Рік тому Запоріжжя отримало нову очільницю міста – нею обрали депутатку Запорізької міської ради від партії “Слуга народу” Регіну Харченко. Вона стала першою жінкою, яка обійняла цю посаду в Запоріжжі.
Про виклики, з якими зіткнулась Харченко на посаді, які проблеми є в Запоріжжя, переселенців та про молодь в місті поспілкувалися журналісти Inform.zp.ua в цьому інтерв’ю.
– 24 квітня 2024 року Ви стали першою жінкою-секретарем Запорізької міської ради. Тоді запоріжці сприйняли цю новину неоднозначно. По-перше, колишнього секретаря Анатолія Куртєва різко відправили у відставку, а по-друге, його місце зайняла жінка, що викликало обговорення гендерних стереотипів у деякої частини суспільства. Чи відчували Ви ці стереотипи на собі з боку колег та жителів міста? Як це проявлялося?
– Перш за все, зміна секретаря, переобрання цієї посади, воно можливе, і воно мало місце дуже часто і за нашої каденції. І в попередніх скликаннях міської ради це також відбувалось. Стосовно гендерних стереотипів, то, ця подія не могла викликати гендерні стереотипи. Вона, навпаки, дала зрозуміти багатьом жінкам, які, можливо, зараз мають певні проблеми на роботі або в якихось проєктах, що все буває вперше і це нормально. І якщо ми говоримо про якусь посаду і про відповідальність, то повірте, і жінка, і чоловік готові виконувати свою роботу, якщо вони мають достатню компетентність і експертизу, та готові працювати на благо громади.
Упередженого ставлення до себе я не побачила, навпаки, я отримувала дуже велику кількість повідомлень від жінок, які казали, що вони дуже задоволені такою зміною в місті, і що їх особисто це надихає на розвиток і на якісь нові досягнення, в тому числі і в професійній діяльності.
– Щодо пана Анатолія Куртєва, чи підтримуєте Ви з ним зв’язок на професійному рівні? Чи долучається він до обговорення процесів як депутат міськради?
– Секретар міської ради зобов’язаний в силу своїх повноважень комунікувати і спілкуватися з усіма депутатами Запорізької міської ради. Тому в мене однакове ставлення до всіх депутатів Запорізької міської ради. Стосовно пана Анатолія Куртєва, я не можу вам сказати його позицію. Можливо, це краще запитати в нього. Єдине, що я можу фактично констатувати, що протягом 24-го року на жодну сесію Запорізької міської ради за моєю коденсією він не прийшов.
– Колишній секретар Запорізької міськради неодноразово звертався до суду, щоб поновитися у посаді. Чи приєднувалися Ви до засідань і як рухається ця справа наразі?
– Мене до суду не викликали, мене залучали в якості третьої особи. Я надала свої письмові пояснення щодо процедури, яка відбулася, щодо подій, які відбулися.
Наскільки мені відомо, рішення суду першої інстанції не на користь позивача, тобто Запорізький окружний адміністративний суд визнав законною та обґрунтованою таку процедуру переобрання секретаря Запорізької міської ради. Наразі справа розглядається в третьому апеляційному адміністративному суді, поки остаточного рішення по ній немає.
– Рік на посаді в.о. міської голови Запоріжжя – яким він був особисто для Вас? Якими були найяскравіші моменти з цього періоду?
– Він був важкий, тяжкий, сповнений новими викликами для мене, і як для людини, і як для секретаря міської ради.
З хорошого я пам’ятаю перші підземні школи, я пам’ятаю перший заклад, захват діток.
Я пам’ятаю відкриття міського молодіжного центру впершого з початку незалежності України, і наскільки були щасливі ці підлітки, молодь. Кожен день має якусь позитивну емоцію, позитивну зустріч. Я щиро вдячна тим людям, які посміхаються своїми очима, своїми вчинками і працюють разом, спільно зі мною кожного дня, незважаючи на те, що викликів багато.
– Чи були часи, коли було важко налаштуватися на роботу як фізично, так і морально? Чи впливають на Ваш стан майже щоденні обстріли міста? Як Ви відновлюєтеся?
– Всі мешканці Запоріжжя, мабуть, підтримують мою думку, що нам усім важко, але повірте, є люди, яким набагато важче. Це наші військові, які зараз в окопах, які зараз боронять кожен сантиметр, кожен метр нашої землі.
