Вулиця Троїцька – одна з найбільш парадних в Старому Олександрівську. Всю непарну сторону тут займають будівлі цінні, як і в архітектурному, так і в історичному планах. До того ж цікавий збіг – всі вони належали або окремим представникам єврейської громади Олександрівська, або взагалі всій цій громаді.
По краях біля перехресть тут знаходяться колишні прибуткові будинки. Той, що на розі з Соборним належав Якову Лещинському, той що біля Олександрівської – Хаїму Бєлєнькому. А в центрі – будівля, в якій колись розташовувалася Центральна хоральна синагога Олександрівська. Історія цієї споруди розпочалася ще в кінці позаминулого століття. 20 квітня 1898 року Катеринославська губернська влада дала згоду на будівництво в Олександрівську другого єврейського молитовного будинку. Місце для спорудження було визначено у 17-му кварталі міста. У тому самому – з ділянками євреїв Лещинського і Бєлєнького.
Вже незабаром після відкриття правління 2-го молитовний будинок перейменували в Центральну хоральну синагогу Олександрівська. Центральна – за місцем розташування: практично у самому серці міста. «Хоральними» ж в Російській імперії називали особливі синагоги. На відміну від звичайних, в них можна було почути так званий «канторский спів». «Кантор» – людина, що володіє добре поставленим голосом і задає своїм співом тон колективній молитві, фактично ведучий богослужіння. Для посилення ефекту такі кантори співали у супроводі невеликих чоловічих хорів. Через ці хори і виникло визначення «хоральна».
Варто зазначити, що серед жителів Олександрівська існувало ще одне ім’я синагоги на Троїцькій. Неофіційно її називали «синагогою Лещинського». За прізвищем одного з тутешніх старост. Яків Ісаакович Лещинській – один з найзаможніших і найвпливовіших людей Олександрівська. Він був почесним громадянином, купцем, промисловцем, меценатом та одним з найбільших домовласників міста.
Та життя громади Центральної Хоральної синагоги Олександрівська виявилося недовгим. У 1924 році вона налічувала вже близько 500 парафіян. До речі, в тому ж році заповнюючи анкету своєї релігійної громади, голова правління Центральної синагоги Юда Цейтлін на питання про взаємини з місцевою владою відповів: «Найсприятливіші». Але минуло всього лише чотири роки і Запорізька міськрада ухвалила рішення про закриття синагоги Аргументація: «З огляду на те, що до 700 осіб працюючого населення (євреїв) висловилося за передачу такої під культурний заклад».
Майже так і сталося – в 1928 році будівлю вже колишньої синагоги було переобладнано. Тут запрацював Будинок фізкультури імені Червоної Армії. Уже в повоєнний час в будівлі розмістився трест «Укрводспецмонтаж». Тоді ж споруда втратила ряд своїх деталей – були демонтовані купол, бічні фасадні вежі, аттики, а також змінено планування приміщень. Але попри втрати, будівля продовжує відігравати роль одного з архітектурних акцентів у історичній забудові вулиці Троїцької. 26 квітня 2021 року її занесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятку архітектури місцевого значення.