Будинок Захар’їна (він же – Міський будинок) – найстаріша зараз кам’яна будівля Запоріжжя. Вона була побудована ще в ті часи, коли всі цегляні споруди міста можна було перерахувати на пальцях. В Олександрівську зразка середини 19 століття це – три казенних будівлі, продовольчий склад та в’язниця!
У позаминулому столітті купці Захар’їни – вже старожили Олександрівська. Основною спеціалізацією сімейного бізнесу була торгівля будівельними матеріалами – паленою цеглою та лісом. Проявляли активність Захар’їни і на громадській ниві. Афанасій Захар’їн встиг побувати на двох міських постах – обирався цивільним старостою і ратманом (буквально – «радник», помічник бургомістра або, як би зараз сказали, заступник мера). А старший Захар’їн – Павло, досяг і самої вершини міської влади – був бургомістром Олександрівська.
Уважно розглядаючи будинок на розі Покровської і Поштової можна помітити, що перший і другий його поверхи відрізняються. Верхній був надбудований трохи пізніше. Ймовірно, після того як Захар’їн вирішив зробити будинок прибутковим – тобто, призначеним для здачі в оренду. Чим більше квадратних метрів, тим вищий дохід! Серед установ-орендарів тут були, наприклад, поштово-телеграфна контора Олександрівського повіту і навіть Повітова управа.
Втім, ні заможність, ні впливовість Захар’їна не допомогли йому уникнути банкрутства – як економічного, так і політичного.
Незадовго до смерті Павло Захар’їн фактично позбувся і всього свого майна. У кредиторів розореного купця виявилася і заставна на будинок на розі вулиць Покровської та Катеринославської (нині – Поштова). Дворове місце «колишнє Захаріна» викупив у позичальників підприємець Фелікс Мовчановський. Новим майном Фелікс Францевич розпорядився незвично – передав його в міську власність! Так «старий захар’їнский будинок» став «Міським будинком». Він як і раніше приносив дохід у вигляді ренти, але надходив уже в міську казну. Приміщення відремонтованого і навіть добудованого будинку орендували в Олександрівському повітовому земстві, відомий місцевий нотаріус і домовласник Олексій Ланшін, а також офіс міського судді. І це щорічно приносило місту понад дві тисячі рублів!
Містяни оцінили щедрий жест Фелікса Мовчанівського. У 1901 році він був обраний міським головою Олександрівська. На цій посаді Фелікс Францевич служив, хоч і з перервою, але до 1917 року. Таким чином, колись Захар’їнський будинок має пряме відношення відразу до чотирьох керівників міста Олександрівська: до трьох Захар’їних та Мовчановського. Варто додати, що зараз (як, до речі, і в Олександрівську) дві міські вулиці носять прізвища героїв цієї нашої історії – Павла Захар’їна і Фелікса Мовчановського. Сам же будинок на розі Поштової та Покровської в 2021 році був занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятка архітектури місцевого значення.