Це лікарі, які по 12 годин проводять в операційних, щоб врятувати життя військовому чи цивільному. Безумовно, це і родини, які втратили своїх найближчих людей, яких не повернеш. І оце найбільше горе і найбільший виклик. Я не можу сказати, що мені важко, тому що я знаю, що зараз в Україні є десятки тисяч, а то й сотні людей, яким набагато важче, ніж мені.
– Своїми першими завданнями на посаді рік тому Ви ставили такі завдання:
- вдосконалення механізмів реагування на наслідки атак з боку росії;
- кадрові зміни та налаштування на синхронну роботу команди;
- ефективна стратегія розподілу коштів в контексті пріоритетів для міста та громади.
Розкажіть по кожному з них, чого вдалося досягти, а що залишилося недопрацьованим.
– Для нас великий виклик – це саме механізм реагування на наслідки атак з боку РФ. І тут багато напрямків роботи. Тут є питання забезпечення міських аварійних служб, і питання координації роботи Департаменту соціального захисту населення, щоб мешканці, які постраждали, могли оперативно отримати всю інформацію, могли оперативно зафіксувати наслідки пошкодження свого житла, могли отримати допомогу, у випадку необхідності мати місце прихистку. І це все великий напрямок роботи. Розуміємо, що ворог підступний, і нам потрібно нарощувати цей механізм, цю синхронізацію.
Стосовно кадрових змін, синхронізації роботи, я певна, що за рік ми вже зрозуміли, у кого який обсяг відповідальності, хто за які напрямки несе персональну відповідальність, у кого яка команда, які структурні підрозділи потрібно було вдосконалити.
До прикладу, Запоріжжя стало першою громадою, в якій було створено Департамент з питань ветеранської політики, який надав початок системній роботі. І зараз в нас працює і рада ветеранів, і ради ветеранів в районах, і створена комунальна установа “ВЕТЕРАН ПРО.Запоріжжя”, і ця мережа буде розширюватися, тому що фундамент ветеранської політики маємо створювати вже зараз. Нас очікує приблизно 58 тисяч військовослужбовців, які зараз мобілізовані, які повернуться сюди в Запоріжжя. І чиї родини зараз тут, чиї рідні зараз тут, і ми маємо також їм допомагати вже тут, вже сьогодні.
Стосовно стратегії розподілу коштів в контексті пріоритетів, я хочу тут підкреслити, що ми намагалися знайти баланс. Зараз працюємо за цим принципом, тому що допомога Збройним силам України є пріоритетом. Це і те, що стосується надання фінансової підтримки, і те, наскільки злагоджена в нас робота з обласною військовою адміністрацією, з усіма військовими підрозділами.
За мою каденцію було виділено 668 млн гривень гривень на підтримку ЗСУ. А Запорізька обласна адміністрація взагалі стала стейкхолдером (зацікавленою стороною, – ред.) цього напрямку підтримки. Було акумульовано фонд рекордний – це 2,5 млрд грн, завдяки яким функціонують і забезпечуються всім необхідним понад 70 військових частин.
І, безумовно, ми не маємо забувати про те, що все ж таки місцеве самоврядування – це про жителів міста. Це про мирне життя, це і про забезпечення благоустрою, і про забезпечення ефективної роботи системи водопостачання, електропостачання, проведення опалювального сезону. І ми, до речі, також дуже добре справилися, впоралися з цим викликом. Тому що, незважаючи на те, що нас лякали, що зима буде складною, треба готуватися до різних викликів і до атаки на трансформаторні підстанції, на котельні, ми мужньо вистояли. І дякую всім комунальникам, всім причетним, хто для цього працював.
Стосовно того, чого не вдалося досягти. В місті залишається проблема з транспортом, я це визнаю відкрито. І було прийнято непопулярне рішення стосовно підвищення вартості проїзду. Водночас воно було вимушене. І це була мінімальна межа, на яку ми погодились, оскільки зараз, якщо ми візьмемо різні маршрути по Запоріжжю, то, до прикладу, економічно обґрунтований тариф складає 37-42 гривень. І коли вартість складає 10, то ви ж розумієте, що безкоштовного нічого не буває, хтось за це платить.
Безумовно, далі будемо продовжувати покращення місць перебування внутрішньо переміщених осіб, нам також є над чим працювати. Нам треба звертати більше уваги на інклюзію, на доступ на сервіси, бо уявіть собі, кожна четверта людина в Запоріжжі, кожен четвертий мешканець чи мешканка – це людина більш старшого віку, тобто людина, яка має додаткові потреби в переміщенні, в наданні медичних послуг, і це більше про опіку, про турботу, тож з цим будемо працювати починаючи відсьогодні.
