Ріг вулиць Олександрівської та Покровської. В часи Олександрівська на відстані одного кварталу від нього – центральна Соборна вулиця і Покровський собор. Прямо на перехресті Олександрівської та Покровської – Міщанська управа міста. По сусідству з обох боків – Земська та Міська управи. Тобто, в Старому Олександрівську це місце – одне з центральних, добре для всіх доступне, публічне, а значить і дуже вдале для розташування дохідної нерухомості.
Олександрівський купець Іван Куржупов збудував власний прибутковий будинок – нерухомість, призначену для здачі в найм. Такий бізнес був в Олександрівську, і в цілому по країні, дуже вигідним. Прибутковий будинок окуповувався всього за декілька років, а потім приносив стабільний і солідний прибуток.
Прибутковий будинок став одним з найпомітніших в Олександрівську. Навіть потрапив на одну з поштових листівок з видами дореволюційного міста. У забудові невеликого тоді міста двоповерхова будівля і її територія виділялася розмірами. І, звичайно ж, зовнішнім виглядом – побудована з темно-червоної цегли, з потужним кутовим ризалітом у вигляді вежі та декоративними фронтонами. Ще одна первісна деталь – арка для в’їзду у двір з боку Покровської – нині закладена.
Як і більшість іншої дохідної нерухомості Олександрівська, будинок Куржупова побудований в так званому «цегляному стилі». Простими словами – збудований виключно з цегли і має неоштукатурену поверхню. Цей спосіб будівництва дозволяв скоротити термін зведення, а також здешевити і його, і подальше обслуговування прибуткового будинку.
До речі, прибуткова нерухомість – головне джерело прибутків Івана Куржупова. На місцевому ринку послуг оренди він був одним з провідних гравців. Куржупов володів ще й будинками в Харкові, а так само маєтками в Полтавській і Курській губерніях. В цілому його статок оцінювали в півмільйона рублів – величезні на початку минулого століття гроші!
Прибуткові будинки купця будували на основних вулицях Олександрівська – на головній Соборній і на сусідніх з нею Олександрівській та Катеринославській. Причому, побудовані вони були ще й в найжвавіших точках цих вулиць.
Частину будинку на розі Олександрівської та Покровської займала учительська семінарія. Тут розміщувалися класи, столярний цех, канцелярія, музей, бібліотека. Сама вчительська семінарія була одним з небагатьох середніх навчальних закладів міста. До речі, вивчитися тут на вчителів початкових шкіл мали можливість виключно юнаки. Приймали на навчання тільки тих, хто мав як мінімум початкову (двохкласну) освіту.
У бурхливі післяреволюційні часи Олександрівська вчительська семінарія стала одним з центрів українського національного руху в місті.
До речі, в прибутковому будинку Куржупова базувалася не тільки вчительська семінарія. Деякий час тут працював ще один навчальний заклад, який відкрили після Першої світової війни. У народі його частіше називали просто – «біженська школа».
Крім навчальних закладів у великому куржуповському будинку знаходилося місце і для багато чого іншого. Так в одному з оголошень в газеті «Південний край» Іван Куржупов зазивав потенційних орендарів так: «У двоповерховому будинку здаються під найм приміщення – для концертів, балів, маскарадів, танцкласів, вечорів, весіль, клубів, ресторанів, столових і біографій». Останнє слово простіше пояснити іншим, більш нам знайомим – кінотеатр. І він дійсно тут працював – кінематограф «Колізей», один з найвідоміших в Олександрівську!
У 1920 році будівлю націоналізовали. До цього часу, немов не витримавши випробування революцією, пішов з життя і Іван Куржупов.
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 26 квітня 2021 року № 295, об’єкт занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятку архітектури місцевого значення.