36-річний підприємець з Бердянська Іван Карауланов понад 15 років тому відкрив перший кальян-бар в курортному містечку. Його бізнес успішно розвивався, поки не почалося російське повномасштабне вторгнення. З кредитами та боргами йому вдалося відкрити у Києві новий заклад з “азовським присмаком”, який відвідують перші люди США.
Про залишений бізнес в окупації, відкриття нового коктейль-бару в столиці України з “мінусу”, візит Держсекретаря США Ентоні Блінкена до закладу, цінність барів для економіки України та допомогу війську розповів бердянець Іван Карауланов.
У 2023 році про нього написала статтю українська редакція журналу Forbes, як про підприємця, що втратив свій бізнес через війну, та зміг його відновити в іншому місті.
“Я перший безхатько, про якого написав Forbes”, – жартує Іван.
Справа життя “на паузі”
Більшу частину свого життя Іван прожив у Бердянську. Там він працював, займався столярством, знаходив своє призначення та відкрив свою справу.
“Життя в курортному місті – яке воно? Яскраве, однозначно, до вторгнення”, – згадує Іван.
Йому вдалося першому в Бердянську відкрити кальянний бар, який починався з маленької стійки в клубі. Згодом все переросло у велику кальянну “Habibi” на набережній, який став одним з найпопулярніших закладів курортного міста.
Заклад проіснував близько десяти років. Поки російські війська не ввішли до Бердянська наприкінці лютого 2022 року. Перед тим Іван разом зі своєю дружиною та дітьми поїхали на відпочинок до Карпат. Тому їм пощастило не зіткнутися з жахами окупації, проте там залишався їхніх заклад та працівники.
Українська влада, яка працювала на той час в місті, просила Івана, аби той не вимикав вуличне освітлення біля закладу спершу, щоб запобігти випадкам мародерства. Та невдовзі заклад довелося повністю зачинити.
“Ти розумієш, що твоя улюблена справа, справа твого життя, вона зараз стоїть “на паузі”. Ти не розумієш, що взагалі буде далі. Був момент прийняття. Була можливість співпрацювати з окупаційною владою, відкрити заклад. Але я вирішив, що не буду цим займатися. Тому з того моменту і по цей час заклад зачинений”, – розказує власник кальянної.
“Нове життя я почав з “мінусом””
Перед початком повномасштабного вторгнення Іван вклався у ремонт свого житла в Бердянську. Для цього він навіть взяв кредит близько пів мільйона гривень, сподіваючись погасити борг найближчим часом доходом з роботи кальян-бару. Та, як би це банально не звучало, війна внесла свої корективи. З фінансовою скрутою чоловіку разом зі своєю родиною треба було починати нове життя. Згодом вони переїхали до Києва, де Іван влаштувався на роботу звичайним офіціантом-ранером в кальян-барі. Там він працював ще й кальянщиком зо два місяці.
“Спочатку людей на початку повномасштабного вторгнення було дуже мало. Потім стало більше приходити. Я зрозумів, що в принципі наша галузь працює. Заклади громадського харчування здвинулися з “мертвої точки”, – згадує Іван. – Для мене заклади харчування – це “дзвіночок нормальності”. Ти розумієш, якщо працює якийсь бар чи кав’ярня, це якийсь натяк на нормальне життя”.
Саме в той час у чоловіка виникла ідея відкрити свою нову власну справу.
“Мені прийшла ця думка, але не було фінансової змоги. Але згодом потрохи почали “прокльовуватися” такі моменти, що мої знайомі з Бердянська пропонували відкрити разом заклад. Потім я вже починав обирати, з ким мені буде зручно працювати. Деякі стали моїми партнерами. Тоді я зрозумів, що якщо є піратська шхуна, то потрібні й матроси”, – посміхається Іван.
Перший соціальний бар України
Чоловік почав збирати собі команду з людей, яких він добре знає. Тому найпершим роботу запропонував хлопцям, які працювали разом з ним в його бердянському закладі. За словами Івана, вони, хоч і були вже працевлаштовані в Києві, або тільки хотіли зайняти нову посаду, та погодилися на його пропозицію працювати в закладі, який існував лише “на папері”. Люди в команду чоловіка тягнулися, мов магнітом:
“Якось ми сидимо з нашою частиною команди в закладі, обговорюємо ідею створення закладу, як тут підходить офіціант зі словами “Вибачте, я тут почув, що ви обговорюєте свій новий проєкт. А можна я з вами?”. Я взяв його до себе в команду. Це був такий проєкт, як магніт”, – ділиться Іван.
Також він додає, що його ідея створити заклад мала соціальну місію, адже він разом з командою мотивував інших бердянців виїжджати, навіть без грошей до Києва, соціалізуватися, й отримати роботу.
“Ми закликали всю нашу молодь, яку ми знали, які працювали по барах та ресторанах Бердянська. Ми закликали їх виїжджати, казали, що допоможемо з житлом, дамо роботу, якщо не в нас, то влаштуємо кудись в інше місце”, – розповідає Іван.
Наразі в закладі працює 20 людей, з яких абсолютна більшість – бердянці.
Влітку 2022 року в Києві за адресою Городецького, 4 бердянському підприємцю разом з командою вдалося відкрити перший в Україні соціальний бар “Характерники”.
“У нас в статуті прописано, що 30% прибутку ми витрачаємо на благодійність, зарплатню, або соціальні програми. Це окрім того, що ми волонтеримо, донатимо та проводимо збори”, – розповідає власник закладу.
Азовський бичок за донат
Соціальний бар “Характерники” – це заклад, в якому відвідувачі можуть проникнутися атмосферою, культурою та філософією Азовського узбережжя.
