Від початку повномасштабного вторгнення у Шевченківському районі Запоріжжя працює волонтерський центр при Громадській організації “Автомобільний клуб «ЗП402»”, у якому надають допомогу внутрішньо переміщеним особам.
Журналісти Inform.zp.ua поспілкувались із Андрієм Бабенком – засновником громадської організації про допомогу, яку надають волонтери, їхні плани та діяльність.
Як з’явився волонтерський центр
Громадська організація “Автомобільний клуб «Запоріжжя402»” існувала ще до початку повномасштабного вторгнення росіян. Вона була зареєстрована у 2018 році, а сам клуб неофіційно існував і до цього.
“Почалося з того, що я в 17 років організував перегони на Донецькій трасі в Запоріжжі. Люди приїжджали, і відбувалися змагання на 402 метри. 402 метри – це все з фільму “Форсаж“. А “ЗП” у назві клубу – це скорочення міста Запоріжжя”, – розповідає Андрій.
Зараз Андрієві 37 років. У ті роки він бачив, як молодь створювала клуби, і мріяв створити свій. Пізніше, у 2019 році, Андрій поїхав до Польщі і почав влаштовувати особисте життя. З того моменту він більше не хотів займатися перегонами, проте громадська організація залишилася. 4 березня 2022 року чоловік зі своєю колишньою дівчиною Анжелою взяли в оренду приміщення колишнього пабу, що знаходиться у Шевченківському районі Запоріжжя. Разом вони почали допомагати людям. Так і з’явився волонтерський центр при громадській організації.
Приміщення дісталося волонтерам у поганому стані. Перед початком війни в нього пробралися зловмисники й вирвали всю проводку. Майже все відновлювали власними силами й коштами (приблизно 40 тис. грн). З допомоги від інших людей – тоді приблизно 14 тисяч гривень на ремонт зібрали запорізькі айті-спеціалісти та небайдужі люди. Крім цього, Андрій згадує, як у той час їм пошкодили вікно коктейлем Молотова. Щодо цього волонтери звертались до поліції, однак правопорушника так і не знайшли. Єдиним побоюванням волонтера тоді було те, що запах горілого вбере одяг, який вже почали приносити до центру небайдужі місцеві.
“Коли ми туди заїхали, нам треба було відновлювати все, встановлювати відеоспостереження. І плюс ще скло було побите, ми почали ремонтувати дах, потім зашили вікна”, – розповідає хлопець.
Поштовхом розвиватись й надалі у волонтерському напрямку був Олександр Белюга, тоді власник кафе, а наразі й благодійного фонду ГО “BELUGA UA”. Приблизно у квітні вони познайомились і почали співпрацювати. Крім цього, завдяки знайомствам у військкоматі, Андрій познайомився із Костянтином Батраком із гуманітарної організації “Людина в біді”. Через ці зв’язки волонтери почали відвідувати тренінги та лекції й отримали цінний досвід.
Про команду
Колектив волонтерського центру з’явився вже після початку повномасштабного вторгнення росіян. Анжела, з якою починав розвиватися центр, вже не є частиною команди, проте внесла вагомий внесок у розвиток ГО і Андрій згадує це із вдячністю. Наразі команда складається із 14 людей – це 10 чоловіків і 4 жінки-переселенки із Дніпрорудного та Полог. Вони приєдналися до організації після того, як були змушені переїхати до Запоріжжя понад два роки тому.
Нам вдалося поспілкуватись із двома волонтерками, Лідою та Вітою, перед роздачею гуманітарної допомоги.
“Ми сюди приїхали 7 квітня 2022 року. Хотілось бути потрібною людям, бо якщо ти нікому не потрібний – у житті немає цілі. І на даний момент триває війна, люди потребують багато допомоги: і психологічної, і матеріальної, і продуктами, і речами. Ми як можемо, так і допомагаємо. Коли отримуємо речі, ми їх розкладаємо. Люди приходять за речами, ми допомагаємо їм знайти те, що їм потрібно”, – розповідає Віта з міста Пологи Запорізької області.
“Я переїхала з Полог два з половиною роки тому і випадково побачила, що набирають команду, щоб допомагати людям. Я прийшла і вже більше двох років працюю тут. Два дні працюємо, два дні вихідні. Приймаємо одяг, видаємо: сортуємо жіночий, іграшки – дітям. Коли є чоловічий одяг – в основному забирають військові або передаємо у лікарні”, – ділиться Ліда.
Волонтерський центр допомагає і військовим. А один із волонтерів з колективу, Андрій, нещодавно вступив до лав Збройних сил України і продовжує свою діяльність. Тож тепер організація має ще більше інформації про актуальні для фронту потреби.
Волонтери є друзями Андрія, частина з них – сусіди в багатоповерховому будинку. Чоловік зізнається, що команда їхнього волонтерського центру – це “закритий клуб”, у який зараз не можна потрапити.
“Це – не мій центр, це – наш. Я тільки та людина, яка, знаєте, капітан корабля. У мене є бачення, і я йду до цілі, а мене волонтери підтримують у цьому. Кожен з нас – супергерой, і для цього не обов’язково літати або стріляти лазерами з очей. Можна просто допомогти ближньому чи підтримати когось у скрутну хвилину, бути добрим другом чи батьком, чоловіком чи дружиною, сестрою, братом, перераховувати можна до нескінченності. Хтось про свою силу навіть не підозрює, але вона приносить багато радості іншим. Ми всі різні, у всіх свій характер, у мене до кожного свій підхід. Я завжди підключав своїх друзів, бо знав їхні сильні сторони, ось і все”, – каже Андрій Бабенко.
