Сьогодні, 20 червня, в Україні та світі відзначають Міжнародний день біженців. Станом на вересень 2023 із Запорізької області виїхало за кордон близько 400 тисяч людей.
Inform.zp.ua поспілкувався із запоріжцями, які живуть за кордоном про ставлення до українців та переваги й виклики життя в Європі.
Дорога за кордон та евакуація
В Запоріжжі на третій рік повномасштабного вторгнення продовжує курсувати евакуаційний потяг. Безкоштовний потяг № 128 Запоріжжя – Львів щодня рушає з вокзалу станції Запоріжжя-1 о 09:50. Проте окрім потягу запоріжцям треба перетнути кордон та дістатися країни, в якій вони планують знайти прихисток.
“Я виїжджала в березні 2022 року, спочатку це був евакуаційний потяг Запоріжжя – Львів, потім автобус до кордону, пішки переходили кордон, далі був автобус до Любліну, потім автобус до Варшави. Звідти ми їхали потягом до Берліну і по Німеччині також потягом до Оберхаузена”, – таким був шлях до Німеччини в жительки Запоріжжя Анастасії Городничої.
Найбільший ажіотаж на вокзалі Запоріжжя був у 2022 році. За словами жительки Запоріжжя Дарини Ланкіної, деякі люди чекали на місце в евакуаційному потязі по декілька діб. Наразі ситуація на вокзалах змінилася в кращий бік , на потяги можна попередньо зареєструватися за номером 0 800 503 508.
“Я виїжджала у березні 2022 року. Тоді ще стояли величезні черги на вокзалах на евакуаційні потяги, автобусом було їхати не можливо через кількість машин на трасах. На потяги вміщались не всі хто приїжджав на вокзал, деякі люди стояли кілька днів на вокзалі, щоб поміститися в потяг. Мені відносно пощастило, ми приїхали на ЖД вокзал з батьками о п’ятій ранку і я була одна з останніх, кого зі всієї черги впустили в потяг. Людей було набагато більше, ніж кількість місць, всі вміщалися як могли, хтось провів весь час поїздки у тамбурі. Наш потяг мав їхати до кордону з Польщею, але через обстріли всіх висадили у Львові”, – розповідає Дарина.
Дівчина скооперувалася з іншими жінками в потязі, разом вони знайшли охочих, які підвезли їх на автівці до кордону з Польщею. Як і Анастасія, Дарина переходила кордон пішки. А далі маршрут та переміщення допомогли організувати польські волонтери.
Для іншої запоріжанки Валерії Павленко дорога до Польщі була тим ще випробуванням. Дівчина чекала потяг на морозі 8 годин, велика черга на кордоні, яку треба було 7 годин перетинати в таку ж несприятливу погоду.
Як влаштуватися за кордоном: плюси та мінуси
За кордоном запоріжці можуть отримати різні види допомоги: грошові виплати, житло, роботу тощо. Однак за словами уродженок Запоріжжя, які проживають в Німеччині, Польщі та Чехії, допомога у всіх державах різна.
Так, Валерія Павленко, яка наразі проживає в Польщі, отримувала допомогу від держави – 3 місяці безкоштовного проживання у хостелі та 400 злотих одноразової грошової допомоги. Потім дівчині довелося вчити польську мову на курсах та самотужки шукати роботу. За словами Валерії, з цим і виникли складнощі на новому місці, адже було важко адаптуватися, а нормальної роботи для українців майже немає.
Дарина Ланкіна отримала прихисток в Чехії та різні види підтримки для біженців:
“На новому місці в перші місяці я отримала безкоштовне житло, страхування, матеріальну допомогу та можливість вчити мову безкоштовно. Даліце була безкоштовна психологічна підтримка та дозвіл на ринок праці”.
Також, в новій країні дівчина змогла безкоштовно вступити до місцевого університету, де згуртувалася з однодумцями.
“Зараз, я маю своє певне ком’юніті за рахунок університету за кордоном, де я навчаюсь (MUNI). Більшість друзів я зустріла вже на мовних курсах, адже ми всі стикнулися з однією і тією самою проблемою, а разом проходити це було набагато легше”, – каже вона.
