Другий квартал – одне з найцікавіших місць Запоріжжя. По-перше, периметр вулиць Рекордної, Добролюбова, Незалежної України і проспекту Металургів цілком розташований на території одного з історичних ареалів міста – «Соціалістичного Запоріжжя». По-друге, він – один з найперших кварталів Шостого селища, свого роду музею-заповідника вітчизняної архітектури 20-50-х років минулого століття. А по-третє, в межах цього невеликого кварталу можна побачити відразу 7 (сім!) архітектурних пам’яток. І це тільки ті, які включені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або в обласний перелік об’єктів культурної спадщини. До того ж, над цим проєктом кварталу працювала ціла команда талановитих фахівців під керівництвом видатного архітектора Віктора Весніна.
А ще у цього кварталу є не тільки номер, але й ім’я – «Квартал-комуна». Як варіанти – «квартал-жилкомуна» і «жилкомбінат-комуна». Чому? Включивши фантазію уявімо, що перед нами не міський квартал, а величезна комунальна квартира. Почнемо з планування. Тут кілька «кімнат-спалень» – ряд гуртожитків. Ті, що поменше – для «самотніх сусідів», велика (Будинок-комуна) – для «сімейних». Є своя «дитяча» – ясла та дитсадок. І навіть «спальня для гостей» – готель. «Загальна кухня» – є, у вигляді величезної їдальні. Можна помитися і попрати – поруч банно-пральний комбінат. Загальний телефон в коридорі? Є пошта і телеграф! Комори, холодильники, антресолі і так далі? У будівлі гуртожитків вбудовані магазини! «Балкон»? Так прямо ціла «тераса» – великий курдонер з красивим фонтаном в центрі. До речі, в нашій уявній «квартирі», як і в справжній, для переходу з однієї «кімнати» в іншу не треба виходити на вулицю. Можна скористатися коридорами – в нашому випадку вони немов мости з’єднують будівлі жилкомуни на рівні других поверхів.
Втім, повернемося до реальності. До сьогоднішнього дня квартал №2 змінився: десь – трохи, а подекуди – дуже кардинально. Спочатку, він був майже еталоном тенденцій свого часу. На початку 1930-х в радянській архітектурі балом правив стиль «конструктивізм». Його характерними деталями архітектори щедро наділили і споруди кварталу-комуни. До того ж, комплекс жилкомбінату йшов в ногу з тоді ще ультрасучасним радикальним житловим експериментом. Побудувати те чого ще ніколи не було, молоді конструктивісти хотіли не тільки у вигляді будівель. Знову ж у дусі свого часу вони прагнули створити абсолютно новий світ. Будувати ж загальне світле майбутнє пропонувалося виключно колективно. Причому, не лише на робочих постах. Загальним планували зробити і побут.
Так, наприклад, тільки уздовж Алеї Ентузіастів у Другому кварталі Шостого селища вишикувалися відразу п’ять будівель гуртожитків. Починаючи від кута з Раднаркомівської тут розташувався квартет так званих «будинків усуспільненого побуту». Тепер це будинку №12, №10, №6 і №8 по проспекту Металургів. Автор архітектурного ансамблю – Ольга Яфа. В її роботі можна розгледіти характерні риси конструктивізму – плоскі дахи, округлені обсяги сходових клітин зі скляними «градусником» і балкони, що нагадують палубу корабля.
Крайні будівлі цієї конструктивістської четвірки були побудовані з рожевого артікського туфу – своєрідна присвята машинному залу Дніпрогесу, який також виконаний з цього вірменського каменю. Центральна пара будівель гуртожитків – більш складних за планом – контрастувала з крайнім дуетом. Вони були гладкими, оштукатуреними і пофарбованими у білий колір. Між ними – курдонер з фонтаном, який прикрашали скульптури оленів. Житлові осередки гуртожитків були маленькими – одно і двокімнатні. Душові ж і туалети – виключно загальними.
