика пам’яті: європейський досвід для примирення в українському суспільстві» Оленою Тупахіною, та дізналися, як Голодомор вплинув на свідомість суспільства та жителів Запорізького регіону.
Непропрацьовані травми всередині
Як і будь-яка історична трансгенераційна травма, Голодомор суттєво вплинув на нашу самоідентифікацію.
Трансгенераційна травма – це та, яка передається від покоління безпосередньо травмованих до їхніх нащадків через поведінку, та власний світогляд.
Ця травма не була належним чином опрацьована: факт геноциду замовчувався, причини голоду викривлялися. Саме через це багатьом з нас дуже важливо зрозуміти певні особливості у нашій поведінці.
Наслідки виливаються в життєві позиції
Чому значна частина наших співгромадян почувається пасивною і не пручається насильству, відкритому беззаконню й порушенню власних прав? Звідки це відчуття підвищеної тривожності, невпевненості щодо себе й власного майбутнього, небажання планувати на довгу перспективу, що гальмує позитивні зміни? Чому ми так легко нехтуємо власним здоров’ям, а отже, не визнаємо цінністю самих себе? Чому суспільство толерує крадіжки, зокрема, крадіжки державного майна?
Голодомор закріпив у кількох поколіннях певні поведінки людей в ситуаціях виживання, де годі було сподіватися на відновлення справедливості чи порятунок. І зараз соціологічні опитування свідчать, що ці традиції збереглися у свідомості багатьох людей.
Велику шкоду Голодомор завдав цінностям традиційної родини. Людські соціальні зв’язки знецінюються, батьки (особливо чоловіки) почувалися неспроможними виконати свою роль захисників і годувальників. Через «розкуркулення», конфіскацію майна, заробленого власноруч, знецінилася й праця.
Змінилася й наша культура споживання їжі
У побуті наслідки Голодомору чи не найяскравіше спостерігаються саме на рівні харчової поведінки. Найбільше в нас відбувається сакралізація їжі, зокрема, хлібу. Мабуть, багатьом із нас у дитинстві доводилося через силу доїдати все, що є на тарілці, бо їжу, як були впевнені наші дідусі й бабусі, викидати не можна. Здоров’я дитини вимірювалося за апетитом, а зайва вага дитини вважалося ознакою добробуту.
Серед інших побутових проявів травми Голодомору можна згадати звичку робити запаси продуктів «на чорний день», схильність купляти більше, ніж можеш з’їсти, збирання крихт зі столу тощо.
Зрештою, й семантизацію поняття «дача» не як місця відпочинку, а як місця, де вся родина кожного сезону великими зусиллями вирощує картоплю, теж можна вважати наслідком перенесеної травми.
Домівки у значенні «прихистку»
Варто подивитися на прибудинкові території біля наших домівок, щоб переконатися: люди живуть так, наче це місце – лише тимчасовий прихисток, і не бачать сенс вкладатися в щось поза межами власної оселі. Відчуття безпорадності, закріплене у свідомості з тих трагічних часів, змушує нас із недовірою ставитися до інституту благодійності – хоча, звісно, ситуація поступово змінюється на краще.
Чимало дослідників впливу травми Голодомору на українську суспільну свідомість кажуть, що й властива нам звичка ховати власні досягнення, бідкатися, змальовувати ситуацію гіршою, ніж вона є, так само походить з часів, коли зазнати репресій можна було за найменшу ознаку добробуту.
Просто «пережити» це не вийде
Травми не можна позбутися, проте її можна проговорити, відрефлексувати і врешті решт перетворити на потужний елемент гуртування нації. Адже правильно опрацьований травматичний досвід об’єднує людей не гірше за перемогу. З урахуванням історичної дистанції та за умов впровадження якісної, осмисленої політики пам’яті, ґрунтовної роботи з травмою можемо сподіватися, що впродовж життя двох-трьох поколінь негативний вплив травми буде подолано.
Вшанування пам’яті жертв Голодомору
Щороку у четверту суботу листопада (27 листопада), в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів. О 16.00 годині оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку у своєму вікні.