“Це заклад сильних, заклад людей, які вільні духом, й просто приходять відпочити”, – підкреслює Іван Карауланов.
Також в “Характерниках” особливо цінують та святкують дату 17 вересня. За радянських часів, це був День визволення Бердянська від фашистських загарбників. За мирних часів 17 вересня бердянці святкували День міста.
“Той фашизм, що зараз є, це та ж чума, тільки на їхніх ганчірках інші кольори. Тому для нас є символічним, що ми святкуємо і День міста, і День звільнення від фашистських загарбників з мрією про те, що ця сучасна “чума” теж буде поборена”, – впевнений Іван.
Деякі страви в меню прийшли з кухні Приазов’я, як от смажені азовські бички.
“Перші три бички, які ми приготували в нашому закладі, ми продали за три з половиною тисячі гривень за донат на ЗСУ. Тут, в Києві, люди до нас приходять й замовляють у нас бички. Для бердянців ця риба є буденністю, а тут ця страва інакше сприймається. Люди нам так дякували. Це дуже приємно”, – каже Іван.
До речі, з азовськими бичками у заклада є своя окрема історія. Річ в тім, що власнику бару Івану, вдалося знайти цілу тонну цієї риби. Це сталося, коли по всій країні були блекаути. Заклад на довгий час залишався без світла, за словами власника, тоді доводилося закупляти продукти малими партіями, аби їжа не встигла зіпсуватися. Тоді Іван, який сам їздив на закупівлю товару, придбав заморожений азовський бичок, який залишався на одному зі складів маркету.
“Потроху привозили, розморожували, переробляли, вакуумували, зберігали в холоді, щоб не зіпсувалася риба. Та, яка зіпсувалася, викидали. Кожну рибинку ми розчиняли, нюхали, дивилися, в якому вона стані. Частину рибу ми подарували комусь, частину викинули, бо вона була обвітрена. Те, що можна було з цієї тонни врятувати, те врятували та реалізували”, – розповідає Іван.
Бари для економіки України та допомоги ЗСУ
В закладі часто проводять збори для підтримки українських воїнів. Нещодавно для них почали готувати дегідроване м’ясо, в’ялене, яке військовий може брати з собою та не боятися, що воно зіпсується.
Власник закладу Іван поділився, що наразі вони з командою шукають змогу побудувати невеликий цех, де вироблятимуть сухпаї для наших захисників.
Також в закладі збирають гроші на ЗСУ різноманітними акціями, що проводять просто в барі. Це можуть бути аукціони з різноманітними трофейними речами, одяг.
“Я навіть продав кацапські труси за 6000 гривень. Цим театром абсурду можна заробляти хлопцям на дрони”, – ділиться Іван.
Зараз в “Характерниках” проводять збір на комплекс українських безпілотних літальних апаратів “Скіф” для III штурмової бригади, а саме на:
- БпЛА ATEI – 10
- АКБ – 10
- Пульт Radiomaster TX12 MKII – 1
- Маска Skyzone Cobra – 1
- Зарядний пристрій для АКБ – 2
- Підставка для зльоту – 1
Зібрати необхідно 250 000.00 ₴
Долучитися до збору можна за цими реквізитами:
https://send.monobank.ua/jar/2hDcUztoFM
💳Номер картки банки
5375 4112 1565 8779
Також в закладі робили акції-перфоманси, які називалися “Весяний похід Характеринків”. Працівники бару ходили від закладу до закладу, в кожному з них займали приміщення на вечір, попередньо домовившись про це з власниками, зі своїм алкоголем та меню. Виручені кошти за продане відправляли українським військовим на дрони.
“Барна спільнота робить дуже багато. Людина просто прийшла, відпочила, розраховується, і в неї є вибір: залишити “чайові” чи “бойові”. Також у нас є вечори, коли при замовленні коктейлю виручені кошти йдуть на ЗСУ. Людина і випила, і задонатила. У нас є відвідувач, який днями зайшов до нас каву, і перевів на дрони 10 тисяч”, – розповідає власник закладу.
За його словами, військові, з якими він спілкується, не мають претензій до роботи барів та інших розважальних закладів. Адже ті самі військовослужбовці під час відпустки також приходять відпочити в такі місця.
“Наша задача, яку ми собі поставили – люди повинні відпочивати. Так, ми робимо вечірку, але з неї вирученими коштами ми закриваємо збір на автомобіль, дрон. Якщо ми цього не будемо робити, то в нас не буде змоги допомагати. Кожна людина, яка приходить до нас і просить приготувати щось поїсти чи випити, вона допомагає нашому закладу, аби ми працювали, платили податки та змогли виплатити зарплатню нашим працівникам, яку вони, своєю чергою, також витратять в Україні”, – підкреслює Іван.
У середині травня до “Характерників” завітав Державний секретар Сполучених Штатів Америки Ентоні Блінкен. Він проводив ділову зустріч в цьому закладі.
“У нашому закладі сиділо чотири людини з української сторони, і чотири – із США. І ти розумієш, що прямо тут відбувається якась доленосна подія для нашої країни. Це все було, ніби в кіно”, – поділився своїми емоціями Іван.
Він також розповідає, що до нього часто навідувалися іноземні журналісти, які щоразу дивувалися історіям, як наш заклад працює під час війни.
“Якось я побачив фотографію з Лондона часів Другої світової війни, де на фоні руїн йде постачальник молока з товаром. І я так подумав, що це є одним з моментів мотивації: “Я хочу бути цим “постачальником молока””, – каже Іван.
Фото надані героєм
