Історію Богдана Панченка, який народився в Запоріжжі, треба знати кожному. Вона про постійну боротьбу та про незламних героїв.
Про батька Героя України
Його батько Євген був справжнім патріотом і ще у 2014 році пішов в АТО, де проявив себе як мужній боєць. Щоправда, після отриманих травм він був змушений залишити військову службу. Але 24 лютого 2022 року знову добровільно пішов воювати. Як тільки почалась війна, чоловік попросив дружину Тетяну з сином якнайшвидше виїхати із Запоріжжя. Тетяна так і зробила — вони з сином відправились до Португалії, де якраз проживала бабуся хлопчика. Там Богдан вперше побачив океан.
Після нещасного випадку у хлопця сталася затримка розвитку, тому Богдан потребує особливого піклування. А протягом останнього року через швидкий ріст його грудна клітина деформувалася. В Португалії лікарі не могли з цим допомогти, тому через деякий час мама з сином повернулись в Україну на лікування.
Їх тато Євген не часто виходив на звʼязок, бо знаходився на передовій під Бахмутом. У той день чоловік зателефонував дружині: попередив, що звʼязок поганий, але він у порядку. Тетяна боялась пропустити наступний дзвінок від чоловіка: одного разу вона поставила телефон заряджатись та попросила сина покликати її, якщо тато зателефонує.
Відповідь хлопчика шокувала матір:
«Тато більше не зателефонує. Його вбили росіяни!».
Тетяна досі не розуміє, чому хлопчик так раптово промовив ці слова. Але, на жаль, на зв’язок чоловік більше так і не виходив. У Євгена був позивний «Поет» через те, що він любив писати вірші про Батьківщину. Своїм рідним чоловік завжди казав, що у листопаді війна закінчиться. Так і сталось, але лише для Євгена. За свою відданість Україні, Панченко Євген посмертно нагороджений званням Героя України.
Про незламного Богдана та його родину
Богдану зараз 14 років, він сором’язливий та дуже доброзичливий юнак. Хлопець майже не розмовляє і потребує якісної реабілітації. Вже два роки Богдан захоплюється боксом, відвідує логопеда та масажиста, а завдяки фонду ще займається арттерапією. Лікарі також рекомендують плавання, але коштів на це не вистачає, оскільки мама не може працювати через необхідність доглядати за дитиною.
Нещодавно завдяки фонду, хлопчик відвідав дитячий табір. Хоча йому сподобалося, але знову їхати туди без мами Богдан не наважується. Каже, що боїться залишати її саму вдома.
Тетяна досі не може оговтатися від новин, але попри все знаходить сили жити далі. Жінка каже, що реабілітація для Богдана — це зараз найважливіше, а з усім іншим вони стараються справлятися.
Тетяна бажає всім українцям сили боротися до кінця.
“Ми повинні бути єдиними, як ніколи раніше, підтримувати одне одного та допомагати нашій армії давати гідну відсіч ворогам. Нас ніхто не зможе перемогти, бо вогонь, який горить в серцях українців занадто палкий, щоб його погасити”, – ділиться жінка.
Родина приєдналася до фонду «Діти Героїв» на початку 2023 року. Це благодійна організація, яка надає комплексну допомогу дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок війни в Україні. На превеликий жаль, таких сімей в Україні вже тисячі, і з кожним днем їхнє число зростає. Якщо ви знаєте таких дітей – передайте контакти фонду їхнім опікуна
Щоб допомогти дітям повернутися до звичайного життя, необхідна ваша підтримка. Сімʼї Панченко, а також іншим підопічним фонду “Діти Героїв” можна допомогти за посиланням.
