6-річна донька Анастасії нещодавно пережила неабиякий стрес зі своїми батьками – в їхню квартиру в Запоріжжі стався прильот “шахеда”. Їм вдалося врятуватися, але житло згоріло. Відтоді життя родини розділилося на “до” та “після”.

Родина поки живе в орендованому житлі, де намагаються відновити умови проживання. Небайдужі допомогли з речима для дівчинки, одягом, взуттям. Проте мати дитини Анастасія часто хвилюється про її психологічний стан.

“Донька ходить до школи, але періодично згадує дім та свої іграшки…Я взагалі хочу її показати спеціалісту і щоб він з нею поговорив. Бо я зі свого боку не впевнена що все добре”, – каже мати дівчинки.

Розпізнати ознаки стресу й бути поруч

Психологиня благодійного фонду “Голоси дітей” Яна Віхляєва зауважує, що перші ознаки стресу можуть проявитися у змінах в поведінці та емоціях.

“Дитина може уникати активностей, спілкування або певних місць. Дитина стає тривожною, агресивною, замикається в собі. Інколи можуть з’являтися проблеми з апетитом та сном”, – зауважує фахівчиня.

Під час таких змін у поведінці психологиня радить батькам проводити більше часу разом:

“Розмовляти, чути, розуміти, обіймати, дозволити проявляти свої емоції та почуття. За потреби звернутися за допомогою до психолога”.

Аби допомогти дитині подолати негативні наслідки стресових обставин психологиня дає такі поради:

Дати дитині відчуття безпеки.
Бути стабільним дорослим поруч. Знайти те, що буде надавати ресурс та позитивні емоції.
Говорити, слухати, обіймати, розуміти, дозволити дитині бути різною.
Батькам також варто ділитися своїм досвідом, як вони долають стресові обставини, радіти маленьким перемогам, дякувати щодня собі за свої досягнення.

Також, аби знизити рівень стресу у дитини, батькам варто робити якісь рутинні речі, як за звичайного мирного життя. Не зайвим буде уникати тригерів та джерел тривоги. Психологиня в цей час радить концентрувати увагу на відчуттях та вербалізувати емоції.

Аби зменшити стрес, варто також виконувати дихальні техніки, техніки тілесної релаксації та емоційної стабілізації.

Водночас психологиня радить батькам з дітьми говорити про війну правдиво та не давати обіцянок, які вони не зможуть виконати:

“Зазначити для дитини, що в неї її дорослі, до яких можна звернутися по допомогу. Зараз є багато літератури від психологів, де розкрито важливі теми у спілкуванні з дитиною на різні теми. Можна отримати підтримку з цих посібників та адаптувати інформацію відповідно до віку дитини та її особливостей сприйняття”.

Гострий вплив війни у прифронтових областях

Фізично воєнні дії відчуваються більш яскраво в тих областях, що є прифронтовими, до них входить і Запорізька в тому числі.

Психологи благодійного фонду “Голоси дітей” зазначають, що якщо на початку вторгнення психологічний стан дітей характеризувався високою емоційністю, важкістю контролю і розпізнавання своїх емоцій, то наразі є наслідки накопиченого тривалого стресу, більша складність у виконанні завдань, замкненість, апатія.

Здебільшого батьки дітей звертаються до психологів із запитом щодо адаптації та подоланні наслідків тривалого стресу.

Психологи відзначають, що війна шкодить пам’яті, увазі, швидкості реакцій, якості та комунікації з однолітками. Також можуть виникати проблеми соціалізації дітей, а між батьками або опікунами часто виникає відчуття нерозуміння та прояви агресії.

“Оскільки фізично війна більш гостро відчувається в прифронтових областях, то її вплив на місцевих дітей є більш гострим. Діти, які мешкають близько фронту, частіше стикаються з травматичними подіями: руйнування житла, смерть близьких, тілесні ушкодження тощо. Окрім того, на прифронтових територіях діти навчаються онлайн, що також шкодить їхній соціалізації”, – зазначають психологи.

Психологи зауважують, що запити від депортованих дітей чи дітей-ВПО сильно відрізняються від запитів решти, оскільки вони частіше за інших стикались з проявами насильства, травмами та втратами.

Їхні запити найчастіше безпосередньо пов’язані з війною, тоді як запити людей з інших регіонів часто належать до питань повсякденного життя: проблем у дитячо-батьківських взаєминах, стосунків з однолітками, проблем соціалізації тощо.

Ті діти, які вже повернулися з-за кордону, стикаються з серйозними проблемами, оскільки не мають адаптаційного механізму до стресу, який уже сформувався в інших.

Існують проблеми зі страхами та тривожністю серед тих, хто виїхав в іншу країну і продовжує там жити.

Деякі діти, що безпосередньо не стикалися з війною, через насичений інформаційний фон можуть відчувати провину того, хто вижив.

У великих містах частіше звертаються з депресією, тоді як в маленьких – з тривожністю. В селах та невеликих містах люди часто не розуміють свого емоційного стану і не завжди розуміють, навіщо потрібна психологічна допомога. Місцеві мешканці звертаються, як правило, з набагато важчими станами та глибшими переживаннями, ніж містяни.

Якщо ви відчуваєте, що вам або вашій дитині потрібна підтримка через важкі новини чи довготривалий вплив війни, ви можете звернутися по безоплатну психологічну допомогу:

0800 210 106 — лінія безоплатної психологічної підтримки БФ «Голоси дітей»;
Viber-бот — https://is.gd/5xIr0J;
у центрах по Україні — bit.ly/4eiP5KM.

Осередок працює у рамках проєкту “Relief to Protect», який реалізується за підтримки План Інтернешнал та фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.