Ще в середині 19 століття Олександрівськ не міг похвалитися розвиненою інфраструктурою. «Місто не представляє нічого втішного навіть для голодного мандрівника», – писав тоді письменник Олександр Афанасьєв-Чужбинський. Наприклад, готелі у Олександрівську він наприкінці 1850-х років не виявив зовсім. Був тільки один заїжджий двір. Та й той, цитуємо, «вважав зайвим приготувати що-небудь для голодних проїжджаючих».
А ось всього лише через півстоліття одних тільки готелів в Олександрівську було вже з півтора десятка. З економічним зростанням міста ріс потік і його гостей. А збільшення кількості приїжджих призвело до розквіту і готельно-ресторанного бізнесу Олександрівська.
Одним з найбільш уподобаних олександрівськими готельєрами та рестораторами місцем було перехрестя тодішніх вулиць Миколаївської та Ковальської.
Якби ми встали посеред цього перехрестя років так 110 тому, то побачили б чи не справжню мрію голодних мандрівників. За часів Олександрівська з одного боку тут – харчевні Фреймана і Книшевецького, а також мебльовані кімнати Вайсберга. З іншого – кухмістерська (їдальня) Хаскина та готель «Бристоль». З третього – мебльовані кімнати Рабинович і ресторан «Франція». На відстані одного кварталу від перехрестя – готелі «Італія», «Росія», «Слов’янська», «Національ» і «Гранд-Готель». Але ж і це ще не все! У цього ж перехрестя – один з найбільших готелів Олександрівська. Належав він Розалії Драйзман та мав назву «Великий Московський».
До речі, походження другої частини назви готелю насправді не таке очевидне, яким може здатися відразу. Поруч тут розташовувалася однойменна міська вулиця – Московська (нині – академіка Амосова), відразу за нею – річка Мокра Московка. Сам готель орендував свої мебльовані кімнати у місцевого підприємця Когана – в його прибутковому будинку на розі тодішніх Ковальської і Миколаївської вулиць (нині – проспект Соборний, 29).
Споруда спочатку була побудована як прибутковий будинок на початку минулого століття. Приміщення першого поверх призначалися під комерційні об’єкти, другого – під кімнати для приїжджих.
До послуг гостей міста готель «Велика московська» пропонував 24 номери. «Стандартна комплектація» спальних місць – одне ліжко, але могли поставити і «додаткові». Ціна за добу проживання – від 1 рубля 50 копійок до 5 рублів. В номер можна було замовити самовар (15 копійок), стакан чаю з лимоном (10 копійок) або каву з молоком (20 копійок). «При готелі є першокласні обіди і ванна», – закликала реклама «Великої Московської».
Крім їжі тут можна було придбати і міцні напої – «пиво, мед, портер, виноградні вина і горілчані вироби».
Відзначимо, що юридично «Велика московська» насправді не була готелем. Статус у неї був рангом менше – «мебльовані кімнати». Як і у більшості готелів Олександрівська, до слова. Що зовсім не заважало їм всіляко позиціюувати себе як заклади вищого статусу.
У 1917 році в будівлі розмістився військовий штаб з охорони міста, створений при міському органі самоуправління. Потім частину приміщень зайняла канцелярія начальника міського гарнізону Олександрівська. У роки НЕПу родина Драйзманів знову орендувала приміщення будівлі під готель з рестораном. До речі, саме тут у 1928 році зупинявся у Запоріжжі поет Володимир Маяковский. В повоєнний час тут розташовувалися заводський гуртожиток, їдальня і аптека. Тепер тут – комерційні об’єкти та житлові квартири.