– Скільки наразі внутрішньо переміщених осіб перебуває у Запоріжжі?
– Ми говоримо про 156 тисяч – це саме Запоріжжя, але, якщо говорити про Запорізький регіон, в цілому, то це близько 200 тисяч людей. І основна задача, яку ми ставимо перед собою – це закривати базові потреби. Базові потреби – це перше, безумовно, житло. І друге – це соціальна залученість.
Звісно, місцева влада не може побудувати зараз 156 тисяч додаткових місць проживання чи додаткових квартир, тому намагаємося комунікувати. В нас є відповідна кількість шалтерів міського призначення, і є також приватний сектор, який допомагає розміщувати внутрішньо переміщених осіб.
Будемо сподіватися, що у випадку подолання безпекових ризиків і безпекових факторів в Запоріжжі, почне розвиватися система будівництва соціального житла, тому що це є дуже важливим фактором, щоб залишити цих мешканців тут в Запоріжжі разом з нами, і щоб вони повністю стали нашою спільнотою.
– А які програми планують додати для залучення молоді до життя міста найближчим часом? Чи планується будівництво нових молодіжних центрів?
Я пишаюсь цим досягненням і вся команда міської ради пишається, що нам вдалося за грантові кошти від ЮНІСЕФ відкрити перший міський молодіжний центр. Нам вдалося реконструювати приміщення 1930 року, відновити його до первинної його побудови, технічного вигляду. І там працює ціле ком’юніті. В нас також є комунальна установа “Міський молодіжний центр”, в якій працює виключно молодь.
Я хочу зауважити, що за моєї каденції було перезапущено роботу міської молодіжної ради. І безумовно, ми сподіваємось, що молоді люди розуміють цю відповідальність, що місто – це вони. І якщо вони поїдуть в Запоріжжя, то не буде кому створювати якісь нові програми, нові бізнеси і нові простори для розвитку. Тому ми намагаємося співпрацювати дуже плідно і, можна сказати так, що двері Запорізької міської ради відкриті для того, щоб працевлаштовувати молодь і допомагати їм, і сприяти в їх ініціативах.
– А тепер пропоную поговорити трохи про безпеку. У Запоріжжі планували встановити модульні укриття разом із бізнесом, як на Бульварі Шевченка, зі строком оренди на 10 років. Але більшість аукціонів з їх розміщення не відбулися. Чи є зараз якісь ідеї щодо залучення підприємців? Можливо, є побажання від бізнесу щодо зміни умов участі?
– Хочу зауважити, що історія з такими комбінованими модульними укриттями мала місце і ми, щоб зробити цей процес дуже прозорим, публічним і відкритим, зробили позицію на аукціонах. Тобто, будь ласка, ви можете ходити, обирати собі лот, і в межах конкурентного середовища обирати ту чи іншу локацію. Чому бізнес так не дуже активно долучився, мені складно сказати, але я певна, що з часом буде зрушення.
Бізнес хоче працювати в Запоріжжі, і ми бачимо цю конструктивну співпрацю, тому що за моєї каденції ми максимально розширили можливість використання ресурсу громади. До прикладу, просто назву вам цифри. В 2023 році було укладено всього 50 договорів оренди, а в 2024 вже 176.
Бізнесу, безумовно, зараз важко, і ми підтримуємо їх деякими з програм. До прикладу, є програма за сприяння міського фінансування, що ми компенсуємо частину вартості для придбання альтернативних джерел живлення. І вона є дуже популярною, бізнес максимально нею користується. І наша програма в контексті компенсації частково відсотків за кредитами. Водночас ми не можемо змусити бізнес утримуватися в Запоріжжі, бо і безпековий фактор, і людський фактор. Кількість споживачів, звісно, зменшилась.
Водночас сподіваємось, що той бізнес, який має такий напрямок, як соціальну відповідальність, обов’язково буде в Запоріжжі працювати і обов’язково буде реалізовувати ті чи інші проекти. Ми нікому не перешкоджаємо.
Процес встановлення цих модульних комбінованих укриттів, він має місце бути. Якщо бізнесу це буде цікаво, то я певна, що всі, хто захочуть, обов’язково долучаться і будуть розширювати цю мережу таких комбінованих захисних споруд.
