23-річний Кирило Чернявський – ветеринар із Запоріжжя, який поєднує роботу в клініці з волонтерством. Він лікує не лише домашніх улюбленців, а й допомагає тваринам із прифронтових територій. Окрім цього, Кирило підтримує військових, збираючи для них медичні засоби та інші необхідні речі.

Про його допомогу тваринам, яких цілеспрямовано травмують і підстрілюють росіяни, підтримку військових попри стрес через втрати, а також про бажання Кирила рухатись далі – читайте у цьому матеріалі.

Росіяни атакують навіть чотирилапих: історії з роботи

Зараз Кирило Чернявський працює в місцевій ветеринарній клініці у Запоріжжі й продовжує навчатись за фахом в університеті. Сам він спеціалізуватися на хірургії.

З любов’ю до тварин Кирило зростав із самого дитинства. У його родини в приватному секторі були собаки, коти, та навіть кози й нутрії. Весь час хлопець допомагав доглядати за ними, і так з’явилося бажання стати ветеринаром. Уже п’ять років він працює у ветеринарній сфері й каже, що за весь цей час жодного разу не сумнівався у своєму виборі. Звісно, зазначає, бували моменти втоми, але жодного разу він не пошкодував, що обрав цю професію.

У березні 2022 року хлопець отримав травми, не пов’язані з бойовими діями, і проходив реабілітацію до літа. Після цього він потрохи розпочав знову займатись волонтерством і повернувся до ветеринарії – повноцінно влаштувався на роботу.

За його словами, більшість людей звертаються саме через домашніх улюбленців. Однак буває, що тварин привозять і військові, і волонтери, які потім сплачують рахунки та інколи навіть привозять деякі медикаменти для лікування. Тож Кирило працює і з пораненими тваринами з прифронтових територій. Раніше їх особливо часто йому привозили харківські благодійники. 

“Найпоширеніші травми – це осколкові поранення, контузії. Росіяни роблять скиди з дронів навіть по тваринах… Тварини теж дуже бояться вибухів, це дуже на них впливає. Є вірусні інфекційні захворювання, ті ж кліщі, собачку там ніхто не обробить, ніхто не провакцинує. Тварина там теж хворіє через погодні умови”, – пояснює він.

Усі чотирилапі, які пережили обстріли чи вибухи, потребують особливої уваги. За словами ветеринара, тварини з прифронтових зон краще адаптовані до реалій війни, ніж міські. Міські улюбленці сильніше бояться вибухів і стрілянини, їх важче заспокоїти. Проте в обох випадках більшість допомоги і реабілітація зводяться до людської турботи:

“Медикаментозно, так, ми можемо їй допомогти, але коли людям пояснюють, що ви просто повинні самі створити спокійні умови – люди цього не розуміють. От просто-таки люди не розуміють, не знають, не хочуть. Це ось реальність нашого світу”. 

Робота ветеринара має свої виклики, і головний з них – діагностика, адже тварина не може розповісти про свої симптоми, а люди не завжди можуть пояснити, що сталося. Це є надзвичайно важливим навіть попри те, що у клініці роблять додаткові аналізи та обстеження.

“Собака не скаже, що в нього болить. Це така велика з кожним пацієнтом нашим загадка. Складно знайти цю проблему і грамотно її вилікувати. Ще більше складності додають неуважні господарі, які не можуть нічого пояснити. Ні для кого не секрет, що ветеринари анамнез збирають зі слів господарів. Тобто ви з собакою живете, ви з нею контактуєте, ви її маєте знати”, – пояснює Кирило.

Як і більшості українців, під час повномасштабного вторгнення йому доводилось працювати і під час відключень світла. Раніше, коли під час операцій зникала електроенергія, доводилося користуватись звичайною стаціонарною лампою, підключеною до машинного акумулятора. Для тварин тоді використовували грілки із гарячою водою. А зараз у клініці є генератор та акумулятори для комфортної роботи навіть в екстремальних умовах.

Одна з історій, яка найбільше запам’яталася Кирилові – це порятунок собаки, яка жила з військовими на позиціях. Він зробив їй кесарів розтин, і військові знову забрали її до себе. У окопах, коли починалися обстріли, собака першою бігла в укриття, сигналізуючи, що треба ховатися. 

“Їх зараз перевели в протиповітряну оборону. Вона з ними донині, на ППО, вона там із ними їздить, поки хлопці збивають “шахедів”. Собака стала талісманом. Вона не боїться вибухів, коли збивають безпілотники. Я бачив відео, вона просто біля машини сидить, дивиться. Їй подобається. Вона іноді, коли в неї гарний настрій, прямо аж радіє, коли збиття, бо хлопці радіють. І вона там із ними стрибає”, – розповідає ветеринар.