Як зазначають Анастасія Городнича та Тетяна Данильченко, які наразі проживають в Німеччині, вони також отримали матеріальну допомогу від держави. В Німеччині українцям також пропонують безкоштовні мовні курси, можливість працевлаштування, навчання в школах та дитячих садках тощо.
Усі запоріжанки відзначають, що часто зустрічають за кордоном українців. Кожного дня українців за кордоном стає все більше.
“Дуже часто зустрічає наших людей, особливо в неділю, коли німці сидять вдома, на вулицю виходять тільки іноземці”, – каже Анастасія.
Запоріжці за кордоном створюють спільне ком’юніті, яке допомагає одне одному. Так, українці створюють чати в месенджерах, де пропонують свої послуги як професіоналів різних сфер праці, допомагають гуманітарно, спілкуються тощо.
Однак, крім допомоги та адаптації,мешканки Запоріжжя зустрілися й з негативним ставленням від іноземців. Всі героїні зазначили, що це залежить від людини та її поглядів. Деякі продовжують допомагати, інші “дивляться косо”.
“Я думаю, що ставлення до українців більш позитивне. Я працюю у волонтерській організації в місті Брно, яка розповсюджує новини про Україну, проводить збори, плете маскувальні сітки та просто не дає забувати іноземцям, що у нас триває війна. Останній наш івент – кава на перемогу, з якої всю виручку ми відправили на збір, зібравши 1000 євро за три години. За три години іноземці купили кави на 1000 євро, щоб допомогти українській армії. Ми часто слухаємо слова підтримки, вони цікавляться нашою культурою, роздивляються українські прикраси, деякі приходять разом з нами на мітинги та плетуть сітки для фронту. Звісно, знайдеться іноземець, який скаже, що ми забираємо його робоче місце, і що треба їхати додому, але таких меншість, і це не може не тішити”, – каже Дарина.
Запоріжанки, які мешкають за кордоном від одного до двох з половиною років, відзначили такі особливості життя в іншій країні:
- Відчуття відстороненості та самотності;
- Важка адаптація;
- Відсутність достатньо оплачуваної роботи;
- Недостатня діджиталізація (банки, лікарні, інші установи);
- Бюрократизація;
- Запізнення та некоректна робота громадського транспорту;
- Протести на кордонах та в містах;
- Відсутність перекладачів в установах;
- Неякісна медична сфера.
За словами жінок, життя за кордоном має багато складнощів через те, що це інша країна з іншими законами та менталітетом. Тому українцям деякі речі здаються незрозумілими та викликають різні складнощі.
Однак є й позитивні сторони життя в країнах Європи:
- Допомога від держави та волонтерів;
- Більш безпечні умови для життя;
- Більше можливостей для розвитку (навчання та більш високий рівень життя);
- Медичне страхування.
“Все одно завжди за кордоном я буду відчувати себе чужою, скільки років я б тут не прожила та наскільки б я ідеально не знала мову – я не відчую тут дім і те тепло, яке я відчуваю у Запоріжжі, не дивлячись на всі недоліки, які я встигла помітити за весь час перебування за кордоном”, – каже Дарина.
Чи планують запоріжці повертатися в Україну?
Більшість жінок відповіли, що готові повернутися в Україну, коли ситуація стане більш безпечною або коли деокупують території, захоплені після 24 лютого 2022 року. Анастасія зазначила, що готова повернутися в Запоріжжя й раніше, коли вирішить особисті питання за кордоном. Валерія зазначила, що бачить своє життя за межами України та планує будувати життя там.
Загалом думки героїнь про повернення в Україну розділилися. Варто зазначити, що, за даними Опендатабот, за неповний 2023 рік 14 млн людей повернулись до України. Запоріжців, які тривалий час перебувають за кордоном та встигли створити собі комфортні умови для проживання, від повернення в Україну стримують особисті причини (робота, навчання, можливість розвитку та безпечного життя). Водночас якщо безпекова ситуація в регіоні буде мати позитивну динаміку, то українці готові повернутися додому.
Ви також можете прочитати про європейські міста-партнери Запоріжжя та допомогу, яку вони надають українцям під час повномасштабного вторгнення. Запоріжжя підтримує партнерські відносини з сімома містами країн ЄС.
Всі фото надані героїнями матеріалу з їх особистого архіву