Про допомогу
Спочатку Андрій разом із волонтером Олексієм возили їжу на блокпости Шевченківського району. Чоловік згадує, як одного разу вони допомогли військовому із Бердянська перевезти авто до СТО, а той у свою чергу дозволив декілька днів користуватись транспортним засобом у волонтерських цілях.
Вже через сім із половиною місяців волонтерський центр отримав 16 тонн гуманітарної допомоги з Чехії – там були памперси, каші, продовольчі набори. Команда їх развантажувала, збирала у пакети і раздавала тим, хто на них у той момент потребував. Зараз у приміщенні центру знаходиться понад 20 тонн одягу, який можуть отримувати ВПО Шевченківського району. Надають і їжу, наприклад, цього разу це були 800 пакунків від фундації “Дім Рональда МакДональда”.
ГО “Автомобільний клуб «ЗП402»” не робить збори у соціальних мережах. Хоча й на інстаграм-сторінці центру є реквізити, донатять туди рідко, бо переважна більшість підписників – ВПО. Тож все необхідне отримують за допомогою партнерів по Україні. Андрій мріє почати співпрацювати із міжнародними фондами.
Крім цього, зараз волонтери надають допомогу 17 батальйонам. Спочатку їх було чотири, а потім військові радили звертатись до центру одне-одному і кількість поступово зростала. Їм передають подушки, харчування, сухий душ, дрова тощо. Один із волонтерів, Леонід, допомагає військовим замовляти запчастини – ті лише надсилають зібрані кошти і таким чином економлять свій час.
“Ми допомагаємо ЗСУ. Не тільки на Запорізькому, а й на інших напрямках. Ми поштою передавали кікімори, камуфляжні сітки, предмети гігієни до Миргорода, до Києва. Знаходили партнерів у Києві, які нам надіслали серветки, і потім це все передавали. Із батальйонами ми всі спілкуємося, дружимо, і якщо їм щось треба – намагаємось знайти”, – зазначив Андрій.
Під час спілкування журналістів Inform.zp.ua з Андрієм Бабенком, у волонтерський центр приїхали військовослужбовці із батальйону поліції особливого призначення. Цього разу їм передавали шини. Військові зазначили, що наразі у них є потреби у консервах, воді та інструментах для облаштування позицій.
“Учора зустрілися, а сьогодні вже зробили листа і отримали шини. Я особисто сюди звертався вперше”, – розповів Руслан, військовий.
Як свідчать дані “Опендатаботу”, минулого року звіти не подавали 87,5% від усіх зареєстрованих громадських організацій. Із цим у волонтерського центру проблем немає. Всі витрати вони відображають у податковій і зберігають чеки.
“У нас є дистриб’юторський лист – план роботи волонтерського центру. Якщо ми щось видаємо, то ми його заповнюємо, а потім ми закриваємо цілий проєкт і окремо додаємо туди файли. Бо багато хто не знає, що, згідно із законом України, вся документація має зберігатися 5 років”, – каже Андрій Бабенко.
Він також зазначив, що багато хто не замислюється, які кошти треба навіть для роздачі продовольчих пакунків. Наприклад, щоб роздрукувати заяви на 800 людей – треба понад 2 тисячі гривень. І попри такі витрати, чоловік розповідає про улюблену справу із захопленням і жартує, що йому необхідна тільки пачка тютюнових стіків, кілька чашок кави на день та телефон, щоб зв’язатися із партнерами. Також він поділився, що працює цілодобово і без вихідних. Андрій порівнює волонтерство із пазлом, бо кожен проєкт – це безліч спілкування і купа роботи, яка потім складається в єдине зображення.
“Багато хто думає, що якщо ти волонтер, то ти якийсь мільйонер і все інше. Можу вам сказати, що це не так. Допомагати людям – це просто. Я просто отримую задоволення, коли я дзвоню і спілкуюся з партнерами. Навколо нас дивовижні люди, і я ніколи не думав, що я познайомлюся з ними. Я просто кайфую, коли спілкуюся, я їм дуже вдячний. Кожному”.
Подальші плани
Разом із командою Андрій вже незабаром планує створити благодійний фонд. Крім цього, волонтер мріє побудувати будинок сімейного типу для дітей, які залишилися без батьків внаслідок російських обстрілів.
“Я впевнений, що моїх знань і команди вистачить. Є купа грантів. Десь матеріали таким чином отримати, десь техніку тощо. І потім просто передати цей будинок сім’ї, яка, припустимо, 8 дітей усиновить. І це для мене буде результат”.
Андрій Бабенко розповідає, що хоче евакуювати людей, однак поки не має для цього авто. Зараз він шукає мікроавтобус.
Поки що він збирає гроші на транспортний засіб за допомогою власного проєкту “Гільза ЮА”. Його друг робить для ГО візерунки на гільзах та снарядах, які згодом розігрують на аукціонах або продають. Трофеї привозять у волонтерський центр військові, це на власні очі побачили журналісти під час поїздки.
“Я, як керівник, спілкуюся, щоб нам дали автівку. Ми вже отримали аптечки, мені подарували каску ЗСУшники, бронежилети є у нас. І я б хотів евакуювати. Припустимо, подзвонили б мені і сказали, що треба їхати на Оріхівський напрямок, забрати бабусю або когось. У мене є партнери, які можуть переробити нам цей автомобіль, щоб ми могли лежачих забирати”, – ділиться хлопець.
З менш глобальних планів, волонтери хочуть організувати дитяче свято у Шевченківському районі із музикою та залученням аніматорів. Андрій вже знайшов спосіб, як втілити цю ідею у життя.
Авторки: Карина Сінько, Євгенія Казанцева
Читайте також:
На волонтерському центрі Запоріжжя з’явився патріотичний малюнок