Дні Кирила розписані по хвилинах: операції в клініці, дзвінки від військових, складання списків потреб, пошук необхідних речей.

“Я працюю в штатному режимі, тобто є операції, я позмінно виходжу, ми працюємо, оперуємо. Але і не забуваємо про розвиток”, – ділиться він.

Замість зброї – допомога і надійний тил

Кирило Чернявський зустрів повномасштабне вторгнення у Запоріжжі. Спочатку він допомагав територіальній обороні міста, будував блокпости та бліндажі, розвозив їжу.

Хлопець почав займатись волонтерством з невеликих зборів для знайомих. Зараз він збирає кошти в основному серед друзів, бо публікації в соцмережах виявилися не настільки ефективними, як він очікував. А інстаграм-сторінку хотів би більше присвятити роботі, проте зараз він не має часу на її активний розвиток. 

“Що мене підштовхнуло до волонтерства – це допомога моїм товаришам. Насамперед це подяка пацанам за те, що ми можемо тут спокійно ходити. І підтримувати їх звідси, показати, що тут у них є надійний тил, який їх завжди підтримає, допоможе, і щоб вони з упевненістю там ішли вперед. Остільки я сам не воюю, я хотів всіляко допомогти тут, мотивувати їх підтримкою. Після травми я можу допомагати тільки волонтерством”, – розповідає Кирило.

Основний напрямок діяльності Кирила – допомога медикам бригад, з якими він співпрацює для Запорізького та Донецького напрямків. Проте він надає й іншу допомогу, якщо отримує щось в обмін від інших волонтерів:

“Просто вже є дуже багато номерів з війною пов’язаних, які за два-три дзвінки тобі можуть там 100 курточок привезти, грубо кажучи, шкарпетки, футболки. Ось так, маючи контакти, ми одне одному допомагаємо. І ось ті самі люди, які займаються одягом, вони: «Кириле, можете нам допомогти медициною?» Я кажу: «Можу»”

Він особливо наголошує на якості медичного обладнання. Неякісна аптечка може коштувати життя:

“Я бачив, як дешеві аптечки вбивають. Ось на власні очі я бачив, як турнікети, які по 2 тисячі коштують, американські турнікети, хлопець просто затягуючи собі ногу, він його порвав. Ось у нас турнікет, ну, машину тягне. Ось ми приїжджали і перевіряли спеціально це на спір. Військовий один мені каже: «Я одну свою зарплату віддаю на ваш збір, якщо ти мені доведеш, що ваш турнікет кращий, ніж той». Так нам задонатили 100 тисяч гривень”, – розповідає Кирило.

Кирило допомагає військовим: передає аптечки на передову та речі для поранених у міські лікарні Запоріжжя

Волонтерство – це не тільки про допомогу, але й про велике емоційне навантаження. Кирило неодноразово втрачав друзів, які воювали, і йому було морально важко це переживати.

“Коли все тримав у собі, вже не хотілося нічого. Коли товариш загинув на фронті або пропав безвісти, опускалися руки. Ну чому так? Допомогли ж тобі, чому ти не скористався, чому ти помер… Ставиш сам собі запитання, ніби звертаючись до товариша. Але приходила підтримка, мотивація. Збирався, бо є ще хлопці, яким маю допомогти, зобов’язаний їм допомогти. Збирав волю в кулак і вперед. Знову і знову”, – каже він.

Кирило вже планує, чим займатиметься після війни – буде на волонтерських засадах займатись реабілітацією військових. 

“Багато людей не довіряють волонтерам, тому що, дійсно, як би це не було сумно, але дуже багато волонтерів крадуть ту ж медицину, одяг, гроші тощо. Кожен хоче заробити на цьому. Але просто хочеться достукатися, що не всі волонтери такі. Хотілося б, щоб люди допомагали. І справді, це так і є, що навіть по 10 гривень, але коли задонатять 1500 людей, це вже буде значуще. Кожна людина по-своєму повинна допомагати, це відіграє зараз велику роль”, – підсумовує волонтер.

Зараз Кирило Чернявський збирає кошти на турнікети та бандажі, а також на корм для тварин, які перебувають на Оріхівщині та Гуляпільщині. За бажання, можна долучитись за реквізитами 4149629353836604, вказавши, на що саме хочете задонатити. Звіт буде на інстаграм-сторінці волонтера.

Фото надані героєм матеріалу