Так званий «теплий коридор» – критий перехід на рівні других поверхів – з’єднував один з будинків Ольги Яфи (Металургів №4) з ще одним гуртожитком. На розі Алеї Ентузіастів і Рекордній в 1932 році була побудована, мабуть, найоригінальніша будівля кварталу – «Будинок-блок» (Металургів, 2). Зараз, насамперед, привертає увагу оздоблення споруди – ліпнина у формі знамен, зірок та навіть цілої цитати з конституції. Втім, так будинок блок-виглядав не завжди. У 1930-х роках він був яскравим прикладом конструктивізму. Динаміку образу будівлі придавало асиметричне рішення. Головний акцент – головний вхід у вигляді активно виступаючого об’єму з підрізкою по першому поверху і колонадою із круглих стовпів. Фасади будівлі були гладко потиньковані й пофарбовані у білий колір, що придавало об’єкту особливої парадності.
Автори проекту Будинку-блоку – архітектори Георгій Орлов і В’ячеслав Летавін. Спочатку споруда виконувала роль гуртожитку-готелю з цілою низкою супутніх побутових приміщень. Перші її мешканці – іноземні фахівці, консультанти Дніпробуду і Дніпрозаводбуду.
Однією з домінант Другого кварталу став «будинок-комуна». По суті, це був цілий житловий комплекс, який займав практично половину кварталу і розташовувався уздовж трьох вулиць – Другий Поперечної (нині – Добролюбова), Раднаркомівської (Незалежної України) і нинішньої Рекордній. Він складався з двох довгих житлових корпусів, готелю, клубу-їдальні, будівель дитячих установ. Практично весь квартал (по червоній лінії нинішньої вул. Добролюбова) перетинав корпус комуни молодих фахівців. Паралельно йому – майже в центрі кварталу – розташовувалася аналогічна будівля. Триповерхові житлові корпуси мали і секції, і наскрізні коридори по всіх поверхах. На першому поверсі кожної секції розміщувалися великі кімнати загального користування, вище над ними – двосвітні зали. Житлові осередки були запроектовані у вигляді одно – і двокімнатних квартир. Один з корпусів будинку-комуни (зараз – гуртожиток праворуч ПК Металургів) до війни був будівлею готелю «Інтурист». До комплексу «Будинок-комуна» належали й приміщення ясел та дитячого садка. Їх, піклуючись про дітей, завбачливо розташували всередині кварталу – щоб виключити потенційно небезпечні переходи через автомагістралі.
Автор проект житлових корпусів Будинку-комуни – Костянтин Князєв. На жаль, нині вже неіснуюча архітектурна родзинка його роботи – величезні скляні вітражі кожної секції будівель, які дуже нагадували рішення фасаду школи Баухаус в німецькому Дессау.
Молодий на початку 1930-х років архітектор – Сергій Масліх, спроектував ще одну невід’ємну частину Будинку-комуни і всього Другого кварталу. Мова про будівлю кафе-їдальні – фактично загальної для всіх жителів жилкомуни кухні. Споруда знову ж таки була яскравим прикладом конструктивізму. Вона вирізнялася серед забудови кварталу завдяки масштабу, лаконічності форм, ретельно продуманому об’ємно-планувальному рішенню. З іншими спорудами будинку-комуни їдальню з’єднували утеплені переходи.
Зараз первісний вигляд кафе-їдальні фактично втрачено. Доля будівлі характерна для багатьох конструктивістських проектів. Вона неодноразово змінювала як зовнішній вигляд, так і своє призначення. Так, наприклад, від кінця 1934 року загальнодоступне кафе-їдальня стало «Діловим клубом» – фактично елітним «будинком культури і відпочинку командного інженерно-технічного складу комбінату Запоріжсталь». Для обмеженого кола «ітееровців» тут працювали бібліотека з читальним залом, зал відпочинку, більярдна, фотолабораторія, зал засідань, великий концертний зал, кімнати музично-вокального мистецтва і пінг-понгу, зимовий сад. Після війни перебудована будівля стала виконувати роль Палацу культури Металургів.
Безліч перебудов за майже сторіччя свого існування зазнав і весь Другий квартал. Дещо не було відновлено після війни, дещо змінено під час повоєнної відбудови – на догоду популярному тоді класичному стилю. Але за думкою фахівців Другий квартал Шостого селища все ж таки залишається цінною пам’яткою архітектури і містобудування.