– В контексті енергетичної незалежності Запоріжжя є якісь зрушення?
– Окрема сторінка енергетичної біографії Запоріжжя – це поява когенераційних установок. Разом з обласною владою встановили вже 6 таких. У планах — ще 48. Завдяки когенераційним установкам підприємства критичної інфраструктури зможуть працювати в умовах відключення електроенергії й надавати послуги жителям.
Зараз ми працюємо над встановленням сонячних гибридних електростанцій для 11 об’єктів. Комунальні підприємства, лікарні та школи ми забезпечуємо сонячною енергією. В Запоріжжі вперше зʼявиться гібридна сонячна електростанція для реанімації новонароджених в дитячій лікарні №5. Панелі вже встановлено на даху лікарні, проводяться пуско-наладочні роботи. Міжнародні партнери надали 93 сонячні панелі загальною потужністю 43 кВт, а також безоплатно передали акумулятори та інвертори для будівництва гібридної сонячної електростанції в рамках акції «Сонце для України».
Також ми отримали грант від НЕФКО в розмірі 765 тисяч євро для модернізації вуличного освітлення в Дніпровському районі міста.
– У Запоріжжі з 1 вересня 2025 року планується відкриття в очному форматі в режимі повного робочого дня дитячих садочків. Як це виглядатиме? І чи розпочалося вже будівництво, якщо це будуть саме підземні дитсадки?
– Підземні дитячі садочки – це історія про безпечні умови для діток, але ми не будуємо підземні дитячі садочки. В нас є дитячі садочки, які мають достатньо великі укриття, в яких можна забезпечити і денний відпочинок, і зону для спілкування, і зону для навчання. Тому зараз ми обрали 21 такий модульний проєкт.
Це буде 21 дитячий садочок в різних районах міста. В кожному з районів це будуть три-чотири дитячі садочки, які мають належне укриття, безпечні умови перебування діток. І з 9:00 ранку до 7:00 вечора такі дітки можуть там перебувати.
Для нас було викликом забезпечення харчування. Харчові блоки, які знаходяться над землею, вони зараз не спроможні забезпечити повний цикл приготування їжі. Бо, якщо буде лунати повітряна тривога, то персонал, який пов’язаний із цими харчовими блоками, має спускатися беззаперечно в укриття. Тому за системою кейтерингу ми будемо запускати таке харчування, яке зараз відбувається в школах.
Вже з понеділка, тобто з 28 квітня, будемо запускати цю систему. Якщо це буде популярним, і в нас буде більша кількість діток, то вже на початок навчального року у вересні в нас ще буде збільшуватися ця мережа до 25 таких дитячих садочків. Це дуже важливо.
– У соцмережах мешканці активно обговорюють проблему пересихання водойм у парках – у Дубовому гаю та Вознесенівському парку. Минулого року на сайті міської ради повідомлялося, що штучно наповнювати ставки у Дубовці не будуть, але нещодавно це все-таки зробили, вже цього року. Чи буде таке зроблено і у Вознесенівському парку?
– Це проблема, пов’язана з екологічним лихом. Ви знаєте, що у зв’язку з підривом Каховської гідроелектростанції нас підбило ще дуже величезне зменшення води в верхньому б’єфі, тому що всі ці водойми, про які Ви зараз сказали, вони саме живилися за цього верхнього б’єфу. Ви бачите, наскільки відійшла вода з берегів Дніпра.
І, на жаль, історія полягає в чому, що якщо ми зараз штучно будемо наповнювати ці водойми, вона так чи інакше все одно всотується через грунтові води, і її там знову не буде. І тут питання, чи раціонально зараз так використовувати кошти. Є один з механізмів насосного постачання з Дніпра цієї води, але це складна процедура і достатньо дорога.
Тому ми ще опрацьовуємо можливі варіанти, але я ще раз вкотре пояснюю, що штучно привозити і набирати туди воду за кошти місцевого бюджету – це нераціональне використання ресурсу. Це стихійне лихо, я вважаю, що це екологічна катастрофа, наслідки якої ми будемо бачити і відчувати, на жаль, на собі наступні десятиріччя з підривом Каховської ГЕС.
– А як щодо тварин? Наприклад, у Вознесенівському парку є черепахи, і неодноразово вже з’являлися відео, що ці тварини гинуть через те, що у водоймі недостатньо води.
