Головна » Суспільство » “Для мене найголовніше – врятувати”: працівник ДСНС, який публікує відео у соцмережі, про роботу у прифронтових районах на Запоріжжі

“Для мене найголовніше – врятувати”: працівник ДСНС, який публікує відео у соцмережі, про роботу у прифронтових районах на Запоріжжі

Євгеній Василишин, рятувальник
Євгеній Василишин, рятувальник

Росіяни щодня обстрілюють Запорізький регіон різними видами озброєння. І є ті, хто одними з перших з’являються на місці події – працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

Inform.zp.ua поспілкувався із 32-річним Євгенієм Василишиним родом з Новомиколаївки Запорізької області. З 2018 року чоловік працює в 35-й державній пожежно-рятувальній частині та їздить на виклики у Гуляйпільский та Оріхівський райони. Там він разом із іншими рятувальниками ліквідовує наслідки російських атак та виїжджає на інші події, не пов’язані із обстрілами – наприклад, гасіння сухостою. А відео з роботи публікує на своїй сторінці у тіктоці.

image-92

Вся родина чоловіка – аграрії і працює у полях вже не перше покоління. Євгеній також спочатку працював у цій сфері, але зараз тільки інколи допомагає батькові. Каже, що, можливо, і далі займався б цією справою, але зустрів кохану людину і у них народилася донька. Через це він і вирішив змінити професію:

“Через цю роботу (ред. – аграрієм) я не бачив ані перших кроків дитини, ані першого зубика, не чув першого слова. Я це все пропустив. Я міг повноцінно з дитиною проводити час тільки взимку і наприкінці осені. Вже у березні я виходив на роботу, в поля. Цих чотирьох місяців мало”, – зауважує чоловік.

Робота у ДСНС: прифронтові села і людська недбалість

Євгеній розповів, що з лютого 2022 року викликів значно побільшало, однак морально важчим виявилось не це. Чоловік на п’ять місяців відправив свою дружину із дитиною до родичів на захід України, і йому було важко перебувати без них вдома у цей період:

“Я намагався або до батьків у село їхати, там у полі робота, або ну десь щось шукав. Навіть в дитячу спальню заходити дуже важко було. А потім уже потрохи звик”.

image-98

Що стосується роботи, вперше він працював біля прифронтових сіл у 2020 році на Луганщині. Тоді чоловік допомагав гасити там велику кількість лісових пожеж і, крім цього, побачив на власні очі наслідки російської агресії.

“Ми тоді вже всі (ред. – Євгеній разом із колегами) відчули, як це, в двадцятому році. Там дуже багато вигоріло… Людей витягували, бо дим, видимість майже нульова була. Найголовніше – це людське життя. А майно, це вже самі розумієте”, – каже Євгеній.

Однак, зазначає рятувальник, зараз працювати набагато важче, аніж тоді, адже обстріл може відбутись будь-коли і навіть повторно у те ж саме місце. Станом на вересень цього року від початку повномасштабної війни в Україні загинули 97 співробітників ДСНС. З них у Запорізькому регіоні загинули п’ятеро, а ще 25 – отримали поранення.

image-92
Працювати зараз стало важче, аніж на Луганщині у 2020 році, адже обстріл може відбутись будь-коли

Євгеній розповідає, що до стресу вже звик і знає, що може статись будь-що. Його родина також нормально реагує на його роботу. На виїздах зазвичай кожен уважно слідкує за тим, що передають по радіозв’язку, у кожного з надзвичайників є радіостанції. І якщо є загроза повторного обстрілу, то всі одразу тікають у найближче укриття або, за можливості, взагалі їдуть звідти.

image-94
Вирва після російських атак

У прифронтові населені пункти на Запоріжжі вони приходять на допомогу, бо там часто не вистачає людей:

“В нас був випадок, ми їздили в Гуляйполе. Нам спочатку не сказали, що там працювали рашисти, і вони запалювальними снарядами стріляли по будинках. Горіла вулиця, дев’ять будинків, там вже хлопці з Гуляйполя не справлялись. Тому ми їм на допомогу приїжджали”.

image-96
Євгеній у Гуляйполе

Він каже, що на ліквідацію пожеж впливає людська недбалість і те, що про загоряння повідомляють невчасно:

“Найважче – це коли їдеш на виклик, ти повинен бути впевнений, що зможеш допомогти, виконати свою роботу на 100 відсотків. Але бувають такі ситуації, що ти просто-напросто можеш не встигнути. Для мене найголовніше – врятувати, хоча було таке, що люди пізно зателефонували і були вже смертельні випадки”. 

