У 2024 році, натхненні ініціативою Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, співробітники Національного заповідника “Хортиця” розпочали власний проєкт “Хортиця відновлює”. Мета програми – допомогти українським військовим, ветеранам та їхнім родинам знайти психологічне полегшення, відновити сили через зв’язок із природою, історією та культурою запорізької землі.
Inform.zp.ua поспілкувались із завідувачкою інформаційно-видавничого відділу заповідника Анною Головко щодо того, як діє програма, хто до неї долучається та як адаптували до неї острів Хортиця.
Через початок війни острів був закритий для відвідування. Лише у травні 2024 року для людей облаштували укриття та відкрили історико-культурний комплекс “Запорозька Січ” і північно-східну частину Хортиці. Тоді співробітники заповідника вже почали проходити психологічну підготовку для роботи з військовими й ветеранами: навчалися правильно реагувати на кризові ситуації, допомагати відвідувачам у складних емоційних станах.
Що передбачає проєкт
Зараз проєктом займаються близько десяти працівників: це екскурсоводи та працівники інформаційно-видавничого відділу, які спеціально розробляють маршрути та програму. Волонтерської підтримки проєкт не має – “Хортиця відновлює” є ініціативою Національного заповідника “Хортиця”. Попри це, він співпрацює з громадською організацією “Коханий, я живу”, яка працює із жінками, що втратили близьких, а також із клубом “Family horse club”, що пропонує учасникам терапевтичне спілкування з кіньми.
“Програма полягає в саме в екскурсіях і в часі проводження в заповіднику. Тут ми доєднуємо і майстер-класи, які ми проводимо, знову ж таки, орієнтуючись на запити, тому що в різних випадках вони різні. Комусь треба гуляти і бути на природі, комусь необхідна саме історична складова, тобто історико-культурний комплекс “Запорізька Січ”. І музей судноплавства у нас бере участь в цьому проєкті обов’язково. У нас може бути програма від декількох годин до декількох днів”, – розповіла Анна Головко.
Терапевтичне спілкування із кіньми. Фото: Національний заповідник “Хортиця”
Всі активності адаптовані до потреб кожної групи учасників, враховуючи фізичний і психологічний стан та особисті побажання. При створенні програми проєкту залучають психологів, але зазвичай вони не супроводжують відвідувачів, бо до заповідника часто звертаються із власними фахівцями, які і є ініціаторами зустрічей. Найчастіше – це організовані групи, зокрема, медичні заклади, організації з підтримки ветеранів, інколи – бригади. Обмежень на кількість відвідувань немає: люди можуть повертатися стільки разів, скільки потрібно.
Під час екскурсій учасникам дають відчути себе частиною історії. Тут можна торкатися копій історичних предметів, є інтерактивні локації, наприклад, з реконструкції човнів, а також майстер-класи, зокрема, з писанкарства.
“Тут ми маємо на меті саме дати відновлення психологічне, надихнути. І це вдається за рахунок того, що, коли наші військові відчувають, що тут є певна інформація історична, яку можна не тільки почути, а відчути, якщо ми говоримо про Запорізьку Січ, то це надихає. Тому що вони відчувають цей зв’язок, як колись наші предки, козаки, захищали нашу землю, так само вони роблять і сьогодні. Це спрацьовує і ми дуже пишаємося цим моментом”, – зазначає завідувачка інформаційно-видавничого відділу.
Після візитів співробітники збирають враження та побажання від учасників усно. Учасники проєкту діляться емоціями та ідеями для нових зустрічей.
Інклюзивність на острові
Інклюзія є важливою частиною цього проєкту, каже Анна Головко. Територія пристосована для пересування людей на кріслах колісних, є можливість користуватися інклюзивним обладнанням, а також можливі екскурсії для людей із порушеннями слуху та зору. Ці проєкти були створені у співпраці з фахівцями Українського товариства глухих, які заздалегідь тестували всі нововведення на зручність.
Для відвідувачів на кріслах колісних на території Січі минулого року облаштували пандуси до куренів, хоча цього року їх планують замінити.
“Вони не зовсім зручні, й людина на кріслі колісному не може самостійно по них заїхати, тут потрібна допомога. У нас є людина, яка відповідає за цей момент, і яка допомагає дістатися до локації. Ми знаємо, що це неправильно, і працюємо зараз в цьому напрямку, ми хочемо їх замінити, але у нас є певні вимоги. Ми не можемо зробити його сучасним, тому що тоді ми втратимо оце відчуття автентичності, відчуття доби козацької. Тобто ми шукаємо зараз можливості зробити так, щоб не порушити атмосферу самої Січі, й одночасно зробити так, щоб людина могла пересуватися самостійно”, – зазначає Анна.
Окрім того, для відвідувачів заповідник має крісло колісне на випадок, якщо у когось погіршиться самопочуття.
Ще однією з ініціатив стали тактильні куточки в куренях Запорозької Січі. Тут розміщені копії історичних артефактів, що особливо важливо для відвідувачів із порушенням зору. Також доступні й аудіогіди. Завдяки цьому людина може пересуватися територією Січі, слухаючи екскурсію у зручному темпі, та відчути атмосферу через дотик, тримаючи в руках копію мушкета чи ядра.
Значна увага приділяється потребам людей і з порушенням слуху. У кожному курені встановили QR-коди, які відкривають доступ до відеоекскурсій жестовою мовою або у форматі субтитрів на вибір.
Інклюзивні елементи та тактильні куточки у куренях. Фото надала Анна Головко
У цьому році команда планує вдосконалювати багатоденну програму психологічного відновлення – її зроблять більш насиченою, доповнять природними маршрутами та інтерактивами. У розробці команда також врахує безпекову ситуацію, щоб швидко дістатись до укриття.
“Дуже приємно спостерігати за тим, як люди наповнюються енергетикою Хортиці, як вони проймаються історією козацької доби і зміни ці видно з перших хвилин екскурсії. Перші хвилини наші відвідувачі просто слухають, далі дістають телефони, роблять фото, селфі, а далі вже ставлять питання. А коли додається інтерактив, вони відчувають себе особливими учасниками, то і видно, і чутно. І вони, знову ж таки, діляться на виході своїми пропозиціями, своїми ідеями”, – ділиться спостереженнями Анна Головко.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.