– Ми дуже сподіваємось, що Державна екологічна інспекція буде нам якось допомагати в цьому випадку. Тому що, поки, на жаль, ми маємо таку ситуацію, і вона пов’язана не з бездіяльністю міської влади.
– У Запоріжжі втілюють концепцію “Європейський проспект”, але деякі вивіски прибирають вибірково. Наприклад, біля ТЦ “Україна” прибрали рекламу і тоді містяни скаржились і на жовтий фасад будинку, який зробив приватний бізнес. Тоді це питання обіцяли вирішити, але нічого не змінилося. Чому так сталось?
– Давайте розрізняти поняття вивіска, реклама і фасад будинку. Це різні категорії.
Якщо у будинку є відповідний фасад, паспорт фасаду, є такий відповідний документ, який, до прикладу, забороняє там розміщувати ті чи інші конструкції, фарбувати, або визначені стандарти та правила по оформленню, по кольорам, то, безумовно, тоді і місцева влада може зобов’язати суб’єктів господарювання чи власників будинку належним чином реагувати.
Якщо такого паспорту фасаду немає, то теоретично суб’єкт господарювання, чи власник, чи ОСББ, чи керуюча компанія може робити все, що вона там захоче.
Концепція Європейський проспект має більш глибшу філософію, тому що на проспекті Соборному велика кількість будинків є пам’ятками архітектури місцевого значення. І от тоді, безумовно, ми можемо застосовувати важелі впливу та примусу.
За цей рік на самому проспекті було знято більше 300 рекламних конструкцій та вивісок, з них більше 100 – це саме рекламні конструкції та вивіски російською мовою. Тож я певна, що за рік – це дуже хороший результат роботи. Окрім того, на самому проспекті було демонтовано більше 40 малих архітектурних форм, МАФів. І це також хороший початок.
– Коли в рамках концепції встановлювали нові зупинкові комплекси і лави запоріжці часто цим обурювались, бо вважали, що це “не на часі”. Наприклад, той випадок, коли довелось одну з зупинок, яка знаходилась біля концертної зали ім. Глінки перенести на інше місце через невдоволення. Чи довелося змінити якісь плани по благоустрою після цього випадку і такої реакції містян?
– Бурхлива реакція містян – це нормальне явище, тому що любов та влада не сумісні речі. Завжди буде суспільство ділитися на декілька категорій: ті, хто будуть підтримувати, і ті, хто будуть критикувати.
В контексті зупинок я вважаю, що це не було тим правилом порушення балансу між допомогою Збройним силам України та питаннями благоустрою. А деякі містяни навпаки дякували за ці нові зупинки, яких ніколи не було.
В контексті того, що ми прийняли рішення демонтувати одну із зупинок. По-перше, ми почули соціальний запит. По-друге, якщо говорити з точки зору архітектурної доцільності та краси, то вона дійсно там була зайва. Вона дійсно трошки перекривала і вигляд концертного залу, і треба було, визначити, що все ж таки архітектурний контекст і ця краса є більш важливою, ніж зручність.
Тому це нормально, і нормально визнавати свої помилки, тому що це ознака сили і ознака можливості влади чути запит від містян. І повірте, якщо надалі в нас будуть виникати такі ситуації, ми обов’язково будемо дослухатися до позиції та думки мешканців міста Запоріжжя.
– Під час однієї з гарячих ліній запоріжці звертались до вас із проханням зробити додатковий маршрут, однак, за вашими словами, у Запоріжжі не вистачає для цього водіїв. З чим пов’язаний такий дефіцит кадрів та чи плануються якісь кроки для того, щоб заохотити людей працювати у громадському транспорті?
– Так, в нас проблема з водіями. Я хочу, щоб ви розуміли на цифрах, наскільки вона є глобальною. До прикладу, дефіцит кадрів серед приватних перевізників складає 570 водіїв. А якщо ми говоримо про наше комунальне підприємство Запоріжжялектротранс, то це 170 вільних вакансій водіїв автобусів, трамваїв та тролейбусів. Це велика цифра. З чим це пов’язано?
Безумовно, з питанням мобілізації, тому що водії, в основному, це чоловіки мобілізаційного віку, і деяка частина з них пішла на фронт захищати нашу країну, і там також потрібні водії, це по-перше.
По-друге, є частина людей, які виїхали, тому що, до прикладу, мали батьків похилого віку або діток дуже маленьких, у кожного свої причини.