Євгеній зауважує, що краще  повідомити про пожежу одразу, аніж намагатися самостійно щось погасити:

“Якщо ти бачиш, що у твого сусіда задимлення, одразу дзвони, не треба бігти самому. Ти вже сам нічого не зробиш, тому що у будинок людина не зайде. Це один-два ковтки повітря, і все, потім тебе вже ніхто не врятує. І найважче для нас – потім знайти людину. Ми можемо зайти, тому що в нас є апарати на стисненому повітрі, але тільки якщо не буде загрози для власного життя”, – пояснює рятувальник.

image-100
Євгеній Василишин разом із іншими рятувальниками

За його словами, останнє літо було дуже важким для працівників ДСНС, бо горіло багато сухої трави. Було таке, що через її гасіння вони виїжджали працювати об 11 годині дня і завершували о першій годині ночі. Чоловік зауважує, що люди часто самостійно підпалюють її і він не розуміє, навіщо це робити.

Євгеній каже, що ліквідувати таку пожежу надзвичайно складно, у тому числі, через спеку і важке екіпірування. Впливають й інші фактори:

“Її не так вже й просто загасити, а як сильний вітер, то це майже нереально. І дороги впливають, і віддаленість, і техніка. Хоча ми стараємось за технікою доглядати. На допомогу приїжджали навіть (ред. – надзвичайники) із Запоріжжя”. 

image-99
Гасіння сухої трави

Кожен виклик, зазначає співробітник ДСНС, для нього особливий, навіть якщо він їде на гасіння трави. І той може бути смертельно небезпечним, якщо не дотримуватись правил. Він знає про трагічні випадки через гасіння сухостою.

Євгеній каже, що на початку повномасштабного вторгнення росіян працював доба через добу. Зараз графік змінився – одна доба на роботі і три – вихідні. Але, попри це, у проміжну добу він перебуває у резерві і його можуть викликати на роботу. 

“Одна справа, про це читати, інша справа – на собі це все відчути. Коли ти працюєш і просто чуєш оці виходи із мінометів або з якоїсь артилерії. І ти вже знаєш, що є кілька секунд, щоб або лягти, або ж знайти якесь укриття. Для мене за останні роки це стала важка професія, тому що доводиться працювати після обстрілів, ще й десь на чужій території, де ти не знаєш нічого. І буває таке, що навіть блокують зв’язок”, – ділиться чоловік.

image-95

Тікток рятувальника: робота, родина і сотні тисяч переглядів

Бажання знімати відео виникло у Євгенія Василишина через дружину, яка має свій інтернет-магазин і також робить розважальний контент для соцмереж. А монтувати його навчила 7-річна донька Поліна. У своєму тіктоці працівник ДСНС публікує відео, пов’язані як і з родиною, так і з роботою. Деякі з них зібрали понад півмільйона переглядів. Він каже, що перед публікацією обов’язково ретельно передивляється відзняте: обирає, що можна показувати, а що – ні.

Відео з тіктока Євгенія (@vasylyshyn_12)

Цього року Євгеній буде проходити підвищення кваліфікації, яке є обов’язковим для кожного рятувальника один раз на 5 років. А також розповідає, що влітку по роботі їздив на заняття у Вінницю, де його одразу впізнали, бо у тій пожежній частині слідкують за його соцмережами. Надзвичайники тоді розпитували його, яка ситуація у той час була на Запоріжжі.

За його словами, чоловік отримує чимало коментарів від людей і за можливості їх читає:

“Коментарів багато і вони, в основному, позитивні. Люди дякують, тому що вони бачать на власні очі, яка це важка робота. В нас є лозунг «запобігти, врятувати, допомогти”. І якщо ми не будемо цього робити, навіщо така структура потрібна тоді державі? Тут чітко видно результати нашої роботи. Якщо ми би приїхали на виклик і нічого би не зробили, то всі подумали би: «навіщо ці співробітники і така структура потрібна державі, якщо нічого не може зробити для людей?». Така моя думка” – ділиться чоловік.


Фото надав герой матеріалу