По-третє, безумовно, звернемо увагу на те, яка вартість була проїзду в транспорті – 12 грн на маршрутці, коли літр пального коштує 57 грн. Були такі випадки, коли водії, привітні перевізники, розказували, що вони пропрацювали зміну й приносили додому 100 грн, а їм ще треба годувати свою родину…
Тому чи був сенс водію залишатися взагалі на своїй роботі? Він би краще тоді пішов працювати на якесь підприємство, чи пішов би захищати країну, отримуючи якесь нормальне грошове забезпечення.
Для нас є проблемою, що вся ця кількість чинників поєдналися й створили таку достатньо складну ситуацію. Але ми маємо розвивати мережу комунального транспорту.
З 20 березня учні та студенти отримали 50% знижку на проїзд у трамваях, тролейбусах і міських автобусах. Для зручності діють транспортні картки “Січ Студентська”. У майбутньому, з вересня, для учнівських проїзних запровадять електронну картку “Січ Шкільна”.
У нас працює відповідний додаток Dozor City, за яким ви можете відслідкувати, коли буде той чи інший маршрут. До того ж ці наші комунальні автобуси, вони є більш габаритними, туди можна і з дитячим візочком заїхати. Вони є і більш доступними по питанням інклюзії та безбар’єрності. І що найголовніше, вони мають довший графік роботи.
Деякі скаржаться, що приватні перевізники після сьомої вже в якісь райони міста не їздять, то наш комунальний транспорт їздить до 21:30, а по деяким маршрутам – до 22:00.
Зараз в нас є домовленості з містом Мілан. Вони підписали відповідний меморандум з обласною військовою адміністрацією, що у травні в нас вже мають з’явитися великі габаритні автобуси, які ми поставимо на маршрути. Тож, хвилинка реклами. Хто має водійське посвідчення і категорію, відповідно, будь ласка, приходьте до “Запоріжжяелектротрансу” працювати. Зарплата на рівні 20-25 000 грн, забезпечуємо повний соціальний пакет.
– Скільки таких автобусів буде в міста?
– Зараз ми говоримо про шість, але в нас є певні попередні усні усні домовленості з іншими донорами, зокрема і з містами-побратимами, з Бельфором. Ми також проговорили, що у випадку, коли вони будуть мати можливість передати нам громадський транспорт, великі міські автобуси, ми з великим задоволенням їх собі заберемо і поставимо для того, щоб вони працювали на користь міста.
– В такі нелегкі часи для всієї країни, як зараз, які слова підтримки Ви хотіли б сказати запоріжцям?
– В першу чергу, я б хотіла подякувати, що завдяки тому, що кожен і кожне з нас залишились сьогодні тут, Запоріжжя можна називати містом сміливих, містом сталевих, містом залізних людей.
Бо які б ночі ми з вами не переживали, і які б надзвичайні ситуації не відбувалися в місті, зранку всі їдуть на роботу. І в нас навіть був колись один такий випадок, що ми дуже рано зранку приїхали на один з об’єктів. І одна жіночка йде по вулиці й кудись прямує. Їй кажуть: “Тут тільки що там шахед збили, обережно”. Вона каже: “Вибачте, я дуже поспішаю, мені треба на роботу”. От на цих людях просто і тримається наше місто.
Я хочу подякувати за те, що ми всі з вами розуміємо, що ніколи і ніде не буде іншого Запоріжжя, і ми маємо цінувати своє місто, оберігати, його любити, захищати.
І здавалося б, що деякі роблять дуже звичайну роботу: печуть хліб, чи працюють медичною сестрою, чи навіть бібліотекарем. Але від того, наскільки ми готові сміливо йти на свою роботу і робити її попри все кожен день, від цього і залежить стійкість нашого Запоріжжя.
Тому я дуже дякую вам, залізні люди, і дуже дякую всім військовослужбовцям, військовослужбовицям, які зараз ціною власного здоров’я, власного життя захищають фронт, тримають фронт. Ми за 30 км від фронту зранку можемо випити спокійно каву, можемо обійняти своїх дітей. І можемо працювати для того, щоб Запоріжжя мало кожного дня українське майбутнє.
Дякую мешканцям, що ви розумієте, що наша перемога залежить в більшій мірі від того, наскільки ми будемо сильні, згуртовані та єдині в нашому у прагненні до перемоги.
Прослухати це інтерв’ю можна тут: